Справа №2-132/07
РІШЕННЯ Іменем України
12 лютого 2007 р. м Донецьк
Калінінський районний суд м Донецька у складі:
головуючого - судді Гавриленка ОМ
при секретарі - Ексановш Н.Е
за участю представника позивача ОСОБА_14 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2. ОСОБА_3. ВАТ "Поліграфкнига". ГО "Фонд "Антикорлтщія" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3» про захист його честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Пізніше до участі у справі в якості співвідповідача була залучена громадська організація «Фонд «Антикорупція». Уточнивши позовні вимоги під час провадження у справі, позивач просив визнати недійсною інформацію, викладену стосовно нього в книзі «ІНФОРМАЦІЯ_1», вилучити з місць продажу та знищити тираж цієї книги, а також спростувати недостовірну інформацію, яка в ній міститься, стягнувши на його користь з відповідачів моральну шкоду в розмірі 03 копійок солідарно.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснивши, що 15 березня 2006 р. у вільному продажу з'явилася книга «ІНФОРМАЦІЯ_1», видана ІНФОРМАЦІЯ_3», авторами якої є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 а також очолювана останнім громадська організація «Фонд «Антикорупція». Внаслідок публікації та розповсюдження зазначеної книги були порушені особисті немайнові права позивача, передбачені Конституцією України та Цивільним кодексом України, а саме: право на використання імені, право на повагу честі та гідності позивача, на недоторканість його ділової репутації. Конкретизуючи зазначене, позивач посилався на наступні цитати з книги:
1. «Другу ОСОБА_4, ОСОБА_5, как и его ближайшему окружению в лице ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 депутатский мандат нужен для обеспечения депутатской неприкосновенности, дабы избежать уголовной ответственности, поскольку каждый из вышеуказанных особ либо уже ознакомился с заведенным делом, либо ожидает подобного развития событий» (стор. 43).
2. «Покупали руководителей, с потрохами покупали. Достаточно посмотреть, как живет ОСОБА_1, бывшей начальник УВД» (стор. 275,).
Також представник позивача пояснювала, що книга «ІНФОРМАЦІЯ_1» містить зазначені та інші відомості, які не відповідають дійсності, є негативними та ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію. На підтвердження цього наводила наступні цитати та матеріали з твору:
1. «И очень знаменательно - почему протеже ОСОБА_4 ОСОБА_9 просит того же ОСОБА_10 на очень большую должность именно ОСОБА_1?
Почему ОСОБА_1 в период своего руководства УВД Донецкой области не раскрыл более, чем 55 резонансных убийств? ...И почему он уничтожил документы, касающиеся этих преступлений? (стор. 6).»
2. «Трансфер генерала обошелся ОСОБА_4 в более миллиона долларов».
3. «Свыше пятидесяти убийств в Донецкой области не раскрыто - все это под руководством товарища ОСОБА_1 (бывший начальник УМВД в Донецкой области, а ныне - начальник службы безопасности компании ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_2»), который против меня лично открыл семь уголовных дел...»(стор. 145).
4. «Хотелось бы, чтобы дошло дело и до следователя, который фальсифицировал мое (ОСОБА_11) дело, и до ОСОБА_1, который работал на то, чтобы упрятать меня за решетку» (стор. 146).
5. «Обещает разобраться, потом узнаю, что ОСОБА_1 дал команду убрать нас из ОБОПа. Но как это сделать?» (стор. 232).
6. «Начальником ІНФОРМАЦІЯ_6, на территории которого совершались все описанные преступления, в те годы был майор милиции ОСОБА_1 (в избирательном списке партии регионов у него проходной НОМЕР_5 номер). Да-да, тот самый, который впоследствии станет генералом, возглавит милицию области, а после отставки уйдет руководить охраной ОСОБА_4» (стор. 288).
Факт заподіяння моральних страждань позивач обґрунтовував тим, що випуск у світ зазначеного видання, а також його презентація у Верховній Раді та на прес - конференції УНІАН негативно вплинули на його репутацію, соціальний престиж, а також думку виборців, які покладають на нього та на партію, яку він представляє, певні сподівання. Інформація, викладена у зазначеному виданні, є неправдивою і направлена на те, щоб скомпрометувати позивача як особу, яка в свій час займала високу посаду в органах внутрішніх справ країни, та інших відомих в Україні політиків та бізнесменів.
