Справа № 752/14314/16-ц

Провадження №: 2/752/509/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ладиченко С.В.,

при секретарі Мороз О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва, третьої особи ОСОБА_4 про виселення та усунення перешкод у користуванні майном, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_4, третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про встановлення факту неправомірного володіння майном та витребування цього майна з чужого незаконного (неправомірного) володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, третіх осіб ОСОБА_3, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», ОСОБА_4 про виселення та усунення перешкод у користуванні майном.

Позивач просить суд: 1) виселити відповідача ОСОБА_2 з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1; 2) Усунути перешкоди у користуванні майном(квартирою), надаючи їй (ОСОБА_1), право користування майном як спадкоємцю; 3) зобов'язати відповідача ОСОБА_2 відшкодувати понесені нею судові витрати по справі.

У мотивування своїх позовних вимог позивачка вказує, що вона разом із сестрою ОСОБА_3 , як доньки померлого ОСОБА_5 та його спадкоємці першої черги за законом, є власниками квартири АДРЕСА_1. За життя спадкодавця ця квартира належала батьку ОСОБА_5.

Посилаючись на положення ст.ст. 190,316,319,1268 ЦК України, позивачка вважає, що має право на майно, що належало спадкодавцю, в тому числі і на зазначену квартиру , але їй та іншим спадкоємцям померлого батька ОСОБА_5, чиняться перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 відповідачкою ОСОБА_2, яка самовільно, без її дозволу та дозволу інших спадкоємців замінила замки на дверях квартири і незаконно стала там проживати, не маючи права на те права і не будучи віднесеної до категорії спадкоємців за законом. При цьому відповідачка не дає доступу в квартиру.

Виходячи з того, що відповідач незаконно проживає в означеній квартирі не дає можливості користуватися та розпоряджатись з цим успадкованим майном законним спадкоємцям померлого, позивачка, в порядку ст.ст. 190,316,319,1268,1278,1283, 1285 ЦК України, здійснити захист порушених її прав та охоронюваного законом інтересів у спосіб, передбачений ст.16 ЦК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2016 було відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_3 було подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет позову та подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_4, третьої особи Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Голосіївського р-ну м. Києва про встановлення факту неправомірного володіння майном та витребування цього майна з чужого незаконного (неправомірного) володіння, яку було прийнято до спільного розгляду в одному провадженні з первісним позовом.

У заявлених позовних вимогах за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 просить: 1) Визнати неправомірним володіння відповідачем спірною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 недобросовісним володільцем ОСОБА_2; 2) Витребувати нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 шляхом виселення її з вищенаведеної квартири; 3) Стягнути з відпловідача ОСОБА_2 понесені судові витрати по справі.

У мотивування своїх вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 зазначила, що вона, її сестра ОСОБА_1 та її матір ОСОБА_4 є спадкоємицями першої черги за батьком та чоловіком ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_4, який проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка належала йому за життя на праві власності, а після його смерті є спадщиною, що відкрилась після смерті ОСОБА_5

Після смерті батька, знайома батька ОСОБА_2 (відповідач за позовом), скориставшись їхнім горем та заклопотаністю, пов'язаною з похованням батька, оформленням необхідних документів щодо його смерті, свавільно захопила вищезазначене житло та всі речі домашнього вжитку , в т.ч. меблі, домашню техніку, комп'ютер, правоустановчі документи на рухоме і нерухоме майно померлого, належні йому коштовності, його особисті речі, одяг, а також грошові кошти ( готівка), що знаходились у батька і зберігались в цій квартирі на момент його смерті.

Позивач стверджує, що відповідач, усвідомлюючи протиправність власних дій у заволодінні цим майном, з метою штучного подовження строку користування захопленим нею приміщенням, ініціювала судовий розгляд спору щодо визнання за нею права на спадкування, (цивільна справа № 752/20696/15-ц), але розгляд цієї справи по суті ще не розпочинається через неявку позивача в судове засідання.

Між тим, незважаючи на штучний характер цього позову ОСОБА_2, і очевидну її незацікавленість ОСОБА_2 у розгляді цієї справи по суті, видачу свідоцтв про право на спадщину дійсним спадкоємцям померлого нотаріусом було відкладено, а саме нотаріальне провадження - зупинено, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса від 25.10.2016 р.

Через протиправновчиняємі дії відповідача, зокрема відмову відповідачки надати ключі від квартири, позивачі та інші спадкоємці 1-ї черги, позбавлені можливості користуватися спадковим майном померлого ОСОБА_5, зокрема квартирою АДРЕСА_1, не можуть, потрапити в середину житла та вжити заходи з метою утримання спадкового майна до його поділу між спадкоємцями.

