Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
16.09.2009 р. № 2-а- 40271/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі Смоляр Є.А.
у присутності:
представника позивача: не прибув
представника відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А - 4104 про стягнення грошової компенсації замість речового майна,
встановив:
У липні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А4104, у якому просить стягнути з відповідача грошову компенсацію замість речового майна в сумі 3 691,15 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у 2005 році він був звільнений з військової частини А-4104 в запас через скорочення штатів. При звільненні йому не була виплачена компенсація за речове майно, що є порушенням ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В судове засідання позивач не з’явився, проте надав суду заяву, у який просить справу розглядати за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився проте надав суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності його представника та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. У запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що частково визнає позовні вимоги ОСОБА_1: військова частина А-4104 визнає позовні вимоги в частині грошової компенсації замість речового майна, що підлягало до видачі до 11.03.2000 року у розмірі 900,94 грн., що стосується стягнення грошової компенсації замість належного до видачі речового майна, яке підлягало видачі після 11.03.2000 року по день звільнення, то відповідач зазначених вимог не визнає, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин право позивача на зазначену компенсацію передбачено не було. Крім того відповідач звернув увагу суду на пропущення позивачем строків, які передбачені ст.99 КАС України.
Розглянувши клопотання сторін про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А-4104. Наказом командира військової частини А4104 № 176 від 15 вересня 2005 року звільнений з військової служби у відставку через скорочення штатів та виключений зі списків особового складу частини з виплатою усіх видів забезпечення.
В період проходження військової служби позивач знаходився на речовому забезпеченні військової частини А4104, яким він в повному обсязі не забезпечувався.
Відповідно до довідки військової частини А4004 № 1232 від 09.11.2005 року ОСОБА_1 нарахована грошова компенсація замість належного до видачі речового майна станом на 11.03.2000 року в сумі 900,94 грн. та після 11.03.2000 року у розмірі 2790,21 грн.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ” ( в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Згідно з п.27 „Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час” № 1444 від 28 жовтня 2004 року військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів ” від 17.02.2000 року №1459-ІІІ призупинено дію ч.2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців), а також дію абзацу 1 ч.1 ст.14 зазначеного Закону в частині забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей безоплатного проїзду у відпустку.
Таким чином в період з 11.03.2000 р. до моменту звільнення позивача зі служби в нього не було права вимагати отримання такої грошової компенсації, оскільки Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»зупинив дію відповідного положення статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»N 328-V від 03 листопада 2006 року редакція статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»змінена, з неї виключені питання щодо речового майна.
З 01 січня 2007 року введена в дію стаття 9-1, яка передбачає право отримання компенсації замість речового майна.
Але право на таке отримання і, відповідно, звернення до суду у позивача не виникло в наслідок того, що Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»дія відповідних положень статті 9-1 була зупинена на 2007 рік.
Пункт 2 статті 9-1, що регулює право на отримання компенсації, було виключено з тексту закону згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»N 107-V від 28 грудня 2007 року.
Ці зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II цього Закону, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008. Наведене рішення має преюдеційне значення і повинно враховуватися при розгляді даної справи.
Враховуючи наведене, суд вважає, що право позивача на звернення до суду виникло з 01.01.2008 р., і він має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.
Також суд звертає увагу на те, що відповідач наполягав на застосування до позивача наслідків пропуску строку на звернення до суду. Разом з тим, відповідач заявив про пропуск позивачем встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення дослідження доказів по справі, на стадії судових дебатів. Зазначена заява судом не приймається до уваги, оскільки порушує принцип рівності сторін та позбавляє можливості позивача надати доводи та докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що відповідачем не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності вчинених ним дії та доведеності пропуску позивачем строків звернення до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ч.2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17 02 2000 року №1459-ІІІ п.27 „Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час”, ст.ст. 35, 71, 94, 122, 160-163, 186, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А - 4104 про стягнення грошової компенсації замість речового майна - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з військової частини А -4104 (м-н. Авіатор, м. Чугуїв, Харківська область, код ЄДРПОУ 07785381) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Луганськ, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію замість речового майна у розмірі 3691.15 грн. (три тисячі шістсот дев'яносто одна гривня 15 коп.)
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У paзi подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
У повному обсязі постанова виготовлена 21 вересня 2009 року.
Суддя Ю.В. Зоркіна