Щодо способу спростування недостовірної інформації представник позивача в своїх уточненнях до позовних вимог зазначала, що оскільки її спростування у спосіб, яким вона була поширена (видання книги) не уявляється можливим, найбільш оптимальним способом спростування є публікація за рахунок відповідачів запропонованого ним певного тексту спростування в загальноукраїнському друкованому виданні, а саме:
"15 березня 2006 року у вільному продажу з'явилась книга «ІНФОРМАЦІЯ_1», авторами якої є ОСОБА_3, ОСОБА_2 та громадська організація "Фонд "Антикорупція". Книга підготовлена і надрукована видавництвом ІНФОРМАЦІЯ_3», м.Київ, тиражем 5 000 екземплярів, міжнародний стандартний номер (ISBN) -НОМЕР_1. Внаслідок публікації та розповсюдження зазначеної книги були порушені особисті немайнові права ОСОБА_1, передбачені Конституцією України та Цивільним кодексом України, а саме: право на використання імені, право на повагу честі та гідності та право на недоторканість ділової репутації.
Так, авторами книги і видавництвом обнародуване і використане ім'я ОСОБА_1 без отримання на це відповідного дозволу, чим порушено право на використання імені.
Крім того, книга «ІНФОРМАЦІЯ_1» містить відомості, які не відповідають дійсності, є негативними та ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1. Інформація, викладена у зазначеному виданні, є неправдивою і направлена на те, щоб скомпрометувати ОСОБА_1 як особу, яка займала високу посаду в органах внутрішніх справ. Мав місце розрахунок авторів на те, що гучне та відоме суспільству прізвище, одного з дійових осіб антології, викличе великий резонанс.
Автори книги приносять свої вибачення ОСОБА_1 за порушення його прав".
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ВАТ "Поліграфкнига", ГО "Фонд "Антикорупція" або їх представники в судове засідання неодноразово не з'явилися, не повідомивши суд про причини неявки. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Тому за згодою позивача суд вирішив справу у їх відсутність, (в заочному порядку), за наявних у справі даних і доказів, на підставі вимог ст,ст 169 ч.4,224 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_2. позовні вимоги не визнав за їх безпідставністю, надавши до суду письмові заперечення, в яких наполягав на відсутності предмету спору з позивачем, оскільки в книзі "ІНФОРМАЦІЯ_1" ним були використані матеріали з різних, вже оприлюднених раніше джерел, зокрема за допомогою Інтернету та інших засобів масової інформації. Проте в кожному випадку він обов'язково посилається на автора матеріалу або на джерело позичання.
Аналізуючи спірні цитати книги, ОСОБА_2. вказував наступне.
Цитата: «ОСОБА_1 депутатський мандат нужею для обеспечения депутатской неприкосновенности дабы избежать уголовной ответственности» є його особистою думкою і не тягне за собою відповідальності за законом.
Вислів: «Покупали руководителей, с потрохами покупали. Достаточно посмотреть как живет ОСОБА_1, бывший начальник УВД» є цитуванням слів ОСОБА_12, які були озвучені в телепередачі «Закрита Зона» на «5-му каналі», про що є відповідне зазначення в самій книзі. Ця інформація, на думку ОСОБА_2, перш за все була поширена не ним, а іншою особою через телебачення, тоді як він, тобто відповідач, лише скористався цією інформацію.
На думку ОСОБА_2, цитата «И очень знаменательно, почему протеже ОСОБА_4 ОСОБА_9 просил того же ОСОБА_10 на очень большую должность именно ОСОБА_1? Почему ОСОБА_1 в период своего руководства УВД Донецкой области не раскрыл более чем 55 резонансных убийств. И почему он уничтожил документы, касающиеся этих преступлений» містить викладені ним власні судження оціночного характеру, які за діючим законодавством не підлягають спростуванню або доведенню ним їх правдивості.