Крім того, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3, зазначає, що в квартирі, де настала смерть її батька, знаходились на час відкриття спадщини її особисті речі, домашній одяг, які фактично привласнені відповідачкою, і існує об'єктивна загроза їхнього знищення, пошкодження чи відчуження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримує, зустрічний позов ОСОБА_3 за яким вона є третьою особою визнає, справу просить розглянути без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

В судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує справу просить розглянути без її участі.

Представник третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» в судове засідання не з'явився. Від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання які призначались на 03.07.2017 р., на 21.03.2018 року не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справи у відсутність відповідача ОСОБА_2 та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4, помер ОСОБА_5 який проживав у за адресою: АДРЕСА_1, яка належала йому за життя на праві власності.

Спадкоємцями першої черги після смерті останнього є його дружина ОСОБА_4, та дочки ОСОБА_1 і ОСОБА_8.

Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не анульовано та не розірвано в тому числі і за рішенням суду, про що свідчить відсутність відповідної відмітки в актовому записи, а також ці громадяни не звертались до відділу РАГСу із заявою про розірвання шлюбу.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_5 м. Київ, відноситься квартира за адресою АДРЕСА_1 та майно що знаходиться в цій квартирі.

Зазначена квартира належала померлому ОСОБА_5 на праві приватної власності і була набута ним за договором дарування , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шнирьовою Г.М. 12.11.1996р. № 4245, зареєстрованого в Київському МБТІ 03.01.1997р. в книзі 229-226 за реєстровим № 37889, згідно відповідної довідки КМБІ від 04.07.2017р.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 08/2015 (а.с.97), померлий ОСОБА_5 заповіт за життя не склав.

Наявне у нього на момент смерті майно прийняли його спадкоємці першої черги за законом, а саме: дочка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є ОСОБА_5, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 та заяви про прийняття спадщини від 21.07.2015 р. (а.с.98); дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 та заяви приватному нотаріусу Шнирьовій Г.М. та приватному нотаріусу Бондаренко Г.О. про прийняття спадщини від 21.07.2015 р. та від 14.01.2016 р. (а.с.136), а також дружина померлого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, якою було подано приватному нотаріусу Шнирьовій Г.М. заяву про прийняття спадщини від 21.07.2015 р. (а.с.132).

Судом встановлено, що факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_5, що помер у віці ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_4 підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію шлюбу, витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00017247049 від 25.10.2016 р., шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не анульовано та не розірвано в тому числі і за рішенням суду, про що свідчить відсутність відповідної відмітки в актовому записи, а також , повідомлено, що ці громадяни не звертались до відділу РАГС із заявою про розірвання їхнього шлюбу.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондаренко Г.О. 22.07.2017 р. з заявою про прийняття нею спадщини після померлого ОСОБА_5 ( а.с.105), вказавши що померлий це її чоловік, то як засвідчують матеріали спадкової справи справі № 08/2015, статус ОСОБА_2 як дружини ОСОБА_5 не підтверджений жодним доказом та повністю спростовується наявними офіційними даними про перебування померлого ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з іншою особою - ОСОБА_4.

Суд дослідив надані відомості про ухвалення Подільським районним судом м. Києва рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та встановив наступне.

Сам факт постановлення відповідного рішення Подільським районним судом м. Києва від 29 жовтня 1991 року по справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу не припинив шлюб, оскільки ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_4, свідомо не бажаючи припиняти їхній шлюб, ніколи не звертались до органів РАГСУ з метою внесення відповідних відомостей та запису про розірвання їхнього шлюбу до Державного реєстру записів актів цивільного стану, як того вимагали положення ст. 44 КпШС УРСР, що був чинний на момент ухвалення судового рішення про розірвання шлюбу.

Зазначені обставини знайшли підтвердження у відповіді Подільського районного в м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану за № 455571/16.9-03 від 13.06.2017 р ( а.с. 91).

Даний факт доводить, що шлюб між ОСОБА_4 та померлим ОСОБА_5 , щодо розірвання якого було ухвалено відповідне судове рішення від 29 жовтня 1991 року, не припинився, оскільки, згідно положень ст. 44 КпШС УССР, що був чинний на момент ухвалення судового про розірвання шлюбу , визначає момент припинення шлюбу, розірваного у судовому порядку до 01 січня 2004 року, саме датою реєстрації його розірвання в органах РАЦС.

