Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 611/2140/12

Провадження № 2/280/2/18

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2018 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

Головуючого судді Василенка Р.О.

із секретарем Бех І.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 28 серпня 2012 року помер батько позивача ОСОБА_8 в хірургічному відділенні Коростишівської ЦРЛ. Після смерті батька він звернувся до нотаріуса для оформлення спадщини так як є спадкоємцем першої черги за законом і від нотаріуса дізнався, що спадкоємцем майно батька згідно заповіту від 27.08.2012 № 1442 є друга дружина батька – відповідач по справі ОСОБА_2.

Вважає, що вказаний заповіт є недійсним у зв»язку із невідповідністю волевиявлення померлого батька змісту підписаного замість заповідача заповіту фізичною особою ОСОБА_9 та з підстав невідповідності цього правочину вимогам законодавства.

27.08.2012 він відвідував батька в хірургічному відділенні Коростишівської ЦРЛ і останній з огляду на хворобу – рак язика не міг говорити і відповідно не міг звертатися до нотаріуса ОСОБА_7 щодо складання заповіту. Батько не мав можливості говорити, що унеможливлювало висловлювання думок та озвучення бажань і виключало можливість прочитати вголос друкований текст заповіту, однак фізично мав можливість особисто підписати заповіт як би мав такі наміри, а не просити сторонню особу, а тому згідно ст. 1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням права заповідача на вільне волевиявлення, яке не відповідало його дійсній волі, визнається судом недійсним.

Також, згідно п.19 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (надалі Інструкція) при посвідченні правочинів нотаріусом у текстах правочинів зазначаються: для фізичних осіб – паспортні дані та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків. На підтвердження наявності зазначених документів нотаріусу подаються відповідні, завірені уповноваженою особою, довідки, оригінали документів про особу, фотокопії яких долучаються до примірника правочину, який залишається у справах нотаріуса.

Пункт 23 Інструкції передбачає, що тексти нотаріально посвідчуваних правочинів повинні бути написані зрозуміло і чітко; прізвища, імена, по батькові фізичних осіб повинні бути написані повністю із зазначенням місця їх проживання. Пункт 161 Інструкції передбачає, що заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини, однак як вбачається з тексту заповіту, то в останньому відсутня належна ідентифікація особи заповідача та ідентифікація особи на ім»я якої вчинено заповіт, що вказує на невідповідність заповіту вимогам законодавства про нотаріат.

Крім цього, згідно ч.1 ст. 203 ЦК України умовою чинності правочину для укладання цивільно-правових угод є відповідність його Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, тобто для укладання правочину і його посвідчення в нотаріальному порядку у особи повинен бути паспорт громадянина України. Обов»язковим документом для укладення нотаріальної угоди є наявність документу про присвоєння особі ідентифікаційного коду, однак в тексті заповіту не зазначено паспортних даних заповідача, ідентифікаційних даних фізичної осорби, яка замість заповідача підписала заповіт (ідентифікаційний номер, адреса реєстрації за місцем проживання, паспортні дані). Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент посвідчення правочину вимог, які встановлені нормою ч.1 ст. 203 ЦК України.

Враховуючи викладене, то заповіт від 27.08.2012 № 1442 не відповідає вимогам закону – укладений з істотними дефектами порядку його посвідчення і підтвердження особи заповідача то відповідно до норм ст.ст. 8, 203, 215, 1257 ЦК України такий правочин повинен бути визнаний недійсним, а тому просить суд визнати його недійсним.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, обґрунтувавши їх викладеними в позовній заяві доводами, також пояснили, що померлий батько не міг прочитати заповіт так як хворів на рак язика, сам заповіт складений з порушенням вимог нотаріального законодавства, не ідентифіковано особи заповідача та особи яка підписала заповіт. Заповідач міг сам підписати заповіт, перешкод для цього не було, що свідчить про відсутність волевиявлення останнього на складання заповіту. Просять позовні вимоги задовольнити.

Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що позивач мав неприязні відносини з померлим батьком, що не підтверджує того факту, що померлий мав намір залишити будинок позивачу. Заповіт підписав знайомий померлого, оскільки сам не міг підписати бо стояли крапельниці. При складанні заповіту був нотаріус, заповідач та ОСОБА_9, який підписав заповіт на прохання заповідача. Просять відмовити в задоволенні позову.

Від відповідача ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без її участі, а тому суд розглянув справу без участі останньої, сторони не заперечили.

Від третьої особи нотаріуса ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не підтримує, надала письмові пояснення в яких вказала, що при зустрічі з ОСОБА_8 нею було перевірено його дієздатність шляхом спілкування з ним, чітко зрозуміла бажання заповідача, будь-яких сумнівів щодо волевиявлення заповідача не виникало, спілкування проходило особисто, висловлене бажання заповідача відобразила в тексті заповіту, роз»яснено всі вимоги законодавства щодо посвідчення заповіту, в тому числі про наслідки посвідчення заповіту, про посвідчення заповіту при свідках та про підпис іншої особи за заповідача у разі неможливості підписати заповіт особисто, впевнилась що може особисто читати, заповіт на прохання заповідача було підписано його знайомим ОСОБА_9 , вона тримала заповіт, а заповідач прочитав його в голос, підтвердив правильність заповіту та щоб останній був підписаний ОСОБА_9, так як обидві руки перебували під крапельницями, а тому суд розглянув справу без участі останньої.

