УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/261/14-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 48 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/261/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Богунського районного суду м.Житомира, яке ухвалено 20 грудня 2017 року суддею Перекупкою І.Г. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в :

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.07.2015 (т. 1 а.с. 194-197) просив: визнати за ним право власності на гаражі площею 50,0 кв.м. та 13,0 кв.м., що складає 13/100 всіх приміщень гаражів, які розташовані у м.Житомирі по вул.Баранова,60, гаражі площею 64,4 кв.м. та 64,5 кв.м., що розташовані за цією є ж адресою, автомобіль НОМЕР_1; визнати за ОСОБА_2 право власності на: квартиру АДРЕСА_5 та автомобіль ВАЗ-21703, номерний знак НОМЕР_2; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на приміщення гаражів, автомобіль JAC, припинити його право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ-21703; стягнути з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки майна з депозитного рахунку суду; вирішити питання розподілу судових витрат. В обґрунтування позову зазначив, що спірне майно набуто під час шлюбу, за рішенням суду належить їм на праві спільної часткової власності, проте не виділено в натурі, що перешкоджає їм розпоряджатися ним.

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом (т.1 а.с.37-40), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.15), просила: виділити їй у власність квартиру АДРЕСА_1 та приміщення гаражу, площею 64,4 кв.м. (гараж 1-4), який розташований за адресою: АДРЕСА_6, стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості її частки, яка їй не виділяється; вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 20 грудня 2017 року первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Виділено ОСОБА_1 в натурі у власність приміщення двох гаражів 64,4 кв.м. та 64,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_6; автомобіль НОМЕР_3; автомобіль НОМЕР_4. Виділено ОСОБА_2 в натурі у власність: квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 38,1 кв.м.; приміщення гаражів (літ. «Л») площею 50 кв.м. (гараж 1-1) та 13 кв.м. (гараж 1-3), що розташовані за адресою: АДРЕСА_6. Стягнуто з ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки ОСОБА_2 в сумі 2871,33 грн., яка перебуває на депозитному рахунку суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до нього про виділ майна із спільної часткової власності скасувати та закрити провадження у справі, а його позовні вимоги про поділ в натурі майна спільної часткової власності задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що вимоги ОСОБА_2 про поділ майна подружжя вирішені судом, а тому провадження за зустрічним позовом підлягало закриттю. Також послався на помилковість висновків суду щодо можливого поділу спірних гаражів, їх вартості. Зазначив, що оскільки використання приміщень гаражів окремо один від одного неможливе, він просив припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на них, а не поділити їх в натурі, проте суд не звернув уваги на такі вимоги його позову. Зазначив про неправильне застосування судом до спірних правовідносин ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України та помилкове стягнення з нього на користь ОСОБА_2 грошової компенсації, згоду на сплату якої він не давав.

В апеляційній скарзі також заявив клопотання про призначення по справі комісійної судової будівельно-технічної експертизи, у задоволенні якого ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 19 березня 2018 року (т. 3 а.с.63) відмовлено.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - не визнав, посилаючись на її безпідставність та правильність висновків рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

У відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільної часткової або спільної сумісної власності).

Частиною 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Частина друга цієї статті встановлює, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 15 березня 2013 року під час розгляду спору між сторонами про поділ спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку: квартири АДРЕСА_9; гаражів, площею 50,0 кв.м. та 13,0 кв.м., що складає 13/100 частин всіх приміщень гаражів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_6; гаражів, площею 64,4 кв.м. та 64,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_7; автомобілів НОМЕР_5 та "JАС", д.н.з. НОМЕР_6. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку: квартири АДРЕСА_8; гаражів, площею 50,0 кв.м. та 13,0 кв.м., що складає 13/100 частин всіх приміщень гаражів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_7; гаражів, площею 64,4 кв.м. та 64,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_7; автомобілів НОМЕР_5 та "JАС", д.н.з. НОМЕР_6. Залишено вказане майно у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Також судом встановлено, що на час розгляду справи в суді ОСОБА_1 фактично користується приміщеннями гаражів 50 кв.м., 13 кв.м., 64,4 кв.м., 64,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_10; автомобілем ВАЗ-21703, автомобілем JAC, а ОСОБА_2 - квартирою АДРЕСА_11