Положення ж нині чинного Сімейного Кодексу України ( ч. 2 ст.114 СК України), що набув чинності 01.01.2004 року не можуть поширюватись на правовідносини, які мали місце до набрання цим Кодексом сили закону, оскільки це порушуватиме один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі», що встановлений ст. 58 Конституції України 1996 року.

Як статтею 25 чинного на теперішній час Сімейного Кодексу України, так і статтею 17 діючого до 01.01.2004 р. Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР було визначено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати виключно лише в одному шлюбі, а тому жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Звернення відповідачки ОСОБА_2 до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, про усунення спадкоємців першої черги від права на спадкування, черговості одержання права на спадкування є правом цієї особи, однак сам факт подання нею позову і відкриття відповідного провадження в цивільній справі № 752/20696/15-ц Голосіївським районним судом м. Києва 25.12.2015 року не породжує зупинення спадкових правовідносин ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та не може бути підставою для зупинення провадження по справі.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Аналіз наведених норм прав дає можливість зробити висновок, що законодавець розрізняє порядок отримання спадщини за заповітом та за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, або зупинено спадкове провадження до вирішення спору в суді, цивільно-правовий спір підлягає розглядові у позовному провадженні. Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що з 27.04.1979 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, а також, що в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутні записи про розірвання цього шлюбу.

У період шлюбу у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народилась дочка ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про народження від ІНФОРМАЦІЯ_2

Також, в період шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, народилась ОСОБА_1, батьком якої зареєстрований ОСОБА_5

Згідно відомостей із спадкової справи, дружина ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5, та його діти ОСОБА_3 і ОСОБА_1, звернулися до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини і, у відповідності до положень ст.ст. 1222, 1223, 1261 ЦК України , вони набули статусу спадкоємців першої черги за померлим ОСОБА_5 за законом у день відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Встановлено судом, що до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 входить квартира АДРЕСА_1, набута ним у власність на підставі договору дарування від 12.11.1996 року, зареєстрованого Київським МБТІ 03.01.1997 р.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця ( с. 2 ст. 1220 ЦК України).

Аналіз ч. 5 ст. 1268 ЦК та 331, 1297 Цивільного кодексу України засвідчує , що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Так, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та, згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Між тим, статтею 1297, ч. 1 ст. 1299 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно і зареєструвати це право в уповноважених органах. А згідно ч.2. ст. 1299 ЦК України - право власності на успадковане нерухоме майно виникає у спадкоємців з моменту його державної реєстрації.

Отже, діючим цивільним законодавством /у гл. 29 ЦК України/ передбачено, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, з моменту її прийняття виникають такі майнові (речові) права як право володіння та право користування спадковим майном , а право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 зазначеного Кодексу).

Зазначене свідчить, що закон визнає за спадкоємцями померлого ОСОБА_5, які прийняли у спадщину нерухоме майно, до здійснення державної реєстрації їхнього права власності , таких речових прав (правомочностей) як право володіння, права користування житлом, що належало за життя спадкодавцю, а також - наявність майнового (речового) інтересу, який визначено Конституційним судом України як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного права і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл (Рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р.)

Проте скористатися цими речовими правами спадкоємці ОСОБА_5 першої черги за законом (дружина та діти) не змогли через перешкоди вчинені ним з боку відповідачки ОСОБА_2 , яка одноособово заволоділа цією квартирою, замінила замки на вхідних дверях не пускає позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_1 та третю особу ОСОБА_4 до об'єкта спадщини., не дохволяє ним користуватися.

Через відмову відповідачки надати ключі від вхідних дверей до спадкоємці померлого не можуть потрапити в середину житла і прийняти рішення щодо вжиття заходів з метою охорони спадщини і належного утримання спадкового майна до його поділу між спадкоємцями.

Направлена ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимога до відповідачки про усунення перешкод у користуванні успадкованим майном, залишена відповідачем ОСОБА_2 без уваги.

З огляду на Акти огляду, наявно вбачається що відповідачкою для ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 створені перешкоди щодо права користування і володіння успадкованим майном (правомочності) спадкоємців першої черги, станом на час вирішення спору їх право є порушеним. Заявлені ж ними вимоги надати доступ до квартири та її звільнення Відповідач ОСОБА_2 ігнорує.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, та вона не має ні права власності на квартиру квартира АДРЕСА_1, ні права володіння.

