Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" грудня 2009 р. Справа № 56/234-09
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом - Мельник А.І., дов. б/н від 27.05.08 року
відповідача за первісним позовом - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача- ФОП ОСОБА_2 (вх. № 3618 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 05.11.09 року по справі № 56/234-09
за позовом Сільського споживчого товариства "Надія", м. Валки
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Костів
про стягнення 4130,00 грн.
та зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Костів Валківського району Харківської області,
до Сільського споживчого товариства "Надія", м. Валки Валківського району Харківської області,
про визнання договору недійсним, -
встановила:
Позивач, Сільське споживче товариство «Надія», у позовній заяві, з якою він звернувся до господарського суду Харківської області, просив стягнути з відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції та 3-х відсотків річних, заборгованість за використану електроенергію, всього - в розмірі 4130,00 грн.
Відповідач подав зустрічний позов до сільського споживчого товариства «Надія» про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди від 16.12.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.11.2009р. у справі № 56/234-09 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 3691,00 грн. заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, 28,00 грн. –3% річних, 411,00 грн. заборгованості за використану електроенергію,102,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічних вимог відмовлено.
Відповідач за первісним позовом - ФОП ОСОБА_2 з цим рішенням місцевого господарського суду не погодився, вважає його прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2009 р. у справі № 56/234-09 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в позові, а зустрічний позов відповідача задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що договір оренди від 16.12.2008 р. укладався під впливом обману ФОП ОСОБА_2 з боку ССТ «Надія», так як останнє ввело в оману ФОП ОСОБА_2 щодо обсягу майна, яке передається в оренду, а саме - стосовно належного оформлення права користування орендодавцем земельною ділянкою, на якій розташована орендована будівля. Також вказує на те, що місцевий господарський суд не дослідив того, чи укладався спірний договір оренди з боку ССТ «Надія»за рішенням його загальних зборів або його уповноважених органів, як того вимагає стаття 10 Закону України "Про споживчу кооперацію".
Представник ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, а 14.12.2009 року на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника ФОП ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв"язку з хворобою ОСОБА_2 та зайнятістю його представника у розгляді судової справи, призначеної до розгляду у Московському районному суді м. Харкова на 17.12.2009 року на 14:30 год.
Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки представником ФОП ОСОБА_2 не надав жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин.
А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за первісним позовом за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обгрунтовує тим, що відсутність у ССТ «Надія» договору оренди земельної ділянки, на якій розташована за спірним договором будівля, жодним чином не перешкоджала вчиненню спірного правочину і, до того ж, ФОП ОСОБА_2 знав про факт відсутності договору оренди землі після закінчення першого строку спірного договору і при цьому не виразив жодних заперечень проти автоматичного продовження цього договору.
Також вказує на те, що питання щодо наявності чи відсутності у ССТ «Надія» правоздатності на вчинення спірного договору, тобто чи повинне ССТ «Надія» укладати договори за рішенням його загальних зборів або уповноважених органів відповідно до статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", про яке зазначає ФОП ОСОБА_2 у апеляційній скарзі, не стосується предмету спору по даній справі і, крім того, згідно зі статтями 1 та 48 статуту ССТ «Надія» є повністю самостійним і повноправним суб"єктом підприємницької діяльності і може розпоряджатися належним йому майном, зокрема, через правління, що і було зроблено при укладенні спірного договору (договір підписано головою правління).
Заслухавши усні пояснення представника позивача за первісним позовом, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 16.12.2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, орендарем, та Сільським споживчим товариством "Надія", орендодавцем, було укладено договір оренди будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості) (далі договір оренди), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в строкове платне користування нежитлову будівлю загальною площею 134,7 кв.м., що належить орендодавцю на праві власності, розташовану на земельній ділянці площею 450 кв.м. за адресою : Харківська область, Валківський район, м.Валки, вул. 1 Травня, 24, для використання як об'єкта громадського харчування та роздрібної торгівлі, здійснення у ній роздрібної торгівлі. На виконання вимог вказаного договору 16.12.2008 року сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі орендованого майна.
Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 договору оренди, розмір орендної плати становить 3000,00 грн. на місяць.
З матеріалів справи вбачається, що орендодавець свої зобов'язання за договором виконав повністю, а саме передав орендарю у користування об'єкт нерухомості. Однак, орендар своє зобов'язання щодо оплати орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла перед орендодавцем заборгованість, розмір якої за період травень-липень 2009 року склав 3635,87 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов"язковість договору для виконання сторонами.
А тому, оскільки відповідач за первісним позовом в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів сплати заборгованості по договору оренди не надав, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом 3635,87 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
А тому господарський суд першої інстанції цілком правомірно стягнув з відповідача за первісним позовом 3% річних, які за 94 дня прострочення становлять 28,00 грн., та інфляційні втрати в сумі 55,13 грн.
Згідно п. 7.3 договору оренди, орендар самостійно і від власного імені укладає зі спеціалізованими організаціями договори на надання в повному обсязі комунальних послуг, які він споживатиме на об'єкті.
Однак, ФОП ОСОБА_2 користувався послугами електропостачання акціонерної компанії "Харківобленерго" без укладення відповідного договору про надання послуг, самостійно по даному об'єкту за використану електричну енергію перераховував кошти і, як свідчать матеріали справи, за липень місяць не розрахувався за використану електроенергію, у зв"язку з чим заборгованістьі відповідно до даних лічильника становить за 586 кВТ- 411,09 грн. Отже. місцевий господарський суд цілком обгрунтовано задовольнив первісні позовні вимоги в частині стягнення цієї суми.
Що стосується зустрічного позову, то колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для його задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визначається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Як вбачається зі змісту спірного договору, його предметом є нежитлова будівля, а не земельна ділянка, на якій вона розташована. Так, в пункті 1.1 цього договору дана характеристика об"єкту, який передається в оренду - будівля загальною площею 134,7 кв.м., що належить орендодавцю на праві власності, розташована на земельній ділянці площею 450 кв.м. за адресою : Харківська область, Валківський район, м.Валки, вул. 1 Травня, 24.
Відомості щодо наявності у орендодавця права користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля, в договорі не зазначені і чинне законодавство не передбачає обов'язкового визначення у договорі оренди будівлі власника або користувача земельної ділянки як істотної умови цього договору. До того ж, в договорі зазначена лише площа земельної ділянки, на якій розташована орендована будівля, і недостовірність даних щодо плоші в матеріалах справи відсутні і позивачем за зустрічним позовом - ФОП ОСОБА_2 не надавались.
Крім того, ФОП ОСОБА_2 знав про факт відсутності договору оренди землі після закінчення першого строку спірного договору і при цьому не виразив жодних заперечень проти автоматичного продовження цього договору.
Посилання відповідача за первісним позовом в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд не дослідив того, чи укладався спірний договір оренди з боку ССТ «Надія» за рішенням його загальних зборів або його уповноважених органів, як того вимагає стаття 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", не можуть вважатися обгрунтованими.
Так, зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що ФОП ОСОБА_2 просив визнати недійсним спірний договір саме з підстав вчинення його, як він вважає, під впливом обману, а не з підстав відсутності у сторони договору достатнього обсягу цивільної дієздатності на його вчинення. При цьому, ФОП ОСОБА_2 не змінював підстав або предмету позову в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України та не звертався до суду з клопотанням про вихід за межі позовних вимог в порядку статті 83 цього Кодексу.
У зв"язку з цим питання щодо наявності чи відсутності у ССТ «Надія»правоздатності на вчинення спірного договору не входило в предмет доказування по даній справі, оскільки не стосується заявлених як первісних, так і зустрічних позовних вимог.
Крім того, згідно зі статтями 1 та 48 статуту ССТ «Надія»воно є повністю самостійним і повноправним суб"єктом підприємницької діяльності і може розпоряджатися належним йому майном, зокрема, через правління, що і було зроблено при укладенні спірного договору (договір підписано головою правління).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2009р. у справі № 56/234-09 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя (підпис)
Суддя (підпис)
Суддя (підпис)