Цитати: «Свыше пятидесяти убийств в Донецкой области не раскрыто - все это под руководством товарища ОСОБА_1 (бывший начальник службы безопасности ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4), который против меня лично открыл семь уголовных дел.». «Хотелось бы, чтобы дошло дело ... и до
ОСОБА_1, который рабо тал на то, чобы упрятать меня за решетку», були взяті ним з інтерв'ю ОСОБА_11, поширеного Агенцією «Главред», про то мається відповідне посилання у книзі.
Вислів: «Обещает разобраться, потом узнаю, что ОСОБА_1 дал команду убрать нас из ОБОПа. Но как это сделать?» був взятий ним з інтерв'ю ОСОБА_13, що поширене Інтернет - ресурсом "Майдан - ИНФОРМ". Рівним чином, висловлювання: «ІНФОРМАЦІЯ_6, на территории которого совершались все описанные преступления, в те годы был майор милиции ОСОБА_1 Да-да тот самый, который впоследствии станет генералом, возглавит милицию области, а после отставки уйдет руководить охраной ОСОБА_4» було поширено на Інтернет - сайті: ІНФОРМАЦІЯ_5. Таким чином, ОСОБА_2. вважав, що його не можна вважати розповсюджувачем даної інформації, достовірність якої оскаржує позивач і яка, на думку позивача, є неправдивою. Відповідач посилався на те, що в даному випадку він є особою, яка лише зібрала та впорядкувала вже розповсюджену інформацію щодо позивача, та виклала її у книзі «ІНФОРМАЦІЯ_1». Тому він не може нести відповідальності за інформацію, яка є предметом спору, бо вона вже була розповсюджена іншими особами в різних засобах масової інформації й не була спростована у визначений законом спосіб.
Очолювана ОСОБА_2 громадська організація "Фонд "Антикорупщя", не визнавши позову, надала схожі заперечення (аналогічного змісту).
ІНФОРМАЦІЯ_3» позов також не визнало, надавши до суду письмові заперечення, в яких посилалося на те, що воно є лише виконавцем обов'язків за договором НОМЕР_2, укладеним між автором та Фондом «Антикорупція», як замовниками, та ІНФОРМАЦІЯ_3», як виконавцем, на виконання замовлення НОМЕР_3 по наданню поліграфічних послуг на видання книги "ІНФОРМАЦІЯ_10" накладом 5 000 примірників (за письмовою заявою НОМЕР_4 назва книги була змінена на "ІНФОРМАЦІЯ_1"). Згідно п. 6.2 договору (внесений додатковою угодою від 03.03.06 р.), відповідач не несе відповідальності за достовірність наданої для виготовлення видання інформації. Тому, на його думку, правові підстави відповідальності видавництва перед позивачем відсутні.
За даними минулих судових засідань, відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що він є тільки автором книги, обов'язком якого було її написання, але не її розповсюдження, чим він не займався.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані докази та перевіривши матеріали справи, суд вважає позов частково обгрунтованим і підлягаючим частковому задоволенню з підстав, передбачених ст. 8 Конвенції "Про захист прав і основних свобод людини", ст,ст 28, 55 ч.5 Конституції України, ст.,ст 11, 297, 299 ЦК України, згідно яких кожна людина має право на повагу до її особистого життя, на повагу до її гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації. Ст. 46 Закону України «Про інформацію» передбачає, що інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини.
Як убачається з пояснень представника позивача, матеріалів справи, в розповсюдженій інформації дійсно наведені негативні факти щодо особистих якостей та ділової репутації позивача (зловживання владою, скоєння злочинів і таке інше). Тому суд виходить з того, що шляхом публікації та продажу книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» в кількості 5000 примірників була розповсюджена негативна інформація стосовно ОСОБА_1
Нормою ст. 277 ЦК України передбачається, що негативна інформація, яка розповсюджена, є недостовірною, якщо розповсюджувач не доведе іншого. Між тим, на вимогу цього закону відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2. та "Фонд "Антикорупція" будь яких переконливих доказів на підтвердження достовірності оспорюваної інформації суду не надали. Посилання відповідачів на вже минулі (до видання ними книги «ІНФОРМАЦІЯ_1») факти розповсюдження цієї інформації третіми особами суд не приймає до уваги, оскільки ця обставина, у будь якому разі, не звільняє відповідачів від обов'язку перевірки інформації щодо її достовірності перед розповсюдженням останньої.
