Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
08.12.2009 р. № 2-а- 43144/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Перцової Т.С.
при секретарі - Ульященко Л.М.
за участю представників сторін :
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача - Буряківського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом ФО-П ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 –звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001011720/0 від 18.06.2009 року, № 0001011720/1 від 17.07.2009 року про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 87552,00 грн., в т.ч. за основним платежем –58368,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –29184,00 грн..
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити. В обґрунтування позовної заяви з посиланням на ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” вказують, що надані позивачем до перевірки податкові накладні, якими позивач підтверджує спірні суми податкового кредиту, були заповнені у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ». Вважають, що висновки акту перевірки про завищення ФОП ОСОБА_4 податкового кредиту, зроблені з посиланням на дані автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов`язань контрагентів, а також пошуково-довідкову систему, є наслідком довільного тлумачення ДПІ норм діючого законодавства про ПДВ, а прийняті на підставі цих висновків податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з посиланням на матеріали перевірки. В обґрунтування своїх заперечень пояснив суду, що, як встановлено перевіркою, контрагент позивача ТОВ «ХПП «Образ», за результатами відносин з яким позивачем визначено спірні суми податкового кредиту за червень 2007 року, лютий та березень 2008 року, податкових зобов`язань по відносинам з позивачем не задекларував, декларації з ПДВ за лютий 2008 року до ДПІ за місцем реєстрації не надавав, сума податкового зобов`язання ним не визначалась. Згідно інформації, наданої ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, ТОВ ХПП «Образ»відсутнє за юридичною адресою. Документів, що засвідчують факт передачі товарів (склобою) від продавця до покупця, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування товару, на перевірку надано не було. На думку відповідача, вказані обставини свідчать про порушення позивачем пп.7.7.1 п.7.7, пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі –Закон про ПДВ). Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_6, який на час здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_4 з ТОВ «ХПП «Образ»займав посаду директора останнього.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що у період з червня 2007 року по лютий та березень 2008 року працював директором ТОВ «ХПП «Образ», яке мало статус платника податку на додану вартість, мав господарські правовідносини з ФОП ОСОБА_4, якому поставляв бите скло (склобій); транспортування склобою здійснював за власний рахунок. Щодо місцезнаходження Товариства пояснив суду, що податковий орган був повідомлений, що фактично ТОВ «ХПП «Образ»знаходиться за іншою адресою, ані ж та, що була визначена під час реєстрації. Податкову звітність за його твердженням подавав регулярно до відповідної податкової інспекції.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, допитавши свідка, встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що з 15.05.2009 р. по 28.05.2009 р., з 29.05.2009 р. по 04.06.2009 р. старшим державним податковим ревізором інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова на підставі направлень від 15.05.2009 р. № 342, від 29.05.2009 р. № 364 було проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2009 р..
За результатами проведеної перевірки був складений акт № 982/17-02-08/1868726356/163 від 09.06.2009 р., за висновками якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 пп.7.2.3., 7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ –завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за червень 2007 року, лютий, березень 2008 року на суму 58368,0 грн.; п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV –неутримання та неперерахування в повному обсязі податку з доходів фізичних осіб за січень-червень 2007 року на суму 180,0 грн.; ст.9 Закону України «Про держреєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів»від 22.12.199 р. № 320/94-ВР –факт неповідомлення до ДПІ за встановленою формою відомостей про доходи громадян за ф. 1-ДФ за 1,2 квартали 2007 року.
На підставі висновку акту перевірки про порушення вимог пп.7.2.3., 7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ 18.06.2009 р. відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0001011720/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 58358,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 29184,00 грн.
Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова. За результатами розгляду скаргу було залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення –без змін, та винесено податкове повідомлення-рішення № 0001011720/1 від 17.07.2009 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість на ту ж суму, що й з дріб`ю 0. Як зафіксовано в акті перевірки, позивачем безпідставно, на думку відповідача, віднесено до податкового кредиту суми ПДВ: за червень 2007 року –10280,0 грн., за лютий 2008 року –32134,65 грн., за березень 2008 року –5953,26 грн..
Судом встановлено, що підставою для визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість слугували дані автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту контрагента позивача ТОВ «Художньо-промислове підприємство «Образ». Так, за цими даними вказане товариство не подавало декларацій з податку на додану вартість за лютий 2008 року до ДПІ за місцем реєстрації, не визначало суму податкових зобов`язань в деклараціях з ПДВ за червень 2007 року та березень 2008 року. Зроблено висновок, що у відповідності до даних пошуково-довідкової системи «Система обробки податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»у ТОВ «ХПП «Образ»по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 податкові зобов`язання не виникали, як наслідок відповідач встановив порушення позивачем пп.7.2.3., 7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ.
Суд не може погодитись з таким висновком відповідача з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи, на виконання договорів від 27.12.2007 року та від 27.03.2007 року постачальник - ТОВ «ХПП «Образ»- здійснило в повному обсязі поставку покупцю –ФОП ОСОБА_4 склобою прозорого ТУУ 85-02126811-029-2000 (для скляної тари), а покупець зобов`язався повністю прийняти та оплатити товар. Здійснення операцій з поставки склобою позивачеві відображено у видаткових накладних № 94 від 07.06.2007 р., № 112 від 01.02.2008 р., № 114 від 25.02.2008 р., № 115 від 29.02.2008 р., № 117 від 27.03.2008 р., податкових накладних № 296 від 07.06.2007 р. на суму 63504,00 грн., в т.ч. ПДВ –10584,00 грн.; № 314 від 01.02.2008 р. на суму 102461,88 грн., в т.ч. ПДВ –17076,98 грн.; № 316 від 25.02.2008 р. на суму 63706,01 грн., в т.ч. ПДВ –10617,67 грн.; № 317 від 29.02.2008 р. на суму 26640,00 грн., в т.ч. ПДВ –4440,00 грн.; № 319 від 27.03.2008 р. на суму 95719,57 грн., в т.ч. ПДВ –15953,26 грн..