Допитаний свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що у позивача були з батьком неприязні відносини, вони сварились. Померлий завжди розмовляв. 27.08.2012 на прохання ОСОБА_8 привозили нотаріуса до лікарні. ОСОБА_8 в лікані був під крапельницями 27.08.2012.

Допитаний свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що на прохання ОСОБА_8 він підписав заповіт, так як останній хворів та в цей час стояли крапельниці. ОСОБА_8 під час укладання заповіту розмовляв, прочитав заповіт вголос сам, читав лежачі а нотаріус тримала текс заповіту. Нотаріус встановлювала його особу він показував нотаріусу паспорт. Під час укладання заповіту в лікарні був він, заповідач та нотаріус.

Допитаний свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що лежав з ОСОБА_8 в лікарні, останній був при пам»яті, розмовляв, казав що хоче скласти заповіт, коли прийшла нотаріус то він вийшов з палати.

Допитана свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що позивач її син, а з відповідачкою вони в неприязних відносинах. Також пояснила, що 15.08.2012 до неї приходив ОСОБА_8 та казав що хата буде сину – позивачу по справі. Розмовляти ОСОБА_8 було вже тяжко. В лікарні вона не відвідувала ОСОБА_8

Допитана свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що вона дружина позивача, пояснила, що відвідували ОСОБА_8 в лікарні, він розмовляв з ними.

Допитаний свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що хворий ОСОБА_8 неодноразово лікувався у них в лікарні, у хворого була пухлина, однак останній розмовляв але йому було важко. В історії хвороби записи за 27.08.2012 року щодо стану хворого ОСОБА_8 робились зі слів останнього.

Допитаний свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що він підписував висновок експертизи № 34 від 29.04.2013 в складі інших експертів, однак пояснив що він не є експертом і підписував лише висновок. Пояснив, що він вважає що хворий ОСОБА_8 станом на 27.08.2012 міг говорити, в подальшому пояснив, що не може сказати чи міг говорити чи ні, а також пояснив що виходячи із свого досвіду та стану хворого вважає що останній не міг говорити.

З досліджених показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що остання 27.08.2012 чергувала як хірург в лікарні, стан хворого ОСОБА_8 був тяжкий, стояли крапельниці, оглядав хворого зав хірургією, вона заступила на чергування 27.08.2012 о 17 годині.

З досліджених показань свідка ОСОБА_17 вбачається, що останній заступив на чергування хірургом в Коростишівській ЦРЛ з 26.08.2012 оглядв хворого ОСОБА_8, стан останнього був тяжкий стабільний, останній голосно не говорив але висловлювався чітко і ясно, міг читати текст та ставити підписи.

З досліджених показань свідка ОСОБА_18 вбачається, що остання чергувала як медсестра в лікарні 27.08.2012, стан хворого ОСОБА_8 був тяжкий, йому ставили крапельниці, але він розмовляв, говорив коротко бо було тяжко говорити.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази на засадах змагальності, в межах позовних вимог вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Так, судом встановлено, що згідно заповіту від 27 серпня 2012 року ОСОБА_8, реєстраційний номер НОМЕР_1, народився 13 червня 1969 року в м. Коростишів Житомирської області, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 на випадок своєї смерті зробив розпорядження – належні йому 54/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходяться в м. Коростишеві Житомирської області, вул. Пушкіна,12 заповідає дружині ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2. На особисте прохання ОСОБА_8 текст заповіту виготовлено нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Зміст статей 1235,1241,1307 ЦК України нотаріусом роз»яснено. Заповіт складено в двох примірниках, один з яких залишився на зберіганні в справах нотаріуса, другий видано заповідачу. Цей заповіт прочитано особисто вголос ОСОБА_8 у присутності ОСОБА_9 та нотаріуса і на прохання ОСОБА_8 у зв»язку з хворобою останнього, заповіт підписано ОСОБА_9. Особу заповідача нотаріусом встановлено, його дієздатність перевірено. Особу ОСОБА_9, який підписав заповіт, встановлено, його дієздатність перевірено. У зв»язку з хворобою ОСОБА_8 заповіт посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_7 в хірургічному відділенні Коростишівської лікарні за адресою м. Коростишів, Житомирської області, вул. К.Маркса,68 та зареєстровано в реєстрі за № 1442.

ОСОБА_8 помер 28 серпня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ТП № 200174.

