ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                               м. Київ                                        А-54/09

Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України  у складі  суддів:

Бутенка В.І.,

Гашицького О.В.  (головуючий суддя,  суддя-доповідач),

Горбатюка С.А.,

за участю  секретаря  судового  засідання  Фіцая Є.В.,

представника  Центральної  виборчої  комісії  Шкурат В.М.,

розглянувши в порядку апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії (далі –ЦВК) про скасування постанови  ЦВК та  зобов’язання  вчинити  дії,

установила:

Звернувшись 7 грудня 2009 року до Київського апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції з цим позовом, ОСОБА_1 зазначала, що 30 листопада 2009 року біля станції Київського метрополітену
«Золоті Ворота»мало місце розповсюдження безкоштовно спецвипуску Київської громадсько-політичної газети «Шевченківський Вісник»за листопад 2009 року загальним тиражем 50 тис. примірників із опублікованими у ньому передвиборчою програмою та агітаційними матеріалами кандидата на пост Президента України ОСОБА_2 за відсутності в газеті інформації про здійснення опублікування агітаційних матеріалів на підставі відповідної угоди, укладеної між розпорядником поточного рахунку виборчого фонду кандидата на пост Президента України та редакцією  газети.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 стверджувала, що, на її думку, опублікування агітаційного матеріалу в цьому випадку мало місце за погодженням
із кандидатом на пост Президента України ОСОБА_2, тому залишення постановою ЦВК від 3 грудня 2009 року № 414 «Про скаргу виборця ОСОБА_1, зареєстровану в Центральній виборчій комісії 1 грудня 2009 року за № 21-30-18289» (далі –Постанова № 414) її скарги про порушення засобом масової інформації та кандидатом на пост Президента України положень частини шостої статті 63 Закону України від 5 березня 1999 року № 474-ХІV «Про вибори Президента України»(з наступними змінами) (далі – Закон № 474-ХІV), що має своїм наслідком застосування положень частини четвертої статті 64 цього Закону, і просила визнати протиправною бездіяльність відповідача, скасувати Постанову № 414, а також зобов’язати ЦВК перевірити законність опублікування у спецвипуску Київської громадсько-політичної газети «Шевченківський Вісник»за листопад 2009 року агітаційного матеріалу кандидата на пост Президента України ОСОБА_2 та дотримання цим кандидатом у Президенти України вимог щодо надання до ЦВК примірника зазначеного  друкованого  матеріалу  передвиборчої  агітації.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня
2009 року у справі № 2-а-50/09/9103 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено  без  задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не виконано вимоги статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) щодо з’ясування обставин справи та належної оцінки доказів, оскільки цю справу розглянуто без її участі внаслідок порушення судом вимог частини першої статті 33, пункту 3 частини першої статті 34, пункту 4 частини четвертої статті 107 цього Кодексу щодо порядку здійснення виклику осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання. Посилаючись на зазначені нею порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповноту з’ясування цим судом обставин справи, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від
9 грудня 2009 року та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

У судовому засіданні представник відповідача Шкурат В.М. проти апеляційної скарги заперечила, зазначивши, що Постанова № 414 відповідає Конституції України і положенням Закону № 474-ХІV, а тому просила апеляційну скаргу залишити
без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від
9  грудня  2009  року  у  цій  справі  – без  змін.

Про дату, час, і місце апеляційного розгляду відповідно до положень статті 35 КАС України позивача ОСОБА_1, яка не прибула в судове засідання, повідомлено.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази
у справі при перегляді рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги,
суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню
не  підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 як виборцем подано
1 грудня 2009 року до ЦВК скаргу, в якій вона, повідомивши про розповсюдження
30 листопада 2009 року невстановленими особами безкоштовно спецвипуску Київської громадсько-політичної газети «Шевченківський Вісник»за листопад
2009 року з опублікованими у ньому передвиборчою програмою та агітаційними матеріалами кандидата на пост Президента України ОСОБА_2, просила визнати неправомірними дії щодо порядку проведення агітації цього кандидата
на  пост  Президента  України.

Постановою № 414 скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду з посиланнями на положення частини першої та пункту 13 частини другої статті 25, частини першої та сьомої статті 28, статей 91, 92, частини першої статті 93, статті 95, частин другої, п’ятої та шостої статті 96, частини п’ятої статті 98 та статті 103 Закону  № 474-ХІV. При цьому ЦВК керувалася статтями 2, 11-13, частиною четвертою статті 14, частинами першою, другою, четвертою статті 15 Закону України від 30 червня
2004 року № 1932-IV «Про Центральну виборчу комісію»(далі –Закон № 1932-IV).

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив
із того, що ЦВК, розглядаючи її скаргу, дійшла обґрунтованого висновку щодо суті скарги: оскаржено не дії кандидата на пост Президента України, а дії засобу масової інформації. Оскільки дії чи бездіяльність засобів масової інформації, їх власників, посадових і творчих працівників можуть бути оскаржені згідно зі статтею 174 КАС України до суду за місцезнаходженням засобу масової інформації, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, рішення ЦВК відповідає зазначеним вище положенням законів № 474-ХІV та № 1932-IV, а також пункту 10.8 чинного на час розгляду скарги Порядку розгляду скарг виборчими комісіями з виборів Президента України,  затвердженого  постановою  ЦВК  від  22 вересня 2004 року  № 642.

Викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи щодо невиконання судом першої інстанції вимог процесуального закону, зокрема частини першої статті 33, пункту 3 частини першої статті 34, пункту 4 частини четвертої статті 107 КАС України, внаслідок чого її не було повідомлено про місце розгляду цієї справи, спростовуються  матеріалами  справи.

Телеграмою, врученою 8 грудня 2009 року о 17 год. 20 хв. родичці ОСОБА_1 за місцем проживання останньої, суд першої інстанції повідомив про розгляд цієї справи 9 грудня 2009 року о 14 год. у приміщенні суду по вул. Поліській, 3-Б в м. Києві в залі судових засідань № 3 (а.с. 13, 15). У суду першої інстанції були підстави для розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_1, яка була поінформована належним чином про дату, час і місце розгляду справи, однак не прибула  в  судове  засідання,  за  її  відсутності.

Посилання на невиконання судом першої інстанції вимог статті 159 КАС України вмотивовано виключно фактом неучасті позивача в судовому засіданні, внаслідок  чого,  як  зазначила  ОСОБА_1,  не  були  заслухані  її  пояснення.

Інших підстав для скасування рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 не навела. Судом апеляційної інстанції не знайдено підстав для виходу за межі її апеляційної  скарги  у  цій  справі.

Суд першої інстанції, розглянувши справу відповідно до положень статей 23
та 24 КАС України у повноважному складі, правильно встановив обставини справи
та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а
судового  рішення  – без  змін.

Керуючись статями 177, 195, 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства  України,  колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,
а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня
2009  року  – без  змін.

Ця  ухвала  є  остаточною  і  оскарженню  не  підлягає.

Судді: