Справа 635/4373/16-ц

Провадження 2/635/703/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання – Грищук Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Правекс-банк» звернувся до суду шляхом пред’явлення позову до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року у розмірі 27348,34 доларів США, з яких: 21127 доларів США – заборгованість за кредитом, 6221,34 доларів США – заборгованість по процентам та судовий збір у розмірі 9420,60 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 04 квітня 2018 року між АКБ «Правекс-банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №3916-002/07Р, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 24000 доларів США для споживчих цілей та з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна шляхом видачі готівки з каси банку строком до 04 квітня 2032 року зі сплатою процентів у розмірі 11,99 % річних. З метою проведення реструктуризації заборгованості позичальника за зазначеним кредитним договором, 19 липня 2010 року був укладений Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року, за яким позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитним договором щомісячно до 10-го числа включно шляхом внесення коштів згідно графіку погашення заборгованості, викладеного в Додатку №1. З метою забезпечення належного виконання зобов’язання боржником ОСОБА_1 та захисту майнових інтересів позивача, між АКБ «Правекс-банк» та ОСОБА_2 04 квітня 2007 року був укладений договір поруки №3916-002/07Р, за умовами якого останній зобов’язався нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов’язань позичальником. Крім того, 04 квітня 2007 року між АКБ «Правекс-банк» та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов’язань останньою за кредитним договором, був укладений договір іпотеки №3916-002/07Р, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру №75 в будинку №5 в санаторії Рай-Оленівка в с. Рай-Оленівка Харківського району Харківської області. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов’язання за кредитним договором щодо сплати щомісячних внесків за кредитом та процентів за користування кредитом виконує неналежним чином, у зв’язку з чим станом на 17 червня 2015 ороку виникла заборгованість у розмірі 27348,34 доларів США, з яких: 21127 доларів США – заборгованість за кредитом, 6221,34 доларів США – заборгованість по процентам. 05 жовтня 2015 року відповідачам були направлені письмові вимоги про усунення порушення основного зобов’язання за кредитним договором, яка отримана останніми особисто 08 жовтня 2015 року, однак зазначена вимога не була виконана відповідачами, у зв’язку з чим банк звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 червня 2016 року провадження у справі відкрито.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 липня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений повністю. З ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» стягнута солідарно заборгованість за кредитним договором №3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року у сумі 27348 (двадцять сім тисяч триста сорок вісім) доларів США 34 (тридцять чотири) центи, яка складається: з заборгованості за кредитом – 21127 (двадцять одна тисяча что двадцять сім) доларів США та заборгованості за процентами – 6221 (шість тисяч двісті двадцять один) доларів США 34 (тридцять чотири) центи. З ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-банк» стягнутий судовий збір по 4710 (чотири тисячі сімсот десять) гривень 30 (тридцять) копійок з кожного.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 липня 2016 року за заявою відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення скасовано, розгляд цивільної справи призначено в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 березня 2018 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_3, яка діє в інтересах ПАТ КБ «Правекс-Банк» на підставі довіреності, у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Також представник позивача ОСОБА_3 надала відповідь на відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких зазначала, що представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у своїх запереченнях на позовну заяву фактично визнав позовні вимоги про солідарне стягнення, а також частково визнав заявлену позивачем суму заборгованості. В обґрунтування своїх заперечень останнім надані платіжні доручення, проте належний розрахунок, який би чітко підтверджував заявлену у відзиві позицію, ним не наданий, а тому представник позивача вважає зазначені платіжні доручення неналежними та недопустимим доказами в розумінні ст.