Розрахунки за даними господарським операціями здійснені шляхом видання векселю. Згідно акту прийому-передачі векселю від 14.11.2008 р. векселедавець –ФОП ОСОБА_4 передав, а держатель векселя - ТОВ ХПП «Образ»прийняв простий вексель серії АА № 0751964 номінальною вартістю 441473,12 грн., строк погашення –по пред`явленню.
Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому придбаний позивачем склобій був поставлений ним Спільному підприємству з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Скло», що підтверджується актами взаємних розрахунків від 04.12.2009 року станом на 01.07.2007 р. та на 01.04.2008 р..
Спірну суму податкового кредиту позивачем було визначено на підставі отриманих від постачальника ТОВ «ХПП «Образ»податкових накладних: № 296 від 07.06.2007 року, за якою, як зафіксовано в акті перевірки, до складу податкового кредиту у червні 2007 року була включена сума ПДВ 10280,0 грн.; № 314 від 01.02.2008 р., № 316 від 25.02.2008 р., № 317 від 29.02.2008 р., за якими до складу податкового кредиту в лютому 2008 року включено суму ПДВ 332134,65 грн.; № 319 від 27.03.2008 р., за якою до складу податкового кредиту в березні 2008 року була включена сума ПДВ 15953,26 грн. Всього на підставі вищевказаних податкових накладних до податкового кредиту було віднесено 58367,91 грн..
Положеннями п.п.7.7.1 пп.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, абз. 3 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість»(надалі –Закону № 168) податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи зі змісту положень абз. 3 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з пояснень представників позивача і не спростовується актом перевірки., видані ТОВ «ХПП «Образ»податкові накладні позивачем були включені до складу податкового кредиту в тому податковому періоді, в якому вони були виписані. Таким чином, датою виникнення права позивача на податковий кредит є, відповідно, 07.06.2007 р., 01.02.2008 р., 25.02.2008 р., 29.02.2008 р., 27.03.2008 р..
Абзацами 1, 3 пп. 7.2.3., п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
Вивченням наданих до матеріалів справи копій спірних податкових накладних встановлено, що вони містять усі обов`язкові реквізити, встановлені п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ: порядковий номер та дату виписування податкової накладної, скорочену назву продавця, індивідуальний податковий номер продавця та покупця, місце розташування продавця та покупця, опис (номенклатуру) товарів та їх кількість, скорочену назву отримувача податкової накладної.
На час укладення договорів, здійснення відповідних господарських операцій як позивач, так і його контрагент - ТОВ «ХПП «Образ» відповідно до статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” перебували у статусі платника податку на додану вартість. Так, представником позивача до матеріалів справи надано копію свідоцтва № 29857513 від 19.12.1998 року про реєстрацію ТОВ «ХПП «Образ»як платника ПДВ, яке, згідно даних офіційного веб-сайту ДПА України, було анульоване лише 15.10.2009 року. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивач та його контрагент мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Виходячи з наведених приписів законодавства, ФОП ОСОБА_4, отримавши від постачальника належним чином оформлені податкові накладні, на цілком законних підставах набув право на податковий кредит а, відповідно, висновки акту перевірки № 982/17-02-08/1868726356/163 від 09.06.2009 р. щодо встановлення порушень позивачем Закону про ПДВ є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного податкового законодавства України.
Щодо невключення ТОВ «ХПП «Образ»сум податку до своїх податкових зобов’язань у червні 2007 року, лютому та березні 2008 року, суд зазначає, що недекларування контрагентом позивача сум податкових зобов`язань за спірними податковими накладними не означає, що такі податкові зобов`язання не виникали.
Згідно з приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Суд зазначає, що податкова звітність є конфіденційною інформацією і не оприлюднюється без згоди її власника. В свою чергу, законом на платника податку не покладений обов`язок перевіряти дотримання приписів податкового законодавства своїми контрагентами; він не наділений ні правом, ні можливістю відстежувати порядок формування податкових зобов`язань свого контрагента.
Крім того, слід відмітити, що Закон про ПДВ не містить норм, які б пов’язували право платника податку на отримання податкового кредиту із декларуванням постачальником своїх податкових зобов’язань та фактичним його внесенням до бюджету постачальниками.
Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність носить індивідуальний характер, то ж недотримання таких приписів повинно мати негативні наслідки для особи, яка допускає їх порушення, а не для її контрагента. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на податковий кредит, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Враховуючи викладене, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ФОП ОСОБА_4 пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення –рішення належним чином не довів.
Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.
З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання по ПДВ ФОП ОСОБА_4 на суму 87552,00 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0001011720/0 від 18.06.2009 р., № 0001011720/1 від 17.07.2009 р. є протиправними та підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ФО-П ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 18.06.2009р. № 0001011720/0, від 17.07.2009р. № 0001011720/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 87552,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 58368,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29184,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ФО-П ОСОБА_4, ІН НОМЕР_1, державне мито у розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 11.12.2009 р.
Суддя Т.С. Перцова