Україна

Харківський апеляційний господарський суд

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2009 р.                                                           Справа № 59/263-09

  Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду  у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зозулі О.М.

 за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. №1251 від 30.10.2009 року

відповідача - ОСОБА_2, дов. №1987 від 14.10.2009 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача  (вх. № 3569 Х/1-18)  на рішення господарського суду Харківської області від 26.10.09 року по справі № 59/263-09

за позовом  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків

про стягнення 17200,65 грн.,-

  встановила:

  Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 15069,74 грн. основного боргу, 2130,91 грн. інфляційних, всього 17200,65 грн. заборгованості.

Представник відповідача в судовому засіданні в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав заяву про відстрочення виконання рішення в зв’язку із скрутним  фінансовим становищем відповідачки.

Рішенням  господарського суду Харківської області від 26.10.2009р. у справі   № 59/263-09 (суддя Бринцев О.В.) позовні вимоги задоволено: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 17200,65 грн. заборгованості; 172, 01 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Розстрочено виконання рішення на 6 місяців, встановлено такий порядок його виконання: починаючи з листопада  2009 року щомісячно відповідач сплачує по 2866,00 грн., у квітні 2010 р. –2870,65 грн.

Відповідач з цим рішенням місцевого господарського суду не погодився, вважає його прийнятим однобічно та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить оскаржуване рішення скасувати; розірвати договір суборенди, виходячи з терміну дії договору оренди; звільнити фізичну особу- підприємця ОСОБА_4 від сплати орендної плати за договором суборенди, починаючи з 15 березня 2009 року; відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що позивач не надав витребуваних ухвалою  місцевого господарського суду від 01.10.2009 року документів - договору оренди із власником майна та усіх додатків до договору оренди, без яких, на думку відповідача, не може бути розглянута дана справа, оскільки від факту наявності договору оренди залежить можливість відносин суборенди і тільки з тексту договору оренди можливо визначити наявність у ньому умови щодо права орендаря передавати орендоване майно в суборенду та строку його дії (від якого відповідно до вимог статті 774 Цивільного кодексу України залежить строк дії договору суборенди, тобто, не може перевищувати строку дії догоовру оренди).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що СПД ФО ОСОБА_3 орендує спірне приміщення у СПД ФО ОСОБА_5 на підставі договору оренди №001, тоді як СПД ФО ОСОБА_5 орендує вказане приміщення на підставі договору оренди у власника приміщення  -  ТОВ Комплекс "Медтехніка".

Також вказує на те, що СПД ФО ОСОБА_3 після закінчення строку договору суборенди, укладеного між нею  та СПД ФО ОСОБА_4, неоднарозово надсилала в порядку статті 764 Цивільного кодексу України листи із вимогою  звільнити приміщення, але відповідачка приміщення не звільнила і орендну плату не перераховувала. А тому, на думку, позивача, місцевий господарський суд обгрунтовано стягнув з відповідача суму заборгованості по орендній платі за період фактичного користування нежитловими приміщеннями.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01 січня 2007 року між ФОП ОСОБА_3, орендарем, та ФОП ОСОБА_4, суборендарем, було укладено договір суборенди № 12, відповідно до пункту 1.1. якого орендар передав, а суборендар прийняв в тимчасове платне користування виробничі приміщення  площею 54,5 кв.м.,  що розташовані на 1-му поверсі будівлі   літ. "Г-4"  к. 1-41 за адресою: 61075. АДРЕСА_1.

На виконання вказаного договору сторонами було складено та підписано  акт приймання-передачі приміщення від 01.01.2007 року.

Згідно з пунктом 9.1. договору суборенди він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2007 року.

Відповідно до пункту 2.2. договору відповідач зобов"язаний своєчасно вносити орендну плату згідно з пунктом 4.1. договору; пунктом 4.1. договору встановлено, що відповідач сплачує відповідачу орендну плату.

21.12.2007 року позивач направив відповідачу лист № 4/21, яким повідомив, що з 01.02.2008 року розмір орендної плати буде підвищено.

Розмір і розрахунок орендної плати були узгоджені сторонами в протоколі узгодження від 01.02.2008р., який є додатком № 1 до договору, відповідно до якого розмір орендної плати в місяць становить 1199,00 грн.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, вищевказаний договір суборенди було продовжено сторонами, так як відповідач фактично використовував орендовані приміщення до 31.03.2009 р., акт приймання-передачі орендованого майна, з дати підписання якого договір вважається припиненим відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, позивачу для підписання не надавав, і  орендну плату за час користування приміщеннями не сплачував.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами (№ 1/4 від 14.04.2008р., №2/21 від 21.11.2008р.), в яких просив звільнити орендовані приміщення та передати їх позивачу.

Однак, в порушення умов договору відповідач приміщення не звільняв та орендну плату за них не вносив, в зв"язку з чим станом на 15.09.2009 року у нього утворилась перед позивачем заборгованість по орендній платі, яка за період з березня 2008 року по березень 2009 року складає 15069,74 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки.

Відповідно до частини 4 статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов цілком обгрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 15069,74 грн. заборгованості по орендній платі та 2130,91 грн. інфляційних витрат.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність укладеного між позивачем та власником спірного приміщення договору оренди, не можуть прийматися до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що СПД ФО ОСОБА_3 орендує спірне приміщення у СПД ФО ОСОБА_5 на підставі договору оренди №001 від 01.01.2009 року, тоді як СПД ФО ОСОБА_5 орендує вказане приміщення на підставі договору оренди №1 від 01.12.2006 року у власника приміщення  -  ТОВ Комплекс "Медтехніка".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

  постановила:

  Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2009р. у справі    № 59/263-09 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                          (підпис)                                 

                                  Суддя                          (підпис)   

                                  Суддя                          (підпис)