ст. 77,78 ЦПК України. Разом з тим, представником відповідача в своїх запереченнях зроблений підрахунок заборгованості відповідача, який не може бути взятий судом до уваги, оскільки він здійснений без спеціальних знань та без врахування черговості погашень заборгованості, яка утворилася у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за кредитним договором, а тому такий підрахунок також не може бути визнаний судом як належний та достатній доказ на підтвердження позиції відповідача щодо іншої суми заборгованості. Крім того, представником відповідача ОСОБА_2 у своїх запереченнях помилково використане поняття часткової відповідальності замість належної в даному випадку солідарної, передбаченої ст.ст. 543,544 ЦПК України. Щодо стягнення судового збору представник позивача зазначила, що він був сплачений позивачем у встановленому Законом України «Про судовий збір», який діяв на час подання позову, розмірі. Отже, відповідач, періодично сплачуючи суми по кредиту, визнавав наявність зобов’язань та переривав перебіг позовної давності, вищевказаний кредитний договір не припинений, діє до 04 квітня 2032 року, про наміри дострокового повернення кредиту відповідач не повідомляв, скориставшись своїм правом, передбаченим ст.ст. 261, 530, 631 ЦК України, позивач заявив вимоги про дострокове повернення кредиту з нарахованими відсотками.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне. Відповідач ОСОБА_2 визнає вимогу позивача про солідарне стягнення з нього та відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №3916-002/07Р та за договором поруки №3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року, однак не визнає розмір заборгованості, який позивач просить з нього стягнути в позовній заяві, оскільки вважає, що заборгованість за вищевказаним договором станом на 17 червня 2015 рок складає 6374,75 доларів США, а саме: 2100 доларів США – заборгованість за кредитом та 4274,75 доларів США – заборгованість за відсотками. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, представник відповідача посилається на те, що зазначені позивачем суми в розрахунку заборгованості не відповідають дійсності, суперечать наявним в матеріалах справи доказам та нормам права, оскільки позивачем не враховуються погашені відповідачами суми, загальна сума яких складає 18094 доларів США, що підтверджується наданими платіжними дорученнями. Отже, представник відповідача вважає, що заборгованість за кредитним договором станом на 17 червня 2015 року складає 10302,34 доларів США, з яких: 4081,00 доларів США – заборгованість за кредитом, 6221,34 доларів США – заборгованість за процентами. Крім того зазначає, що позивачем порушені вимоги законодавства про строки позовної давності, оскільки звернувшись із зазначеним позовом 24 травня 2016 року, позивач мав право просити стягнути суму заборгованості лише за період з 24 травня 2013 року по 24 травня 2016 року. Отже вважає, що з урахуванням строку позовної давності сума заборгованості за вищевказаним кредитом складає 6374,75 доларів США, з яких 2100 доларів США – заборгованість за кредитом, 4274,75 доларів США – заборгованість по процентам, а оскільки відповідачі несуть солідарну відповідальність перед кредитором, сума заборгованості, яку ОСОБА_2 має та згодний сплатити становить 3187,38 доларів США. Також відповідач, враховуючи визнану ним суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 6374,75 доларів США, частково визнає суму судового збору у розмірі 2402 гривень, вважає, що позивачем неправильно розрахований та сплачений судовий збір у розмірі 9420,60 гривень. Представник відповідача зазначив, що ним проведений обґрунтований математичний реальний розрахунок заборгованості на підставі наданого позивачем розрахунку заборгованості та квитанцій про сплату заборгованості відповідачем, а тому вважає твердження позивача щодо відсутності такого розрахунку такими, що не відповідають дійсності.