У відповідності до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Також, згідно Прядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 282/20595 від 22.02.2012 року затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зокрема п.п. 1.3,1.7, 1.8, 1.9, 1.10 пункту 1 ОСОБА_16 3 (Посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування) передбачають, що у заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача; нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів; якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою; Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача; нотаріус при посвідченні заповіту зобов»язаний роз»яснити заповідачу зміст ст.ст. 1241,1307 ЦК України.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаного законодавства та змісту заповіту, то нотаріусом при посвідченні заповіту від 27 серпня 2012 року ОСОБА_8 дотримані вимоги вищевказаного законодавства, всі необхідні дані внесені в заповіт, дотримано його форму, особа заповідача та особа яка підписала заповіт нотаріусом встановлені, перевірена їх дієздатність, зазначено причини по яким заповіт підписано ОСОБА_9 на прохання заповідача, а саме хвороба заповідача ОСОБА_8 (зазначення конкретного діагнозу в тексті заповіту не передбачено вищевказаним законодавством, а сам факт хвороби підтверджується історіями хвороб, показаннями свідків-працівників Коростищівської лікарні та сторонами не оспорюється і визнається). Крім того, в матеріалах нотаріальної справи наявні копії паспортів заповідача та особи яка підписала заповіт, що підтверджує зазначені в заповіті дані щодо встановлення цих осіб нотаріусом.

Посилання позивача на порушення нотаріусом пунктів 19,23,161 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 є безпідставним, оскільки вказана інструкція втратила чинність на підставі Прядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 282/20595 від 22.02.2012 року затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 і не діяла на час посвідчення оспорюваного заповіту.

Крім цього, посилання позивача на обов»язкову наявність документу про присвоєння особі ідентифікаційного коду стосується посвідчення правочинів майнового характеру (п.8 глави 7 Прядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 282/20595 від 22.02.2012 року затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5) (наприклад договір купівлі-продажу, дарування та інші), а в даному випадку заповіт є одностороннім правочином і виходячи з вимог ст. 1233-1234 ЦК України є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті, тобто будь-які права та обов’язки спадкоємців виникають лише після смерті заповідача, тобто розпорядження набувають юридичної сили не з часу посвідчення заповіту, а з моменту відкриття спадщини і відповідно в момент укладення заповіту не переходить право власності на майно, тобто заповіт сам по собі не є правочином майнового характеру.

У відповідності до висновків судово-медичної (комісійної) експертизи № 10-2017/ц від 08.02.2018 станом на 27.08.2012 року ОСОБА_8 мав можливість вголос вимовляти слова, фрази та речення. Вказане свідчить про те, що на час укладення оспорюваного заповіту ОСОБА_8 міг прочитав його вголос. Вказані обставини також підтверджуються вищедослідженими показаннями свідків, які підтвердили, що ОСОБА_8 говорив, але йому було тяжко говорити, зокрема лікар ОСОБА_14 який оглядав хворого ОСОБА_8 27.08.2012 підтвердив, що ОСОБА_8 міг говорити, але йому було тяжко. Крім того, в історії хвороби ОСОБА_8 № 4094 маються записи за 27.08.2012 щодо скарг хворого які записані зі слів останнього, що також підтверджує факт прочитання ОСОБА_8 заповіту в голос. Вказані докази в своїй сукупності узгоджуються між собою та підтверджують факт можливості заповідача на час укладення заповіту прочитати його в голос.

Таким чином, враховуючи викладене, то твердження позивача про те, що батько – ОСОБА_8 не мав можливості говорити, що унеможливлювало висловлювання думок та озвучення бажань і виключало можливість прочитати вголос друкований текст заповіту, а тому заповіт складений з порушенням права заповідача на вільне волевиявлення - є безпідставними та спростовуюється вище дослідженими доказами по справі.

Висновки експерта № 34 від 29.04.2013 в яких зазначено, що ОСОБА_8 за станом здоров»я на 27.08.2012 не міг самостійно, в голос прочитати будь-який текст, в тому числі і заповіт, судом відхиляються і не приймається як достовірний доказ щодо можливості чи неможливості заповідача прочитати в голос заповіт, оскільки такі висновки вказаної експертизи протирічать іншим доказам по справі, зокрема показанням свідків – лікарів, записам в історії хвороби та проведеній комісійній судово-медичній експертизі яка була призначена судом за клопотанням позивача, оскільки висновки експертизи № 34 від 29.04.2013 суперечили іншим матеріалам справи.

Отже, виходячи з викладеного, то судом встановлено, що під час укладення оспорюваного заповіту нотаріусом дотримано вимог законодавства щодо форми та порядку посвідчення (укладення) заповіту, заповіт було прочитано в голос заповідачем, про причини неможливості особисто підписати заповіт в останньому вказано, особи встановлені нотаріусом як заповідача так і особи яка підписала заповіт, заповіт посвідчений нотаріусом, волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі, а тому відсутні підстави для визнання заповіту недійсним.

Керуючись ст.ст. 4,10,12,13, 258,259263,264,265-268 ЦПК України, на підставі ч.1 ст. 203, ч.4 ст. 207, ч.1 ст. 215, ст.ст. 1247,1248,1257 ЦК України, п.п. 1.3,1.7, 1.8, 1.9, 1.10 пункту 1 ОСОБА_16 3 Прядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 282/20595 від 22.02.2012 року затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_7 про визнання заповіту від 27.08.2012 посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстром № 1442 недійсним – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.04.2018.

Суддя Р.О. Василенко