Cправа № 2-а-439/08/0770
Ряд стат. звіту № 2.11.15
Код - 04
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2009 р. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Рейті С. І.
при секретарі судового засідання –Гошовській К.Г.
за участю представників
позивача: ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2
відповідача 1: Банк М.В. –головний державний податковий інспектор юридичного відділу ДПІ (довіреність від 19.05.2009 року № 6653/10-16), Вередюк В.М. –головний державний податковий інспектор юридичного управління ДПА в Закарпатській області (довіреність від 20.08.2009 року № 11625/10-16), Лавришин В.В. – в. о. начальника відділу контрольно –перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ (довіреність від 24.11.2009 року № 16002)
відповідача 2: Пойда О.І. –провідний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу ГУ Державного казначейства України в Закарпатській області (довіреність від 08.09.2009 року № 14-15/3466)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі, Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області про стягнення бюджетної заборгованості (суми бюджетного відшкодування) з податку на додану вартість у сумі 377508,00 грн., в уточненому (зменшеному) предметі позову, -
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 листопада 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Постанова в повному обсязі складена 4 грудня 2009 року.
ОСОБА_1 (далі –позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі (далі –відповідач 1, ДПІ), Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області (далі –відповідач 2, ГУДКУ), яким просить стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість (суму бюджетного відшкодування) з податку на додану вартість у сумі 377508,00 грн. за серпень 2007 року та зобов'язати ДПІ видати довідку (висновок) про належну до відшкодування з ПДВ у сумі 377508,00 грн. та подати таку до ГУДКУ (а.с.2-5 Т.1). Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на підставі договору фінансового лізингу позивач отримав три сідельні тягачі та три напівпричепи (на загальну суму 2485523,74 грн.), на підставі отриманих позивачем податкових накладних ним сформовано податковий кредит з ПДВ за липень 2007 року у сумі 420232,00 грн., має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ та прийняло рішення про відшкодування, подавши податкову декларацію з бюджетного відшкодування та заяви про перерахування сум з ПДВ на розрахунковий рахунок позивача, ДПІ підтверджено правомірність бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 377508,00 грн., однак сума ПДВ не відшкодовано та ДПІ не надає висновку про суми відшкодування з ПДВ до органів державного казначейства.
7 жовтня 2008 року до канцелярії суду подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с.160 Т.1), при цьому, даної заявою жодної вимоги позовної заяви не змінено, фактично викладно повторно прохальну частину позовної заяви.
В судовому засіданні 27 листопада 2009 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с.66 Т.2), згідно якої позивач відмовився від вимоги позовної заяви щодо зобов'язання ДПІ видати довідку (висновок) про належну до відшкодування з ПДВ у сумі 377508,00 грн. та подати таку до ГУДКУ.
В судовому засіданні позивач та представник позивача уточненні (зменшені) позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просять стягнути бюджетну заборгованості (суму бюджетного відшкодування) з податку на додану вартість у сумі 377508,00 грн.
Відповідач 1 надав пояснення щодо позову (лист ДПІ від 15.07.2008 року за № 10351, а.с.149 Т. 1), згідно яких проведеною перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ підтверджено заявлену до відшкодування ПДВ у сумі 377508,00 грн., та рішенням обласної робочої групи по розгляду на заплановане відшкодування ПДВ виключено ПДВ до сплати позивачеві у сумі 367926,00 грн.
Відповідач 1 надав суду заперечення проти позову (лист ДПІ від 07.10.2008 року за № 14196, а.с.164 –165 Т. 1), згідно якого позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні, що зазначені в матеріалах, доданих позивачем до позовної заяви, договори фінансового лізингу, марки придбаних автомобілів та, відповідно, платіжні доручення про оплату (в т.ч., ПДВ) не відповідають фактичним та не відносяться до матеріалів справи, крім того, транспортні засоби за позивачем не зареєстровані, тобто, не використовуються ним в господарській діяльності, вартість транспортних засобів не сплачена в зв'язку з чим ПДВ не може бути відшкодоване, оскільки не було позивачем фактично сплачене (на підставі заперечень ДПІ, позивачем подано заяву про приєднання доказів (а.с.180-181 Т.1) якою на виправлення зазначених недоліків (подання не тих копій договорів фінансового лізингу) подано копії договорів фінансового лізингу від 26.04.2007 року за № KL 070429 (а.с.182-195 Т.1) та KL 070430 (а.с.196-209), та лист ВРЕР УДАІ м. Тячів (а.с.210 Т.1) про реєстрацію транспортних засобів за даними договорами).