Враховуючи, що в судове засідання не з’явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

04 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 3916-002/07Р, за умовами якого банк надає ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті на загальну суму 24000 доларів США для споживчих цілей та з метою сплати стразових платежів згідно договорів страхування нерухомого майна строком з 04 квітня 2007 року по 04 квітня 2032 року зі сплатою 11,99 процентів річних, а ОСОБА_1 зобов’язується погашати заборгованість по кредиту рівними частками в сумі 80 доларів США щомісячно до 10-го числа наступного місяця та сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів, а також в момент повернення кредиту, зазначений в п. 1.2 кредитного договору. 19 липня 2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Правекс-банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-банк», та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року з метою реструктуризації заборгованості ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором, за умовами якого остання зобов’язалася погашати заборгованість за кредитом щомісячно до 10 числа включно шляхом внесення коштів згідно графіку погашення кредиту, установленому в Додатку №1 до договору. Відповідно до п. 7 зазначеного договору, він є невід’ємною частиною кредитного договору № 3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівки з каси банку.

Згідно з п. 3.1 кредитного договору для забезпечення зобов’язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також відшкодування збитків у зв’язку з порушенням умов даного договору, позичальник протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного договору передає в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно.

Пунктами 4.1, 4.2 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в сумі 80 доларів США щомісяця, до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також у момент повернення кредиту. Відповідно до умов договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року, сторони домовились про погашення заборгованості за кредитом позичальником щомісячно до 10 числа включно шляхом внесення коштів згідно графіку погашення кредиту, установленому в Додатку №1 до договору.

Згідно з п. 4.3.1 кредитного договору при внесенні платежів (заборгованості за кредитом і відсотками) у розмірі, що перевищує суму, зазначену в п.п. 4.1, 4.2, сума перевищення направляється на часткове погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 6.1.5 кредитного договору позичальник зобов’язується кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляти на сплату витрат банку, пов’язаних з виконанням зобов’язань по даному договору, у другу чергу на погашення заборгованості за відсотками та неустойки за порушення строків сплати відсотків, в третю чергу на погашення заборгованості по кредиту та неустойки за порушення строків сплати кредиту, потім на погашення іншої заборгованості (штраф, пеня та інша заборгованість по даному договору).

Згідно з п. 6.1.7 кредитного договору позичальник зобов’язаний у разі виникнення подій, зазначених у п.п. 4.4, 9.3, 9.4, 9.7 даного договору, достроково погасити заборгованість за кредитом та відсотками у повному обсязі, а також сплатити пеню і штраф.

За п. 10.1 кредитного договору відсотки нараховуються банком протягом строку користування кредитом відповідно до п. 1.2 даного договору.

Відповідно до п. 10.8 кредитного договору шляхом укладення та підписання позичальником даного договору позичальник підтверджує факт письмового повідомлення його про умови надання кредиту, а також про всі збори, відсотки, тарифи, комісії та інші елементи вартості кредиту по даному договору згідно п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» банком.

Згідно п. 10.9 кредитного договору шляхом укладення та підписання позичальником даного договору позичальник бере на себе зобов’язання сплачувати всі збори, відсотки, тарифи, комісії та інші елементи вартості кредиту по даному договору. Детальний розпис загальної вартості кредиту для позичальника вказано у даному договорі, додатку № 1 та додатку № 2 до даного договору, які є невід’ємними частинами даного договору.

Пунктом 10.10 кредитного договору передбачено, що шляхом укладення та підписання даного договору позичальник підтверджує факт ознайомлення зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

В прикінцевих положеннях до кредитного договору міститься запис позичальника ОСОБА_1, зроблений останньою власноруч про те, що даний договір підписано нею, своїм підписом вона підтверджує факт ознайомлення з усіма зборами, відсотками, тарифами, комісіями або іншими елементами вартості кредиту, які вона повинна сплатити по даному договору згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Один із оригіналів даного договору нею отримано особисто.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за зазначеним кредитним договором, між АКБ «Провекс-банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-банк», та ОСОБА_2 укладений договір поруки №3916-002/07Р, за умовами якого останній у порядку, та на умовах, передбачених договором, зобов’язався нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року та можливих змін і доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 04 квітня 2032 року у розмірі 24000 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору поруки, поручитель зобов’язується у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, виконати за нього зобов’язання перед кредитором на умовах, у порядку та у строки, встановлені кредитним договором, зазначеним у п. 1.1. даного договору, зі змінами і доповненнями до нього.

В п. 1.2 зазначеного договору поруки вказано, що поручитель стверджує, що він ознайомлений зі змістом зобов’язання, яке забезпечене порукою за цим договором, та не має претензій до умов кредитного договору, що є невід’ємною частиною даного договору.

В прикінцевих положеннях до договору поруки міститься запис ОСОБА_2, зроблений останнім власноруч про те, що даний договір підписано ним з повною відповідальністю за всі можливі наслідки за вищевказаним кредитним договором.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов’язань за зазначеним кредитним договором, 04 квітня 2007 року між АКБ «Правекс-банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-банк», та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № 3916-002/07Р, за умовами якого остання для забезпечення виконання у повному обсязі своїх зобов’язань перед банком за кредитним договором № 3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року та можливих змін і доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 04 квітня 2032 року у розмірі 24000 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно – квартиру за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Рай-Оленівка, санаторій Рай-ОленівкаАДРЕСА_1. 19 липня 2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Правекс-банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-банк», та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки № 3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 17 червня 2015 року за вищевказаним кредитним договором утворилася заборгованість у розмірі 27348,34 доларів США, з яких: 21127 доларів США – заборгованість за кредитом, 6221,34 доларів США – заборгованість по процентам.

