Постанова

Іменем України

02 травня 2018 року

м. Київ

справа № 467/155/15-ц

провадження № 61-2244 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі:-ОСОБА_6,

-ОСОБА_7,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Миколаївської області у складі суддів: Довжук Т. С., Коломієць В. В., Шолох З. Л., від 30 серпня 2016 року.

Встановив:

У січні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» мотивувало тим, що 23 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США, з відсотковою ставкою 15,6 %, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії кредитної картки, який складає 2 роки. В забезпечення виконання ОСОБА_7 своїх зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 15 серпня 2014 року укладено договір поруки в межах 1 000 грн солідарно з ОСОБА_7

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_7 зобов'язань за вказаним кредитним договором станом на 15 вересня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 22 229,83 доларів США, яка складається з:

-заборгованість за кредитом - 11 850,57доларів США;

-заборгованість по сплаті відсотків - 9 283,79 доларів США;

-штраф (фіксована частина) - 38,75 доларів США;

-штраф (процентна складова) - 1 056,72 доларів США.

Таким чином, позивач просив стягнути з ОСОБА_7 на користь Банку 22 229,83 доларів США, що еквівалентно 286 833,77 грн та судові витрати. Також ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_6 на його користь 1 000 грн за договором поруки.

Заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2015 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 21 134,36 доларів США, що еквівалентно 271 633,24 грн заборгованості за кредитним договором; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1 000 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання із погашення кредиту. Крім того, строк позовної давності було перервано, оскільки останній платіж ОСОБА_7 здійснив 06 лютого 2012 року, а з позовом банк звернувся 21 січня 2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Оскільки договором поруки передбачено відповідальність ОСОБА_6 за невиконання боржником умов кредитного договору, тому суд стягнув з неї суму визначену вказаним договором.

Справа переглядалася апеляційним судом неодноразово.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2016 року заочне рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_7 у заяві про перегляд заочного рішення просив суд застосувати строк позовної давності, а , оскільки, позивачем пропущено вказаний строк, тому позов не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та зазначає, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що строк позовної давності переривався.

Правом на подачу відзиву (заперечень) на касаційну скаргу учасники справи не скористалися.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17 січня 2018 року зазначена справа передана на розгляд Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 23 серпня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_7 (позичальник) укладено договір за умовами якого Банк передав позичальнику, без забезпечення зобов'язань, кредитні кошти у розмірі 40 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,3 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, на строк, що відповідає строку дії карти.

Відповідач, взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором виконував, але не в повному обсязі. ОСОБА_7 по лютий 2012 року користувався кредитними коштами, здійснював рух коштів платіжної картки, користувався коштами Банку та здійснював їх погашення. З 06 лютого 2012 року ОСОБА_7 припинив сплату платежів, внісши на рахунок Банку 734,33 доларів США, що підтверджується письмовим поясненням представника банку, розрахунком заборгованості та випискою руху коштів, при цьому продовжуючи користуватись заборгованими коштами Банка.

Позивач до суду звернувся з даним позовом 21 січня 2015 року.

У заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_7 порушив клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 4 статті 267 ЦК Українивизначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якого пов'язано його початок.

Згідно із статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно із частиною 1 стаття 543 уразі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено відповідальність за порушення грошового зобов'язання: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.Проте, право на захист порушеного права обмежене строком позовної давності.

Пунктами 5.2.2.; 5.2.3. Правил користування платіжною карткою визначено, що строк погашення процентів за користування лімітом - щомісячно за минулий місяць, а строк погашення кредитного ліміту - погашення заборгованості по кредитному ліміту проводиться на протязі всього строку дії платіжної картки, при цьому на момент останнього дня місяці, указаного на платіжної картки в полі Month, погашення ліміту повинно бути проведено і повному обсязі.

Пунктом 3.1.3 цих же Правил, по закінченню строку дії відповідна картка продовжується Банком на новий строк шляхом надання Клієнту картки з новим строком дії, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку договору) не надійшло письмової заяви Клієнта про закриття карткового рахунку, а також при наявності грошових коштів на картковому рахунку.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності вважаючи, що останнім днем погашення заборгованості по кредитному ліміту було 23 вересня 2009 року.

Проте, зазначений висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки не взято до уваги того, що 06 лютого 2012 рокувідповідач вніс на рахунок Банку 734,33 доларів США, що підтверджується матеріалами у справі.

Нормами частини 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Таким чином, судом апеляційної інстанції помилково скасоване законне рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 413 ЦПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України,

Постановив:

Задовольнити касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

Скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2016 року.

Залишити без змін заочне рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 292 грн 32 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» по 3 148 грн 86 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А.О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська