Справа № 212/4216/17

2/212/239/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді: Чорного І.Я.,

з участю секретаря: Водоп’янової Ю.С.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я, -

ВСТАНОВИВ:

в липні 2017 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обв'язків.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.07.2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому зачсіданні.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що працював з 14.06.1982р. по 27.08.1982р. - підземним електрослюсарем черговим та по ремонту устаткування, з 07.02.1984р. по 01.03.1984р., з 06.11.1984р. по 03.02.1986 та з 16.11.1989р. по 29.06.1990р. - підземним начальником дільниці, з 29.06.1990р. по 04.10.1999р. - підземним гірничим майстром дільниці № 11 та ВШТ ш. ім. Орджонікідзе ВО "Кривбасруда" ш. «Леніна» ВО «Кривбасруда». 04.10.1999р. звільнений за власним бажанням.

31.05.2011 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини йому було встановлено професійне захворювання - Хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої ст. (Пиловий бронхіт першої - другої ст., емфізема легень першої - другої ст.). ЛН першого - другого ст.

Висновком МСЕК йому первинно в 2011р. було встановлено 20% втрати професійної працездатності. При повторному переогляді 10.09.2013р. йому також було встановлено 25% втрати професійної працездатності. При наступному переогляді 19.07.2016р. залишили 25% втрати професійної працездатності. Наступний переогляд призначено на 01.07.2019р..

У зв'язку із ушкодженням здоров'я через професійне захворювання йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях яких він зазнав та продовжує зазнавати, в зв'язку з професійним захворюванням змінилися його образ та якість життя, розмір моральної шкоди він оцінює в розмірі 160000,00 грн., які просить стягнути з відповідача.

В судове засідання позивач не зявився.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовільнити, з підстав, що вказані в позові.

Представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в позові з підстав, викладених у відзиву на позовну заяву.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював з 14.06.1982р. по 27.08.1982р. - підземним електрослюсарем черговим та по ремонту устаткування, з 07.02.1984р. по 01.03.1984р., з 06.11.1984р. по 03.02.1986 та з 16.11.1989р. по 29.06.1990р. - підземним начальником дільниці, з 29.06.1990р. по 04.10.1999р. - підземним гірничим майстром дільниці № 11 та ВШТ ш. ім. Орджонікідзе ВО "Кривбасруда" ш. «Леніна» ВО «Кривбасруда». 31.05.1999 року звільнений з підприємства за власним бажанням, зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки та не заперечувались сторонами під час розгляду справи.

Рішенням Науково-дослідного інституту промислової медицини від 31.05.2011 року ОСОБА_3 було встановлено професійне захворювання за діагнозом, хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої ст. (Пиловий бронхіт першої - другої ст., емфізема легень першої - другої ст.). ЛН першого - другого ст..

Як вбачається з Акту №70 розслідування хронічного професійного захворювання від 15.06.2011 року, в пункті 17 зазначено, що причиною отримання профзахворювання являється робота впродовж 18 років 5 місяців в умовах підвищеного рівня пилу в повітрі робочої зони. Запиленість повітря робочої зони: - пил з вмістом вільного кремнію діоксиду кристалічного від 10 до 70% - 2,8 - 32,5 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3 протягом 27,2 - 92.86% робочої зміни.

Згідно з висновком МСЕК від 27.07.2011 року серії 10 ААА № 070682 позивачу було первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності. В подальшому 10.09.2013 року Обласною МСЕК № 6 позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності, що підтверджується довідкою серія АБ № 0007392 від 10.09.2013 року. При наступному переогляді 19.07.2016 року позивачу залишено 25 % втрати професійної працездатності, що підтверджується довідкою серія 12ААА № 043042 від 19.07.2016 рок, наступний переогляд 01.08.2019 року. Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує «ВМП, забезпечення лікарськими засобами, санаторно-курортне лікування».

Відповідно до Закону України "Про охорону праці, на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, на підприємстві відповідача позивач тривалий час працював, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання втратив професійну працездатність, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується і він взагалі не може вести нормальне життя. Працювати позивач не може, навіть допомогти по господарству своїй родині він також не має змоги бо відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, приступоподібний кашель, важкістьу грудній клітці, важкість у правому підребер'ї.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань через постійні болі позивача знаходить також підтвердження в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення - рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п. 5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.  

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови  праці  відповідно  до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємствах відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 19 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

У судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача  на користь держави судовий збір у сумі 640,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 – 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева 1А ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_3 компенсацію за спричинену моральну шкоду, в зв'язку з ушкодженням здоров'я, в розмірі 19000 (дев`ятнадцять тисяч) гривень, без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева 1А ЄДРПОУ 00191307) на користь держави – судовий збір в розмірі 640,00 гривень.

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлено 04 травня 2018 року.

Суддя: І. Я. Чорний