ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" грудня 2009 р. м. Київ К-12589/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Бим М.Є.
Гончар Л. Я.
Харченка В. В.
Чалого С. Я.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дружківського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -
в с т а н о в и л а:
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 20 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано відповідача виплатити позивачу недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2000-2004 роки у сумі 5316 грн. 50 коп.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2008 року апеляційну скаргу Дружківського управління праці та соціального захисту населення залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману щорічну компенсацію на оздоровлення відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за 2003, 2004 роки.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, Дружківського управління праці та соціального захисту населення подало касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в заявленому позові.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і є інвалідом другої групи за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією аварії на ЧАЕС.
Відповідно до абз. 3,4 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога інвалідам 2 групи –у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що розміри мінімальних заробітних плат, які повинні бути виплачені позивачеві, відповідають нормам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України «Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії»передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони, які встановлювали мінімальні заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування норм статті 48 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Закони України про щорічні державні бюджети, не містили будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив виплату щорічної допомоги на оздоровлення, чим порушив вказане право позивача. Тому правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2003,2004 роки у розмірі.
Однак, стягнувши спірну суму з Дружківського управління праці та соціального захисту населення, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідили і не дали правової оцінки законодавчим актам, які визначають правосуб’єктність відповідача, його права та обов’язки у сфері публічних відносин, чи є він належними відповідачем по всіх заявлених вимогах.
Відповідно до ст. 63 Закону № 796-ХП фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Відповідно до ст.1 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232, державне казначейство є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковане.
Статтею 4 п.7 цього Положення передбачено, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетом Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством і перераховує розподілені кошти за належністю.
Ухвалюючи рішення про стягнення з Дружківського управління праці та соціального захисту населення на користь позивача певних сум, суди не з’ясували, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати цих сум, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має право відповідач проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів, тощо. Суди не дослідили і не проаналізували Закони України про Державний бюджет на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються органам управлінням Міністерства праці і соціального захисту населення для реалізації цих виплат.
За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій, також, підлягають зміні з скасуванням у частині стягнення з відповідача недоотриманих сум.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Дружківського управління праці та соціального захисту населення задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2008 року змінити в частині стягнення з Дружківського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну компенсацію за оздоровлення відповідно до частини 4 ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за 2003, 2004 роки.
Зобов’язати Дружківське управління праці та соціального захисту населення зробити перерахунок на користь ОСОБА_1 недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії за 2003 та 2004 роки в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: