ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.12.09 Справа №2а-6998/09/5/0170
13:01
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Джигіль В.Є. розглянувши за участю:
позивача – ОСОБА_1 – НОМЕР_1
представника позивача – ОСОБА_2 – посвідчення адвоката НОМЕР_3
представника відповідача – Радін А.О. – посвідчення НОМЕР_2
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1, м.Феодосія,
до Державної податкової інспекції в м.Феодосії АР Крим, м.Феодосія,
про спонукання до виконання певних дій.
Обставини справи: ОСОБА_1 звернулася в Окружний адміністративний суд АР Крим із адміністративним позовом про зобов’язання ДПІ в м.Феодосії АР Крим надати позивачу направлення на МСЕК для визначення відсотку втрати працездатності на момент звільнення 31.10.2001р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова відповідач у наданні направлення на МСЕК з підстав пропуску строку для звернення за отриманням страхової суми є безпідставною.
Відповідач позов не визнав. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що позивачем пропущений строк для звернення із заявою про видачу відповідного направлення, встановлений Порядком та умовами обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби. У зв’язку з чим, просить застосувати наслідки пропущення строку для звернення до суду.
Заявою від 01.09.2009р. позивач змінив позовні вимоги та просить визнати неправомірною бездіяльність ДПІ в м.Феодосії АР Крим в частині невидачі направлення на обстеження для встановлення ступеню утрати професійної працездатності в органи МСЕК і зобов’язати видати відповідне направлення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, суд-
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Частинами 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Основні завдання органів державної податкової служби визначені статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» а саме, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування, та інше.
Отже, органи Держаної податкової служби України є державними органами виконавчої влади, Державна податкова інспекція м.Феодосії АР Крим є територіальним органом Державної податкової адміністрації Автономної Республіки Крим, яка й підпорядковується останній.
До публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба. Так, за змістом статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба – це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів.
Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів.
Таким чином, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» діяльність Державної податкової інспекції м.Феодосії АР Крим полягає у виконанні завдань та функцій держави, служба в зазначеному органі відноситься до публічної служби.
ОСОБА_1 з 01.07.1994р. (наказ №63-л від 30.06.1994р., а.с. 29) працювала у Державної податкової інспекції м.Феодосії АР Крим та 31.10.2001р. (наказ №92-л від 19.10.2001р., а.с. 28) її було звільнено у зв’язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі.
Отже, служба ОСОБА_1 в податкової інспекції являється публічною, тому спір з приводу зобов’язання відповідача вчинити стосовно свого колишнього робітника певні дії підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну службу» державні службовці мають право, користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України; на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу, захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.
Правовий статус працівників державної податкової служби в Україні, їх повноваження, обов’язки, гарантії діяльності визначаються Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності). Порядок та умови страхування посадових осіб органів державної податкової служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 року №349 затверджений Порядок та умови обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби (далі-Порядок).
Пунктом 2 Порядку встановлено, що обов'язковому державному особистому страхуванню підлягають посадові особи Державної податкової адміністрації, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах.
Отже, посадові особи податкових органів є застрахованими особами, а Державна податкова адміністрація визнана страхувальником, який зобов’язаний сплачувати страхові платежі страховику, який одержав відповідну ліцензію і визначений за погодженням з страхувальником.
У січні 2000 року працюючи в ДПІ в м.Феодосії АР Крим отримала інвалідність 2-ї групи, що підтверджується витягом із акту огляду МСЕК до довідки №042221 від 28.01.2000 року (а.с.49 ), згідно якого інвалідність встановлена до 02.2001р.
Згідно довідки сер.МСЕ №004660 від 20.06.2002р., за результатами повторного огляду, позивачу встановлена друга група інвалідності безстроково (а.с. 7).
В 2009 році ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про видачу направлення на МСЕК для визначення відсотку втрати працездатності.
Листом вих.№1057/л/05-020 від 23.03.2009р. (а.с.8) відповідач відмовив у наданні відповідного направлення з підставі пропущення строк для звернення із заявою про видачу направлення, встановленого Порядком та умовами обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби.