Рівним чином, суд не приймає до уваги доводи відповідачів за те, що спірна інформація становить критичну оцінка самими авторами певних фактів, недоліків, що мали місце. Відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Однак, оспорювану інформацію, що міститься в книзі «ІНФОРМАЦІЯ_1», суд не має підстав вважати оціночними судженнями в розумінні Закону України "Про інформацію", бо вона є інформацією про факти, що нібито мали місце. Наприклад, на стор. 6 книги автори звинувачують ОСОБА_1 у знищенні документів кримінальних справ; на стор. 27 та 29 відповідачі зазначають, що позивач був призначений на посаду через вбивство жінки; на стор. 145 вказано, що ОСОБА_1 навмисно чинив перешкоди в розслідуванні кримінальних справ; на стор. 232 відповідачі пишуть, що позивач звільняв співробітників з посад через власні бажання; на стор. 288 повідомляється про той факт,
що нібито за час керівництва ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 на його території вчинювалися всі резонансні злочини, описані в книзі. Тобто в даному випадку суд має достатні підстави вважати, що відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_2 та «Фондом «Антикоругщія» викладається не власна думка, а відомості про факти, що нібито мали місце.
Крім того, зі змісту ч.2. ст. 10 «Європейської конвенції по захисту прав та основних свобод людини» (в ред. від 11.05.1994 р.) випливає, що здійснення свободи вираження думки і поглядів, свободи слова, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров'я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
За таких обставин суд приходить висновку, що розповсюджена інформація паплюжить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, є недостовірною, і вважає це доведеним позивачем. Тому публікацію недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1, що міститься в книзі «ІНФОРМАЦІЯ_1.», суд визначає посяганням на його особисті немайнові права, передбачені Конституцією України та Цивільним кодексом України, а саме: право на використання імені, право на повагу честі та гідності, право на недоторканість ділової репутації та порушенням їх.
Згідно ст. 47 Закону України «Про інформацію», відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи. Посилання відповідачів на те, що вони не приймали участі у розповсюджуванні відомостей, викладених ними у книзі "ІНФОРМАЦІЯ_1" спростовується матеріалами справи.
При цьому суд враховує, що згідно ст. 435 ЦК України, за відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена як автор на оригіналі видання. Авторами книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» вказані саме ОСОБА_3, ОСОБА_2. та "Фонд "Антнкорупція".
Відповідно до ст. 440 ЦК України, майновими правами автора є право на використання твору, а згідно ст, ст 441, 443 ЦК України - використанням є, зокрема, публікація (випуск у світ), відтворення та інше, які здійснюються лише з дозволу автора. Таким чином, згідно із законодавством України автор (автори) є виключними особами, що володіють та користуються майновими правами автора, в тому числі правом на опублікування твору. Доказів того, що майнове право на використання книги "ІНФОРМАЦІЯ_1" було ними передано іншим особам відповідачами не надано, тоді як їх зауваження з приводу недоведеності позивачем факту реєстрації авторського права за кимось з відповідачів, що в правовому сенсі виключає їх авторство, суд вважає неспроможними. Такий висновок суду ґрунтується також на правилах ст. 437 ЦК України, за якими авторське право виникає з моменту створення твору. Тобто реєстрація авторства в компетентних органах не є обов'язковою умовою виникнення авторства.
Крім того, розповсюдження спірної інформації з боку відповідача ОСОБА_3. підтверджується даними, викладеними у статті "ІНФОРМАЦІЯ_7" (журнал «Кореспондент» від ІНФОРМАЦІЯ_8). В статті, на сторінках 43, 46, "Кореспондент" називає ОСОБА_3 серед домінантів у конкурсі українська книга саме у зв'язку з його авторством книги «ІНФОРМАЦІЯ_1». Поряд з цим, відповідач ОСОБА_2, як зазначено в Інтернет - виданні «Острів», також повідомив, що «книга «ІНФОРМАЦІЯ_1» передана в 20 посольств цивилизованных стран, аккредитованных в Украине, партнерам корпорации СКМ, а также руководству УЕФА», тобто передана саме відповідачем ОСОБА_2
Тому суд визнає доведеним, що розповсюдження недостовірної інформації стосовно позивача здійснено відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_2 та "Фондом "Антикорупція".