30 вересня 2015 року на адресу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були направлені вимоги про дострокове здійснення внесків за кредитним договором № 3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року.

Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач виконав свої зобов’язання за кредитним договором № 3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року та надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 24000 доларів США.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У вищевказаних кредитному договорі та договорі поруки, а також додатках до них визначені всі суттєві умови щодо виду банківських послуг, строку дії договорів, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань та інші. Зі змісту зазначених договорів вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили своїми особистими підписами, що ознайомилися і згодні з умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «Правекс-банк», а також з Графіком повернення кредиту.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у строк, відповідно до умов договору та вимог закону, а згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. При цьому посилання відповідача на те, що у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем він не мав можливості сплачувати заборгованість за кредитним договором, суд не приймає до уваги, оскільки зазначена обставина не є підставою, що звільняє позивальника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 допустила порушення грошового зобов’язання за кредитним договором щодо погашення чергової частини та процентів за користування кредитом. Факт наявності простроченої заборгованості за кредитним договором відповідачем ОСОБА_2 не заперечувався, про що він зазначив у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх  визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума заборгованості за кредитним договором №3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року станом на 17 червня 2015 року складає 27348,34 доларів США, з яких: 21127 доларів США – заборгованість за кредитом, 6221,34 доларів США – заборгованість по процентам.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача щодо неправильного розрахунку позивачем суми заборгованості за кредитним договором та процентів за користування кредитними коштами, виходячи з наступного.

Позивачем долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості за кредитним договором №3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року станом на 17 червня 2015 року, зі змісту якого вбачається, що останнім під час проведення такого розрахунку були враховані суми, сплачені відповідачем в погашення заборгованості за кредитним договором та зазначені в ньому в окремій колонці «Сума погашення», також в розрахунку відстежується дата такої сплати та черговість погашення заборгованості за кредитним договором, розрахунок є чітким та зрозумілим, а тому приймається судом як достовірний.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник, вважаючи, що банк припустився помилки в розрахунках сум щодо погашення кредиту, в ході розгляду справи не надали альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, не скористалися своїм процесуальним правом щодо надання доказів на підтвердження неправильності наданого позивачем розрахунку. Надані представником відповідача розрахунки заборгованості у своїх запереченнях не є достовірними доказами в розумінні ст.79 ЦПК України, оскільки такі розрахунки не враховують черговість погашення заборгованості, встановлену ст. 534 ЦК України та умовами кредитного договору №3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року.

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором №3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року складає 27348,34 доларів США, яка підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку, оскільки у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в даному випадку застосовується саме солідарна відповідальність боржників, оскільки така відповідальність прямо передбачена умовами договору поруки. Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо вказаних в законі чи договорі, і при цьому кредитору надається право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом або від одного із боржників. Якщо обов'язок не буде виконано в повному обсязі одним із боржників, кредитор вправі вимагати неодержане від інших солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними до того моменту, поки їх обов'язок не буде виконано повністю. Враховуючи викладене, суд не приймає доводи представника відповідача щодо застосування часткової відповідальності за кредитним зобов’язанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. У силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,– стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Судом в ході судового розгляду встановлено, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-банк» має всі необхідні ліцензії та дозволи на здійснення валютних операцій відповідно до вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Виходячи з того, що виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією, а є платою за користування кредитом.

На час розгляду справи судом відповідачами не надано даних, що свідчать про задоволення вимоги банку про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, направленої відповідачам 30 вересня 2015 року, у добровільному порядку.

Суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відповідальності за порушення зобов’язання, відповідно до ст.. 617 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України в зв'язку з наявністю заяви представника відповідача суд розглядає питання про застосування позовної давності.