Згідно висновку судового експерта Горкуші М.Д. №658/02.16 від 10.12.2015 дійсна ринкова вартість приміщень гаражів за адресою: АДРЕСА_6 становить 1 071 960 грн. (т. 1 а. с. 226-252). У висновку зазначено, що вартість 1 кв.м. в цьому приміщенні становить 208 дол. США, а загальна вартість приміщення визначена експертом в еквіваленті 39 915 дол. США. Відповідаючи на поставлені в ухвалі суду питання, експертом надано висновок про можливість окремого використання приміщень за трьома варіантами із можливістю компенсації одним із співвласників частки іншого співвласника.

Згідно висновку судового експерта Землюка В.В. № 1490 від 11.11.2016, ринкова вартість автомобіля ВАЗ-21703, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 101 853,87 грн. (т. 2 а. с. 69-74)

Згідно висновку судового експерта Землюка В.В. №1491 від 25.11.2016, ринкова вартість автомобіля JAC 1020KR HFC, реєстраційний номер НОМЕР_7 становить 62 338,79 грн. (т. 2 а. с. 51-68)

Згідно висновку судового експерта ТОВ «Судова незалежна експертиза України» Клівак О.В. №СЕ-4401-1-761.16 від 23.03.2017, загальна ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 складає 489 392 грн., що еквівалентно на дату оцінки 18 177 дол. США.

Згідно цього ж висновку, загальна ринкова вартість приміщень гаражів площею 64,4 кв.м., 64,5 кв.м., 50 кв.м., 13 кв.м. за адресою: АДРЕСА_12 складає 1 047 000 грн., що еквівалентно на дату оцінки 38 944 дол. США. Експерт дійшов висновку, що вартість приміщень гаражів площею 50 кв.м. та 13 кв.м. становить 358 029 грн., що еквівалентно 13 293 дол. США, вартість 1 кв.м. становить 211 дол. США. Вартість приміщень гаражів площею 64,4 кв.м. та 64,5 кв.м. становить 688 971 грн., що еквівалентно 25 651 дол. США, вартість 1 кв.м. становить 199 дол. США. (т.2 а.с.86-108).

Питання щодо можливості окремого використання приміщень гаражів та варіанти їх розділу перед судовим експертом Клівак О.В. не ставились.

Оскільки майно за рішенням суду належить сторонам на праві спільної часткової власності, проте не виділено в натурі, що перешкоджає їм розпоряджатися ним на власний розсуд, суд першої інстанції з урахуванням висновків судових експертиз, інтересів сторін, неможливості досягти абсолютної рівності у вартості часток майна, яке є предметом поділу, дійшов обґрунтованого висновку про виділення ОСОБА_1 в натурі у власність приміщень двох спірних гаражів 64,4 кв.м. та 64,5 кв.м., спірних автомобілів (всього на суму 852163,66 грн.), а ОСОБА_2 - спірної квартири, приміщень спірних гаражів (літ. «Л») площею 50 кв.м. (гараж 1-1) та 13 кв.м. (гараж 1-3) (всього на суму 847421 грн.) та про стягнення внесеної ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду грошової компенсації вартості частки ОСОБА_2 в сумі 2871,33 грн.

Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

При поділі спірних гаражів, суд першої інстанції обґрунтовано застосував висновок судового експерта Горкуші М.Д. № 658/02.16 від 10.12.2015, оскільки саме цим висновком визначались варіанти поділу в натурі приміщень гаражів (т.1 а.с.226-252). При цьому суд, з огляду на необхідність проведення ремонтно-будівельних робіт та їх обсяг і можливу вартість в кожному із варіантів, дійшов правильного висновку про можливість розділу приміщень гаражів за першим варіантом даного висновку судового експерта, посилаючись на його економічну обґрунтованість.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості використання приміщень окремо один від одного спростовуються вищевказаним висновком судового експерта щодо можливості поділу цих приміщень. Крім того, ОСОБА_1 не надав жодних доказів, що розподіл гаражів призведе до втрати корисної площі виробничих та складських приміщень, зупинить процес виробництва, негативно вплине на його підприємницьку діяльність та завдасть йому істотної шкоди.