Відповідач 2 надав суду заперечення проти позову (лист ГУДКУ від 16.07.2008 року за № 12-15/2530, а.с.150 Т.1), згідно яких позов не визнав, оскільки бюджетне відшкодування з ПДВ здійснюється органами Державного казначейства на підставі висновку податкового органу та реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, тобто, органи Державного казначейства несуть відповідальність тільки у разі невиконання висновку органу ДПС (або рішення суду про відшкодування ПДВ).
Представники відповідача 2 в судовому засіданні позов не визнали з підстав, наведених у запереченнях проти позову, просять суд відмовити в задоволенні позову повністю.
За клопотанням прокуратури Закарпатської області (від 07.10.2008 року за № 05/450 вих.08, а.с.163 Т.1) до участі у справі допущено представника прокуратури.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову частково, виходячи з наступного:
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач, ОСОБА_1, здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа –підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця серії НОМЕР_1, а.с.33 Т.1), є платником ПДВ (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 629941 56 (а.с.34 Т.1).
Згідно поданої позивачем до ДПІ податкової декларації за серпень 2007 року (вх. № 22199 від 19.09.2007 року, а.с.43-46 Т.1) та розрахунком бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.47, 48 Т.1), сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 418594,00 грн.
Позаплановою виїзною перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) позивача за період з 01.07.2005 року по 30.06.2007 року (період перевірки ПДВ з 01.11.2006 року по 30.08.2007 року) підтверджено заявлену до відшкодування суму ПДВ у розмірі 418594,00 грн. (акт ДПІ від 12.11.2007 року за № 1852/17-020, а.с.6-22 Т.1).
Виїзною позаплановою перевіркою позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість з 01.07.2007 року по 30.08.2007 року та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) позивача за період з 01.07.2005 року по 30.06.2007 року (акт ДПІ від 07.05.2008 року за № 824/17-020, а.с.23-32 Т.1) підтверджено заявлену до відшкодування суму ПДВ у розмірі 377508,00 грн.
Однак, підтверджена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 року в сумі 377508,00 грн. на розрахунковий рахунок не перерахована.
Правильність визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту підтверджені проведеною перевіркою та визнаються сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися судом, якщо проти цього не заперечують сторони та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
При цьому, відповідачем 1 заперечується правильність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та кредиту та правильність нарахування сум ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в зв'язку з відсутністю факти сплати позивачем податку (оскільки, як зазначено представником відповідача 1, фактично до кінця звітного періоду (липень 2007 року) позивачем сплачено ПДВ частково, та не сплачене ПДВ відшкодуванню не підлягає).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року за № 168/97 –ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі –Закон 168) - цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону 168, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
При цьому, відшкодування з бюджету різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, за умови його від'ємного значення, може відбуватися з урахуванням вимог пункту 1.8 статті 1 зазначеного Закону, при наявності встановленого судом факту надмірної сплати податку контрагенту в ціні товару.
Відповідно до пп.. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону 168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, на відміну від податкового кредиту, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.