Згідно зі ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок розповсюдження про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Спростування такої інформації має здійснюватися таким же чином, яким вона була поширена, та здійснюється особами, що її розповсюдили. Оскільки ОСОБА_3, ОСОБА_2, «Фонд «Атикорупція» не надали суду доказів того, що опубліковані ними у книзі «ІНФОРМАЦІЯ_1» відомості стосовно ОСОБА_1 відповідають дійсності, вони мають спростувати ці відомості.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних ним у п. 8 постанови від 28.09.90 р. №7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», за загальним правилом відомості, що порочать особу, повинні спростовуватись у спосіб найбільш близький до способу їх поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на сході громадян, зборах трудового колективу, зміни документу та інше).
Суд погоджується з позивачем відносно того, що спростувати недостовірну інформацію способом, яким вона була поширена (видання книги) не уявляється можливим, оскільки книгою є видання, обсягом більше 48 сторінок, тоді як запропонований позивачем текст спростування є значно меншим. З огляду на це найбільш наближеним до способу розповсюдження інформації є публікація за рахунок відповідачів тексту спростування в загальноукраїнському друкованому виданні.
Тому вимоги позивача про визнання інформації недійсною та її спростування у запропонований ним спосіб підлягають задоволенню.
Його ж вимоги про вилучення та знищення тиражу книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» з місць її реалізації також підлягають задоволенню з підстав, передбачених ст. 278 ЦК України, за якою у разі, якщо особисте немайнове право фізичної особи порушено в князі, яка вийшла в світ, суд може заборонити (призупинити) її розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливо -вилучити тираж книги з метою його знищення. В даному випадку суд вважає доцільним і застосовує вказаний засіб захисту прав позивача.
Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди також підлягають задоволенню на підставі ст. 49 Закону України «Про інформацію», ст. 23 ЦК України.
Суд вважає, що внаслідок розповсюдження серед великої кількості мешканців України інформації, що не відповідає дійсності, дійсно відбулося приниження честі, гідності, а також ділової репутації ОСОБА_1, що достатньо обґрунтовує його вимоги в частині відшкодування моральної шкоди. Крім того, в книзі було використане ім'я позивача без його згоди, тобто на порушення вимог ст. 296 ЦК України. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особами, які її завдали, а ст. 44 Закону України "Про інформацію" покладає обов'язок компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію, на учасників інформаційних відносин.
Враховуючи наведене та конкретні обставини справи, зокрема, тривалість часу, необхідного для поновлення честі, гідності та ділової репутації позивача, а також діючи в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що моральна шкода позивачу була заподіяна навмисними сумісними діями відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2. та «Фонду «Антикорупція», як авторами розповсюдженої ними недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1, на яких суд покладає в рівних частках відповідальність за моральну шкоду, заподіяну останньому. Тому суд стягує з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2. та громадської організації «Фонд «Антикорупція», з кожного з них, по 01 копійці, на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди.
Крім того, з зазначених відповідачів суд стягує в рівних частках судові витрати у вигляді держмита в сумі 17 грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 гри, сплачених позивачем при зверненні до суду, тобто у розмірі 10,66 грн. (17+15):3) з кожного на користь ОСОБА_1
Поряд з викладеним, доводи ВАТ "Поліграфкнига" про відсутність підстав для покладання на нього відповідальності за позовом ОСОБА_1, з огляду на виконання ВАТ обов'язків виключно за договором з іншими відповідачами від 02.03.06 р, який ніким не оспорювався, заслуговують уваги, оскільки у п. 6.2.2 договору була спеціально передбачена умова про відсутність відповідальності видавництва за достовірність наданої замовниками інформації для виготовлення видання. Тому суд відмовляє у задоволенні позову до ВАТ "Поліграфкнига".
Керуючись ст,сг 209, 212-214, 224-226 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ВАТ "Поліграфкнига", ГО "Фонд "Антикорупція" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
1. Визнати такою, що не відповідає дійсності наступну інформацію, яка міститься в книзі «ІНФОРМАЦІЯ_1»:
1.1 «ОСОБА_1 депутатский мандат нужен для обеспечения депутатской неприкосновенности дабы избежать уголовной ответственности... » (стор. 43).
1.2. «Покупали руководителей, с потрохами покупали. Достаточно посмотреть как живет
ОСОБА_1, бывшей начальник УВД» (стор. 275).
1.3. «И очень знаменательно - почему протеже ОСОБА_4 ОСОБА_9 просит того же ОСОБА_10 на очень большую должность именно ОСОБА_1?
Почему ОСОБА_1 в период своего руководства УВД Донецкой области не раскрыл более, чем 55 резонансных убийств?
И почему он уничтожил документы, касающиеся этих преступлений?» (стор. 6).
1.4. «Свыше пятидесяти убийств в Донецкой области не раскрыто - все это под руководством товарища ОСОБА_1 (бывший начальник УМВД в Донецкой области, а ныне - начальник службы безопасности компании ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2) который против меня лично открыл семь уголовных дел...» (стор. 145).
5. «Хотелось бы, чтобы дошло дело... и до ОСОБА_1, который работал на то, чтобы упрятать меня за решетку» (стор. 146).
6. «Обещает разобраться, потом узнаю, что ОСОБА_1 дал команду убрать нас из ОБОПа. Но как это сделать?» (стор. 232).
7. «Начальником ІНФОРМАЦІЯ_6, на территории которого совершались все описанные преступления, в те годы был майор милиции ОСОБА_1. Да-да, тот самый, который в последствии станет генералом, возглавит милицию области, а после отставки уйдет руководить охраной ОСОБА_4» (стор. 288).
2. Зобов'язати відповідачів ОСОБА_2, громадську організацію "Фонд "Антикорупція" та ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, викладену в книзі «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом публікації за власний рахунок в загальноукраїнському друкованому засобі масової інформації - газеті «ІНФОРМАЦІЯ_9» (адреса редакції: АДРЕСА_1), - протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної чинності тексту спростування наступного змісту:
"15 березня 2006 року у вільному продажу з'явилась книга «ІНФОРМАЦІЯ_1», авторами якої є ОСОБА_3, ОСОБА_2 та громадська організація "Фонд "Антикорупція". Книга підготовлена і надрукована видавництвом ІНФОРМАЦІЯ_3», м.Київ, тиражем 5 000 екземплярів, міжнародний стандартний номер (ISBN) -НОМЕР_1. Внаслідок публікації та розповсюдження зазначеної книги були порушені особисті немайнові права ОСОБА_1, передбачені Конституцією України та Цивільним кодексом України, а саме: право на використання імені, право на повагу честі та гідності та право на недоторканість ділової репутації.
Авторами книги обнародуване і використане ім'я ОСОБА_1 без отримання на це відповідного дозволу, чим порушено право на використання імені.
Крім того, книга «ІНФОРМАЦІЯ_1» містить відомості, які не відповідають дійсності, є негативними та ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1. Інформація, викладена у зазначеному виданні, є неправдивою і направлена на те, щоб скомпрометувати ОСОБА_1 як особу, яка займала високу посаду в органах внутрішніх справ. Мав місце розрахунок авторів на те, що гучне та відоме суспільству прізвище, одного з дійових осіб антології, викличе великий резонанс.
Автори книги приносять свої вибачення ОСОБА_1 за порушення його прав ".
3. Вилучити та знищити тираж книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» з місць її реалізації.
4. Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, громадської організації "Фонд "Антикорупція", з кожного з них, по 01 копійці на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди.
5. ОСОБА_1 у задоволенні позову до ВАТ "Поліграфкнига" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, громадської організації "Фонд "Антикорупція" судові витрати у розмірі по 10,66 грн. з кожного з них, на користь ОСОБА_1
Рішення може бути оскаржено до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Донецької області шляхом подання через місцевий суд заяви про його апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та апеліпциної скарги - протягом 20 днів після подання вказаної заяви, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути скатоване шляхом подання заяви про його перегляд до місцевого суду протягом 10 днів з дня отримання його копії.