Враховуючи наявність відмови ДПІ в м.Феодосії АР Крим, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльність щодо ненадання направлення на обстеження для встановлення ступеню утрати професійної працездатності в органи МСЕК, та як наслідок необхідність відмови в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до пункту 5 Порядку обов’язок зі сплати страхових сум покладений на страховика, який виплачує зазначені кошти а) у разі загибелі або смерті застрахованого під час виконання службових обов'язків його спадкоємцям - у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав; б) у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.
Для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках передбачених пунктом 5 Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець згідно з пунктом 11 Порядку оформляють у відповідному органі державної податкової служби та подають страховику заяву за встановленою формою (додаток №2), а також пред'являють документ, що засвідчує особу. Крім цього подаються у разі втрати застрахованими працездатності копія довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності.
Відповідно до статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров'я, затверджений Верховною Радою АРК від 19.11.1992, №2801-XII експертиза тимчасової непрацездатності громадян здійснюється у закладах охорони здоров'я лікарем або комісією лікарів, які встановлюють факт необхідності надання відпустки у зв'язку з хворобою, каліцтвом, вагітністю та пологами, для догляду за хворим членом сім'ї, у період карантину, для протезування, санаторно-курортного лікування, визначають необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв'язку з хворобою на іншу роботу у встановленому порядку, а також приймають рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня тривалої або постійної втрати працездатності. Висновки органів медико-соціальної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов'язковими для власників та адміністрації підприємств, установ і організацій.
Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів АР Крим від 04.04.1994 року №221 затверджений Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності.
Відповідно до пункту 8 вищезазначеного Порядку МСЕК установлює: а) ступінь обмеження життєдіяльності людини, стан працездатності, групу інвалідності, причину і час настання інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання; б) ступінь втрати працездатності (у відсотках) та інші факти.
Пунктом 11 Порядку встановлено, що ступінь втрати професійної працездатності працівників, ушкодження здоров'я яких пов'язано з виконанням ними трудових обов'язків, установлюється у відсотках на підставі направлення власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи рішення суду, постанови прокурора, висновку органів дізнання або попереднього слідства.
Суд не погоджується з доводами представника відповідача в тій частині, що позивач пропустила строк звернення до ДПІ м.Феодосії Крим, оскільки пунктом 6 Порядку та умови обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби встановлений трирічний строк звернення з дня настання страхової події. Але суд зазначає, що відповідно до пункту 6 Порядку врегульовано право застрахованої особи або спадкоємця звернутися з вимогою про виплату страхової суми до страховика протягом трьох років з дня настання страхової події.
Вищезазначена норма взагалі не регулює правовідносини між позивачем та відповідачем, який страховиком не являється, а являється страхувальником, а також зазначена норма регулює правовідносини щодо виплати страхової суми, а не стосовно отримання направлення на проходження медико-соціальної експертної комісії. Граничний строк надання такого направлення діючим законодавством не встановлено.
Таким чином, ДПІ в м. Феодосії АР Крим безпідставно відмовила позивачу у наданні направлення на МСЕК для встановлення відсоткової втрати працездатності.
Частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Враховуючи вищевикладене та необхідність повного захисту прав і інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м.Феодосії АР Крим щодо ненадання позивачу направлення на огляд для встановлення ступеню втрати професійної працездатності у органи МСЕК та зобов’язати ДПІ в м.Феодосії АР Крим надати ОСОБА_1 направлення на огляд і встановлення ступеня втрати професійної працездатності у Керченську спеціалізовану кардіологічну МСЕК.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 10 грудня 2009 року.
У повному обсязі постанову складено 15 грудня 2009р.
Керуючись ст.ст.158-161, ч.1 ст.162, 163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ДПІ в м.Феодосії АР Крим щодо ненадання направлення на огляд для встановлення ступеню втрати працездатності у органи МСЕК.
Зобов’язати ДПІ в м.Феодосії АР Крим надати ОСОБА_1 направлення на огляд та встановлення ступеня втрати професійної працездатності у Керченську спеціалізовану кардіологічну МСЕК.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Сидоренко Д.В.