При визначенні ринкової вартості приміщень гаражів суд обґрунтовано використав висновок судового експерта ТОВ «Судова незалежна експертиза України» Клівак О.В. №СЕ-4401-1-761.16 від 23.03.2017, яка проведена за клопотанням ОСОБА_1 та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для проведення повторної та комісійної судово-будівельної експертизи, виклавши свої мотиви в ухвалах від 22.11.2017 та 08.12.2017 (т.2 а.с.85-108).

Крім того, дослідивши матеріали проведених у справі судових будівельно-технічних експертиз, суд дійшов правильного висновку, що вартість приміщень гаражів, зазначених у висновках судових експертів №658/02.16 від 10.12.2015 та №СЕ-4401-1-761.16 від 23.03.2017 є майже ідентичною та врахував ринкову вартість майна, яка є найбільш актуальною на дату вирішення справи по суті.

Тому, посилання у апеляційній скарзі на безпідставне застосування зазначених висновків судових експертиз є помилковими.

Суд першої інстанції також обґрунтовано виділив спірні транспортні засоби позивачу за первісним позовом, якими він фактично користується та які забезпечують виконання в примусовому порядку аліментних зобов'язань останнього перед ОСОБА_2

Доводи ОСОБА_1 про те, що вимоги ОСОБА_2 про поділ майна подружжя вирішені судом, а тому провадження у справі за зустрічним позовом підлягає закриттю, є безпідставними з огляду на те, що вимоги останньої у даній справі стосуються поділу майна, що перебуває у спільній частковій власності та ґрунтуються на нормах ст.ст. 356, 364, 365 ЦК України.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок суду грошові кошти з метою компенсації вартості частки ОСОБА_2 при поділі майна, що є предметом спору (т.2 а.с.23-25). Тому, посилання останнього у апеляційній скарзі щодо відсутності його згоди на стягнення з нього такої компенсації є безпідставними.

Доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про не отримання судом відповідного дозволу на переобладнання і перепланування приміщень гаражів при їх поділі, є помилковими, оскільки обраний варіант поділу приміщень гаражів за висновком судового експерта не передбачає втручання у несучі конструкції чи інженерні системи. При цьому посилання, на ст. 152 ЖК України є помилковими, оскільки дана норма закону поширюється на приватний житловий фонд.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про поділ спільної часткової власності, суд першої інстанції не звернув уваги на положення ч.ч. 2 та 3 ст. 364 ЦК України, відповідно до яких, право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання, а у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Тому, рішення суду першої інстанції підлягає доповненню абзацами п'ятим та шостим наступного змісту:

Припинити право власності ОСОБА_2 на:

? частину приміщень двох гаражів 64,4 кв.м. та 64,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_13;

? частину автомобіля НОМЕР_8;

? частину автомобіля НОМЕР_9.

Припинити право власності ОСОБА_1 на:

? частину квартири АДРЕСА_4;

? частину приміщень гаражів площею 50 кв.м. (гараж 1-1) та 13 кв.м. (гараж 1-3), що розташовані за адресою: АДРЕСА_13.

У іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 20 грудня 2017 року доповнити абзацами п'ятим та шостим наступного змісту:

Припинити право власності ОСОБА_2 на:

? частину приміщень двох гаражів 64,4 кв.м. та 64,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_13;

? частину автомобіля НОМЕР_8;

? частину автомобіля НОМЕР_9.

Припинити право власності ОСОБА_1 на:

? частину квартири АДРЕСА_4;

? частину приміщень гаражів площею 50 кв.м. (гараж 1-1) та 13 кв.м. (гараж 1-3), що розташовані за адресою: АДРЕСА_13.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови складений 05 травня 2018 року.