ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" грудня 2009 р. м. Київ К-21553/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
Харченка В. В.
Чалого С. Я.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів ,-
в с т а н о в и л а:
Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь позивача 2253,60грн. невиплачених коштів, передбачених ст..37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України Лугинському районі Житомирської області на користь позивача 7386,00 гривень невиплачених коштів, передбачених ст..39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.09.2002 по 31.08.2005 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Лугинському районі Житомирської області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України Лугинському районі Житомирської області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та закрити провадження у справі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який постійно проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю та віднесений до четвертої категорії, що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_1
Як вбачається з матеріалів справи позивач проживає с. Літки Луганського району Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Компенсаційні виплати позивачу виплачувалися у період 2002 –2005 років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836.
Статтею 37 Закону № 796-ХІІ визначено, що громадянам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. У зоні посиленого радіоекологічного контролю - 40 відсотків від мінімальної заробітної плати. Ця допомога виплачується щомісячно органами, які виплачують пенсію. Статтею 39 цього Закону визначено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата. У зоні посиленого радіоекологічного контролю –одна мінімальна заробітна плата. Таким чином, вихідними критеріями обрахунку спірних сум виплат є мінімальна заробітна плата, розмір якої встановлювався спеціальними законами (2002 - 2005 роки) або Законом про Державний бюджет на відповідний рік (2002 –2005 роки).
Встановлений у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір доплат та компенсаційних виплат протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті 37 та 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати за відповідні роки, а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року № 836, положення якої істотно звужують обсяг встановлених законом прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, у тому числі і на виконання делегованих повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на доводи касаційної скарги про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Оскільки відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не прийняли до уваги заперечення відповідача в тій частині, що позивачем безпричинно пропущений річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення судів попередніх інстанцій скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Лугинському районі Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів задовольнити частково.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області здійснити перерахунок на користь ОСОБА_1 недоотриманої щомісячної грошової допомоги передбаченої ст.. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 30.09.2004 року по 31.08.2005 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Лугинському районі Житомирської області провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 передбаченої ст.. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 30.09.2004 року по 31.08.2005 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.