З аналізу п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону 168 слідує, що платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування в наступному податковому періоді при наявності від'ємного значення суми його податкових зобов'язань та податкового кредиту попереднього податкового періоду за умови та в розмірі фактичної сплати отримувачем товарів (послуг) в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
В розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону 168 звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету
В судовому засіданні досліджені надані позивачем у якості доказів платіжні доручення та сторонами не заперечується факт сплати податку на додану вартість у вартості ціни отриманого за договорами фінансового лізингу за період до кінця липня 2007 року у сумі 46 988,82 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень від 08.05.2007 року № 44/А (а.с.227 Т.1), від 08.05.2007 року № 43 (а.с.228 Т.1), від 11.05.2007 року № 43 (а.с.229 Т.1), від 14.05.2007 року № 44 (а.с.230 Т.1), від 15.05.2007 року № 47 (а.с.231 Т.1), від 16.05.2007 року (а.с.232 Т.1), від 16.05.2007 року № 50 (а.с.233 Т.1), від 17.05.2007 року (а.с.234 Т.1), від 21.05.2007 року (а.с.235 Т.1),
Виходячи з наведеного та враховуючи фактичну сплату податку на додану вартість у попередньому податковому періоді, позов слід задовольнити частково та стягнути з Державного бюджету України на позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 46 988,82 грн.
При цьому судом відхиляються доводи позивача щодо необхідності бюджетного відшкодування ПДВ, що сплачено після липня 2007 року, виходячи з вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону 168, оскільки відшкодуванню підлягає ПДВ виключно в розмірі фактичної сплати отримувачем послуг в попередньому податковому періоді постачальникам таких послуг, а матеріалами справи підтверджено факт сплати ПДВ в попередньому (відносно серпня 2007 року) періоді у сумі 46988,82 грн.
Також судом відхиляються посилання позивача на норми Закону 168 що стосуються особливостей щодо операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу), зокрема, пп. 7.3.4 п.7.3 ст. 7 Закону 168 (оскільки регулює дату виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця), а позивач згідно договорів фінансового лізингу є лізингоотримувачем) та пп.7.5.3 пп.7.5 ст. 7 Закону 168 (оскільки право на збільшення податкового кредиту позивачем відповідачами не заперечується та підтверджено відповідачем 1).
Судом також відхиляються доводи позивача, згідно яких, оскільки відповідачем 1 підтверджено правомірність бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 377508,00 грн. –таке підлягає відшкодуванню, виходячи з норм Закону 168 щодо одержання бюджетного відшкодування виключно в розмірі фактичної сплати в попередньому податковому періоді та за наявності встановленого судом факту надмірної сплати податку контрагенту в ціні товару. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт сплати ПДВ у попередньому податковому періоді у сумі 46988,82 грн. та саме ця сума підлягає відшкодуванню.
Судом не приймаються доводи відповідача стосовно того, що відшкодуванню підлягають суми ПДВ, що сплачені безпосередньо у попередньому податковому періоді по податкових накладних задекларованого податкового кредиту за цей –же період (податковий кредит по яких виник в одному податковому періоді з оплатою), виходячи з наступного:
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (в редакції Закону 168, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та прийняття оскаржуваного рішення), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Дана норма встановлює право позивача на отримання бюджетного відшкодування та встановлює залежність розміру такого відшкодування лише від суми від'ємного значення суми ПДВ та суми оплати ПДВ в складі суми оплати постачальникам товарів (робіт, послуг), в незалежності від дати формування податкового кредиту у складі такого від'ємного значення.
З аналізу положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається , що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), в тому числі і тих, по яких видача та оплата податкових накладних і включення їх до реєстру відбувається в різних періодах, оскільки податковий кредит звітного податкового періоду формують також залишки від'ємного значення (податкового кредиту) попередніх податкових періодів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, та відповідачем не доведено правомірності не відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ на користь позивача у сумі 46988,82 грн., позов слід задовольнити частково та стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 46 988,82 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, судові витрати позивачеві присуджуються відповідно до задоволених вимог, та стягненню підлягає частина сплаченого судового збору у сумі 211,65 грн. (пропорційно до задоволених вимог позову).
Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі, Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області про стягнення бюджетної заборгованості (суми бюджетного відшкодування) з податку на додану вартість у сумі 377508,00 грн., в уточненому (зменшеному) предметі позову - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_2) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 46 988,82 грн. (сорок шість тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривен вісімдесят дві копійки).
3. В задоволені позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з державного (місцевого) бюджету України на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_2) частину сплаченого судового збору (державного мита) у сумі 211,65 грн. (двісті одинадцять гривен шістдесят п'ять копійок).
5. Згідно ст. 254 КАС України, постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в 10 денний строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С. І. Рейті