ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-25445/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
Харченка В.В.
Чалого С.Я.
Черпіцької Л.Т.
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за касаційною скаргоюУправління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова
напостанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009
у справі2а-7078/08
за позовомОСОБА_1
доУправління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова
пропоновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2008 роки як «дитині війни».
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 уточнивши строк зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.10.2008 року з урахуванням виплачених сум, позовні вимоги задоволено частково.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова нарахувати та виплатити на користь позивача на відшкодування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по жовтень 2008 року відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Так, скаржник вважає, що Управління виконало свої функції відносно виплати допомоги позивачу у 2007-2008 роках у повному обсязі і всі кошти отримані відповідачем з Державного бюджету на ці цілі виплачені дітям війни згідно ст.95 Конституції, ст.87 Бюджетного кодексу, Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Управління виконує функції виплати допомоги, а не встановлює розміри цих виплат і не має повноважень щодо надання центральним органам виконавчої влади пропозицій, заявок відносно розміру допомоги.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач, відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку у відповідача.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV «Прикінцеві положення»Закону України «Про соціальний захист дітей війни»цей Закон набирає чинності з 01.01.2006. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Законом України № 489-V від 19.12.2006 «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Рішенням Конституційного Суду України №6-рн/2007 від 09.07.2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.
Законом України N 107-VI від 28.12.2007 «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема пунктом 41 статті 58, було встановлено, що у 2008 році дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни..
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення п. 41 ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відтак, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо відмови в здійсненні підвищення пенсії з 1 січня по 9 липня 2007 року та з 1 січня по 22 травня 2008 року оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Протягом терміну з 1 січня по 9 липня 2007 року та з 1 січня по 22 травня 2008 року діяли норми Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які по-іншому регулювали ці правовідносини, та оскільки ці норми прийняті пізніше в часі, то вони мали пріоритет над статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішень знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив підвищення пенсії, чим порушив вказане право позивача. Тому правильними є висновки судів щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31.10.2008 року з урахуванням виплачених сум.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:(підпис)М.Є. Бим
(підпис)Л.Я. Гончар
(підпис)В.В. Харченко
(підпис)С.Я. Чалий
(підпис)Л.Т. Черпіцька
З оригіналом згідно
Суддя: Л.Т. Черпіцька
Суддя Л.Т. Черпіцька