ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
№ 2а-10106/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Донця В.А., суддів Костенка Д.А. Пісоцької О.В. , за участю секретаря судового засідання Венгер А.В. вирішив адміністративну справу
за позовом Акціонерного банку "Діамант"
до Національного банку України
провизнання протиправним та скасування рішення №356 від 10.07.2009р.
Акціонерний банк "Діамант" (далі –Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Національного банку України (далі –Відповідач) "Про накладення штрафу за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 10.07.2009 р. №356.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки, Відповідач не виявив порушень Позивачем вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, що було метою перевірки. Як зазначено в позовній заяві, всупереч результатам перевірки, Відповідач застосував до Позивача заходи впливу у вигляді штрафу за порушення, які не були предметом перевірки. Також, на думку Позивача, штрафні санкції були застосовані безпідставно, оскільки діяльність банку відповідає вимогам чинного законодавства, а порушення, зафіксовані в оскаржуваному рішенні, є результатом хибного тлумачення та застосування Відповідачем відповідних нормативно-правових актів.
Представники Відповідача позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що оскаржуване рішення Відповідачем прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до розпорядження Національного банку України від 16.06.2009 р. №348-р, посвідчення від 16.06.2009 р. №48-025/1212-11583 Відповідачем було проведено позапланову інспекційну перевірку дотримання Позивачем законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. За результатами перевірки була складена довідка від 23.06.2009 р. У довідці, зокрема, зазначено, що рівень достатності та якості заходів, що здійснюються Позивачем відносно ідентифікації та вивчення клієнтів знаходиться на задовільному рівні, якість виявлення операцій, що підлягають фінансовому моніторингу та достатність заходів, що вживаються Позивачем для з'ясування суті і мети їх проведення в цілому знаходяться на задовільному рівні, порядок надання Позивачем інформації до уповноваженого органу знаходиться на прийнятному рівні. Також перевіркою виявлено достатність виконання Позивачем функцій суб'єкта первинного фінансового моніторингу та надання інформації щодо фінансових операцій клієнта до уповноваженого органу відповідно до вимог законодавства України. Водночас у довідці зафіксовано шість порушень: пунктів 2.3, 3.1, 3.15, 5.4 "Положення про здійснення банками фінансового моніторингу"; пункту 1.3 "Складу реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банками (філіями)".
За результатами перевірки Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України було прийнято рішення від 10 липня 2009 року №356 "Про накладення штрафу на Акціонерний банк "Діамант" за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (далі –Рішення). Як вбачається з Рішення, до Позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 30000,00 грн. за порушення ним пунктів 3.1, 3.15, 5.4 "Положення про здійснення банками фінансового моніторингу" та пункту 1.3 "Складу реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банками (філіями)". Штрафні санкції застосовані за: невнесення Позивачем в анкети окремих клієнтів інформації, отриманої за результатами ідентифікації та вивчення клієнтів, результати щоквартального аналізу операцій клієнтів щодо відповідності операцій фінансовому стану та суті діяльності клієнтів (в анкетах клієнтів –фізичних осіб відсутні дані щодо дат народжень фізичних осіб, уповноважених діяти від імені клієнтів); неналежне здійснення Позивачем оцінки фінансового стану клієнтів та щоквартального аналізу операцій щодо їх відповідності фінансовому стану; підписання файлів-повідомлень іншими працівниками банку, в той час як відповідальний працівник знаходився на робочому місці.