Статті 397-400 ЦК України регулюють правовідносини з приводу володіння чужим майном (як окремого речового права), яке є незалежним від права на річ. Згідно ст. 400 ЦК України вбачається, що володіння може бути добросовісне та недобросовісне, але захисту ( в т.ч. судовому) підлягає виключно добросовісне володіння.

Частиною 3 ст. 397 ЦК встановлено презумпцію правомірності фактичного володіння майном, якщо не доведено, не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Незаконне ж володіння означає, що володілець є недобросовісним. При цьому, право недобросовісного володільця / недобросовісне володіння/ припиняється у відповідності до положень ст. 399, 400 ЦПК України.

Відповідно до ст. 15,16 ЦК України і права, і охоронювані законом інтереси є об'єктами судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Саме тому спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право звернутися до суду за захистом його порушених прав та охоронюваних законом інтересів у передбачений законом спосіб, в т.ч. шляхом визнання володіння майном неправомірним України, витребування цього майна у недобросовісного володільця (ст. 400 ЦК України) чи витребовувати майна від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 січ ня 2013 р. у справі № 6-164цс12), відновлення становища, яке існувало до порушення ( ст. 16 ЦК Укрїни).

Закон визнає за спадкоємцями померлого ОСОБА_5, які прийняли у спадщину нерухоме майно, до здійснення державної реєстрації їх права власності як права володіння, права користування житлом, що належало за життя спадкодавцю, так і наявність майнового (речового) інтересу, який визначено Конституційним судом України як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного права і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл (Рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р.) та права на захист цих порушених прав і охоронюваного законом інтересу, зокрема шляхом встановлення факту неправомірного володіння та визнання ОСОБА_2 недобросовісним володільцем з подальшим виселенням її з квартири (ч. 3. Ст. 397, ч. 1 ст. 400 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 як одна із спадкоємців першої черги за померлим ОСОБА_5, просить суд виселити відповідачку ОСОБА_2 з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, усунути перешкоди у користуванні майном(квартирою), надаючи їй (ОСОБА_1) право користування майном як спадкоємцю, зобов'язати відповідача ОСОБА_2 відшкодувати позивачці судові витрати по справі.

Третя особа ОСОБА_8, якою заявлено самостійні вимоги на предмет позову до ОСОБА_2, теж як одна із спадкоємців першої черги за померлим ОСОБА_5, просить суд встановити факт неправомірного володіння відповідачкою ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 та витребувати це майно з чужого незаконного (неправомірного) володіння шляхом виселення недобросовісного володільця з займаного нею приміщення.

Вимоги, заявлені позивачкою ОСОБА_1, є взаємопов'язаними зі змістом позовних вимог третьої особи ОСОБА_3, оскільки стосуються одного і того ж самого предмета позову - виселення зі спірної квартири відповідачки ОСОБА_2, а також - можуть бути зарахованими при прийнятті судом рішення по справі.

Матеріали цивільної справи доводять обґрунтованість доводів позивачів як первісного, так і зустрічного позовів та підтверджують наявність підстав для визнання неправомірного володіння відповідачкою ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 та витребувати це майно з її незаконного (неправомірного) володіння на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шляхом виселення недобросовісного володільця з зайнятого нею приміщення.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги первісного і зустрічного позовів є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору понесені позивачами.

Керуючись ст.ст. 13, 15, 16, 317, 319, 331, 397, 400, 1268, 1278, 1283, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 10,11,12, 81,258, 263, 264,265, 273, 280,354, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва, третьої особи ОСОБА_4 про виселення та усунення перешкод у користуванні майном задовольнити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_4, третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про встановлення факту неправомірного володіння майном та витребування цього майна з чужого незаконного (неправомірного) володіння задовольнити.

Усунути перешкоди які здійснюються ОСОБА_2 спадкоємцю ОСОБА_1 у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання їй право користування цією квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати неправомірним володіння ОСОБА_2 (зареєстрована АДРЕСА_2, і.п.н. НОМЕР_1) квартирою за адресою: АДРЕСА_1, а саму ОСОБА_2 недобросовісним володільцем цього нерухомого майна.

Витребувати у ОСОБА_2 (зареєстрована АДРЕСА_2, і.п.н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3( зареєстрована АДРЕСА_3) нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_2 (зареєстрована АДРЕСА_2, і.п.н. НОМЕР_1) з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована АДРЕСА_2, і.п.н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 555 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована АДРЕСА_2, і.п.н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 1280 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Участник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатми апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Ладиченко