Як встановлено судом, обставиною, яка стала підставою для звернення 24 травня 2016 року ПАТ КБ «Правекс-банк» до суду з позовом про дострокове повернення кредиту виявився факт порушення позичальником ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення ? невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту кредитного договору № 3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року, сторони визначили як строк дії договору ? до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за кредитним договором (пункт 10.5 кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту ? до 04 квітня 2032 року (пункт 1.1 кредитного договору), так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів – щомісячно, у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту, а також строки сплати процентів за користування кредитом – щомісячно (п.п.4.1, 4.2 кредитного договору). Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобов’язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов’язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 ? 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно із умовами вищевказаного кредитного договору, позичальник зобов’язаний щомісячно повертати кредит рівними частинами відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином,  враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів за його користування повинне здійснюватись позичальником щомісячно рівними частинами, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань.

У разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Таким чином, аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу – до закінчення строку виконання останнього зобов’язання – до 04 травня 2020 року вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Проте, у зв’язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення кредиту, позивач відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши їм письмові вимоги від 30 вересня 2015 року про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов’язаних із ним платежів протягом 60 календарних днів з дати одержання цієї вимоги.

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов’язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання, а тому зобов’язаний пред’явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя ? протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2015 року на адресу відповідачів банком були направлені вимоги про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, в яких був встановлений строк для погашення відповідачами заборгованості -60 календарних днів з дня одержання вимоги. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали 08 жовтня 2015 року. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо дострокового погашення заборгованості за кредитним договором відповідачами на виконання зазначених вимог у встановлений банком строк – до 07 грудня 2015 року. Банк звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором 24 травня 2016 року, тобто до боржника ОСОБА_1 пред’явив позов до спливу трирічного строку від дати порушення останньою встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, а до ОСОБА_2 банк пред’явив позов до спливу шестимісячного строку від дати порушення ним встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, а тому підстав для застосування строку позовної давності судом не встановлено.

Крім того, розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 періодично сплачувала суми на погашення заборгованості за кредитним договором №3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року, тим самим вчиняла дії, що свідчать про визнання нею свого боргу, останній такий платіж відповідачем здійснений 25 грудня 2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку та відповідно до ч. 3 вказаної статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, внесенням відповідачем 25 грудня 2013 року останнього платежу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, перебіг строку позовної давності був перерваний та розпочався заново.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності до даних правовідносин.

Згідно платіжного доручення № 31 від 05 січня 2016 року позивачем при пред’явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 9420 гривень.

Питання про розподіл понесених позивачем судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «по судовий збір» (в редакції, що діяв на час сплати судового зборку 05.01.2016 року), за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. Враховуючи офіційний курс гривні до іноземної валюти – долара США, який на день сплати судового збору 05 січня 2016 року становив 24,0006 гривень, сума судового збору за подання вищевказаного позову складає 9845,65 гривень, а тому суд стягує з відповідачів на користь ПАТ КБ «Правекс-банк» суму сплаченого останнім судового збору у розмірі 9420 гривень, а судовий збір у розмірі 425,05 гривень покладається на відповідачів та стягується в дохід держави.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Правекс-банк» суму заборгованості за кредитним договором №3916-002/07Р від 04 квітня 2007 року у розмірі 27348,34 доларів США, з яких: 21127 доларів США – заборгованість за кредитом, 6221,34 доларів США – заборгованість по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Правекс-банк» витрати по сплаті судового збору по 4710,30 гривень з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору по 212,53 гривень з кожного.

  Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-банк», місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз,9, ідентифікаційний код юриичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360920.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії МН №013892, виданий Вовчанським РВ УМВС України в харківській області 24 липня 2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання (перебування): Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, сан. Рай-ОленівкаАДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії СТ №398591, виданий Вовчанським РСГУДМС України в харківській області 15 липня 2014 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання (перебування): Харківська область, Вовчанський район, с. Гатище, вул.. Дінецька, 72.

Повне рішення виготовлено 03 травня 2018 року.

Суддя Т.В. Бобко