Зокрема, в Рішенні зазначено, що Позивач не вносив до анкет клієнтів юридичних осіб –ДП "Промекспорт", ПП "Нота-Плюс", ТОВ "Клондайк", ДП "Голфілд-Фінанс", ТОВ "Комбіздат", а також фізичних осіб –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 інформацію щодо ідентифікаційних даних фізичних осіб, уповноважених діяти від імені клієнтів та/або які є власниками істотної участі у капіталі клієнтів, мають прямий або опосередкований вплив на клієнта –юридичну особу; неналежне здійснення оцінки фінансового стану клієнтів та щоквартального аналізу операцій клієнтів щодо їх відповідності фінансовому стану (стосовно клієнтів ДП "Промекспорт", ПП "Нота-плюс", ТОВ "Клондайк", за рахунками яких в першому кварталі 2009 року було проведено операції на загальну суму, що перевищує 78 млн. грн., 61 млн. доларів США та 10 млн. євро відповідно). Також перевіркою виявлено, що файли-повідомлення (від 05.01.2009 ХА0ІNВ15.901, від 05.01.2009 ХА0ІNВ15.908, від 12.01.2009 ХА0ІNВ1С.901, від 14.01.2009 ХА0ІNВ1Е.902, від 28.01.2009 ХА0ІNВ1S.901, від 30.01.2009 ХА0ІNВ1U.901, від 02.02.2009 ХА0ІNВ22.901, від 02.02.2009 ХА0ІNВ22.902) підписувались іншими працівниками Банку, а не відповідальним працівником Банку.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року №2121-III (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку відповідно до вказаного Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться, зокрема, видання розпорядження щодо накладення штрафів на банки. Порядок застосування заходів впливу, передбачених цим Законом, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку (частина друга статті 74).
Порядок застосування Національним банком України заходів впливу, розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, врегульовано "Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. №369, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2001 р. за №845/6036. На підставі зазначених правових актів Відповідачем було прийнято Рішення про застосування штрафних санкцій за невиконання (неналежне виконання) вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (абзац восьмий пункт 7.1 цього Положення).
Відповідно до статті 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28 листопада 2002 року №249-IV (з наступними змінами та доповненнями) (далі – Закон) суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі та на виконання цього Закону зобов'язаний, зокрема, проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до цього Закону, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний), на підставі наданих в установленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення; забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що відповідно до цього Закону підлягають фінансовому моніторингу. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу з урахуванням вимог чинного законодавства і нормативно-правових актів Уповноваженого органу встановлює правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та призначає працівника, відповідального за його проведення. Статтею 6 цього Закону передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів ідентифікує осіб, які здійснюють фінансові операції, що згідно з цим Законом підлягають фінансовому моніторингу. З метою ідентифікації резидентів визначаються: для фізичних осіб –прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, серія та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб –платників податків та інших обов'язкових платежів; для юридичних осіб - найменування, юридична адреса, документи про підтвердження державної реєстрації (включаючи установчі документи, інформацію щодо посадових осіб та їх повноважень тощо), ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, в якому відкрито рахунок, та номер банківського рахунку. Згідно зі статтею 4 Закону банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Пунктом 3.1. "Положення про здійснення банками фінансового моніторингу", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 р. №189, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2003 р. за №381/7702 (з наступними змінами та доповненнями) (далі –Положення) для забезпечення належної реалізації функцій суб'єкта первинного фінансового моніторингу банк створює Програму ідентифікації і вивчення клієнтів банку, яка насамперед має включати: порядок здійснення ідентифікації клієнта під час встановлення відносин з ним; заходи щодо уточнення інформації про клієнта та порядок їх проведення; порядок забезпечення документального фіксування інформації про клієнта; порядок та критерії класифікації клієнтів відповідно до оцінки ризику здійснення ними операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму; порядок проведення заходів щодо перевірки інформації про клієнта або особу, яка діє від його імені, у разі виникнення сумніву щодо її достовірності, з урахуванням ризику проведення таким клієнтом операцій з легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом; заходи щодо додаткового вивчення клієнта та порядок їх проведення (підпункти "а"-"д"). Під час реалізації Програми ідентифікації та вивчення своїх клієнтів банк стосовно своїх клієнтів формує та веде відповідні анкети (абзац восьмий). Анкета формується за результатами здійснення ідентифікації клієнта на етапі встановлення відносин з ним. Інформація, що міститься в анкеті, уточнюється в процесі вивчення клієнта в порядку, установленому банком (абзац чотирнадцятий). Рекомендовані форми анкет наведені в додатках 1-6 (абзац п’ятнадцятий). Пунктом 3.15 Положення банку забороняється вступати в договірні відносини з клієнтом –юридичною чи фізичною особою, якщо виникає сумнів стосовно того, що вона діє не від власного імені (абзац перший). Оцінка фінансового стану клієнта здійснюється відповідно до внутрішніх процедур банку (абзац четвертий). Банкам рекомендується вимагати від клієнта відомості і документи, які дають змогу з'ясувати його особу, суть діяльності, фінансовий стан (абзац п’ятий).
Згідно з пунктом 1.4 "Програми ідентифікації та вивчення клієнтів Акціонерного банку "Діамант" банк ідентифікує клієнтів перед проведенням операцій і вивчає кожного клієнта банку, починаючи з моменту встановлення з ними відносин, та в подальшому при проведенні клієнтом операцій, шляхом отримання від клієнта потрібної інформації, оригіналів або належним чином засвідчених копій документів в порядку, визначеному цією програмою. Банк має право витребувати від клієнтів додаткові документи, потрібні для з’ясування його особи, суті діяльності та фінансового стану (пункт 3.10).
З наведених положень правових актів вбачається, що Законом встановлено обов’язкові дані, які необхідно встановити для ідентифікації осіб, водночас Положенням передбачено дещо ширший перелік, який за змістом пунктів 3.1, 3.15 носить рекомендаційний характер. Крім цього, ідентифікація осіб повинна здійснюватись з врахуванням Програми ідентифікації і вивчення клієнтів банку.
У судовому засіданні було з’ясовано, що Позивач здійснював ідентифікацію осіб (вносив дані до анкет клієнтів) відповідно до вимог статті 6 Закону. Оскільки інформація про осіб, зазначена в анкетах, є банківською таємницею, враховуючи, що представники Відповідача підтвердили твердження представника Позивача, судом, з урахуванням частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначені анкети не вимагались.
З огляду на те, що анкети, передбачені в Положенні, носять рекомендаційний характер, а Позивачем були виконані вимоги Закону, "Програми ідентифікації та вивчення клієнтів Акціонерного банку "Діамант" щодо внесення даних до анкет, суд дійшов висновку, що Відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення Позивачем пункту 3.1 Положення. Також Відповідачем не доведено порушення Позивачем абзацу четвертого пункту 3.15 Положення, оскільки оцінка фінансового стану клієнтів здійснювалась Позивачем з врахуванням "Програми ідентифікації та вивчення клієнтів Акціонерного банку "Діамант", що не суперечить Положенню.
Відповідно до пункту 5.4 Положення інформація щодо кожної фінансової операції, яка надається Уповноваженому органу в складі файлу-повідомлення, підписується електронним цифровим підписом відповідального працівника банку (філії) за допомогою засобів накладання/перевірки електронного цифрового підпису, наданих Національним банком України та вбудованих у систему автоматизації банку. Водночас пунктом 1.3 "Складу реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банками (філіями)", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4 червня 2003 р. №233, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 червня 2003 р. за №457/7778 (далі –Склад) кожне повідомлення про фінансову операцію підписується (шляхом накладання електронного цифрового підпису) відповідальним працівником банку (філії) або особою, що виконує функції відповідального працівника банку (філії) у разі його відсутності, який прийняв рішення про передавання інформації щодо цієї фінансової операції до Уповноваженого органу.
Як вже зазначалось, на думку Відповідача, порушення полягало у підписуванні файлу-повідомлення особою, що виконує функції відповідального працівника банку, в той час, коли відповідальний працівник банку перебував на роботі.
Суд погоджується з твердженням представника Позивача про безпідставність застосування штрафних санкцій за такі дії Позивача. Відповідачем не доведено, що відповідальний працівник банку перебував саме на робочому під час підписання файлу-повідомлення, як цього вимагає пункт 1.3 Складу. Аналіз положень пункту 5.4 Положення та 1.3 Складу дає підстави дійти висновку, що у разі присутності відповідального працівника на роботі, але відсутності його на робочому місці, то фінансову операцію повинні підписувати особи, що виконують функції відповідального працівника банку, за умови належного оформлення повноважень останнього.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Рішення прийняте Відповідачем необґрунтовано без врахування всіх обставин. Відтак Рішення підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України від 10 липня 2009 року №356 "Про накладення штрафу на Акціонерний банк "Діамант" за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом".
Присудити на користь Акціонерного банку "Діамант" 3,40 грн. судових витрат з Державного бюджету України.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Суддя Донець В.А.
Судді Костенко Д.А.
Пісоцька О.В.
Постанова виготовлена в повному обсязі 18.12.2009 р.