У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.11.09 Справа №7/241/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Шевченко Т. М. , Яценко О.М.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників:
від позивача – Іорданова І.В. (довіреність № 02/13 від 13.01.2009 р.),
Мала Н.В. (довіреність № 02/12 від 13.01.2009 р.)
від відповідача – ОСОБА_3 (довіреність серія ВМВ № 750372 від 07.07.2009 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Державної організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» (м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2009 р. у справі № 7/241/09
за позовом Держаної організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва
в Запорізькій області» (м. Запоріжжя)
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_5 (м. Запоріжжя)
про стягнення 15000,00 грн. штрафу за нецільове використання коштів,
Державна організація «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_5 15000,00 грн. штрафу за нецільове використання коштів, отриманих за договором про фінансування № 90 від 20.04.2006 р. Позов обґрунтовано умовами укладеного сторонами договору про фінансування від 20.04.2006 р. № 90, приписами ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.08.2009 р. у справі №7/241/09 (суддя Кутіщева Н.С.) в позові відмовлено.
Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, та відсутність підстав для визнання причин такого пропуску поважними є підставою для відмови у задоволенні позову.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Державна організація «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» (позивач у справі) звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач вважає рішення суду незаконним та таким, що винесене на підставі неправильної оцінки фактів, всупереч вимогам чинного законодавства. У зв’язку з цим просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2009 р. у справі № 7/241/09 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на те, що доводи відповідача щодо початку перебігу строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій з моменту складання позивачем акту від 22.04.2008 р. є необґрунтованими, оскільки актом виходу від 22.04.2008 р. не було встановлено нецільове використання коштів, як то зазначає відповідач (і що помилково було прийнято господарським судом до уваги), а було зафіксовано та встановлено невідповідність розробленого відповідачем бізнес-плану в частині організації цеха з виробництва саме заморожених овочів та фруктів.
Заявник зазначає, що у зв’язку із неотриманням на свою вимогу від відповідача інформації стосовно реалізації бізнес-плану та цільового використання коштів, наданих згідно із договором про фінансування № 90, він був змушений звернутися із позовом про розірвання вказаного договору та повернення суми фінансової допомоги. Вказані позовні вимоги рішенням господарського суду Запорізької області від 02.03.2009 р. у справі № 7/261/08 задоволено в повному обсязі.
За позицією заявника апеляційної скарги, відповідач протягом дії договору фінансування (з 20.04.2006 р. по 02.03.2009 р.) мав можливість виконати умови бізнес-плану та організувати цех з виробництва заморожених овочів та фруктів, як до, так і після 22.04.2008 р., але ніяких дій, направлених на виконання зазначеного, з боку відповідача зроблено не було, тому факт нецільового використання коштів мав місце протягом всієї дії договору.
Зважаючи на викладені вище обставини та з огляду на умови п. 4.2 Договору, а також враховуючи встановлений факт нецільового використання фінансової допомоги, позивач вважає правомірним нарахування та стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10% від суми фінансової допомоги.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.09.2009 р. апеляційна скарга Державної організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.11.2009 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2378 від 12.11.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Зубкова Т.П., судді Шевченко Т.М., Яценко О.М.
Відповідач у справі – Приватний підприємець ОСОБА_5 – проти доводів апеляційної скарги заперечує. Свою правову позицію відповідач виклав у наданому в судовому засіданні 12.11.2009 р. письмовому відзиві.
Посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги позивача, відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції у справі – без змін.
Вказує на те, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції ним було заявлено клопотання про застосування судом строку позовної давності.
При цьому зазначає, що позивач дізнався про обставини порушення умов договору № 90 від 20.04.2006 р. з моменту складання представниками позивача акта від 22.04.2008 р., і зазначене було предметом дослідження господарського суду Запорізької області в процесі розгляду справи № 7/261/08.
Зважаючи на те, що перебіг позовної давності розпочався з моменту складання акта від 20.04.2008 р., складеного по факту порушення умов договору та нецільового використання фінансової допомоги, і у відповідності із ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України закінчився 22.04.2009 р., висновки господарського суду першої інстанції про застосування строку позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог відповідач вважає обґрунтованими та такими, що в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.
За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За їх згодою в судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
20.04.2006 р. між Регіональним фондом підтримки підприємництва у Запорізькій області (позивачем у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_5 (відповідачем у справі) було укладено договір про фінансування № 90 (надалі – Договір).
Пунктами 1.1, 1.2 та 1.3 цього Договору було передбачено, що Фонд здійснює фінансування у вигляді фінансової допомоги проекту Підприємця через банк в сумі 150 000,00 грн. строком на 3 роки з моменту перерахування коштів на рахунок Підприємця. Фінансова допомога надавалася Підприємцю на цілі, визначені у додатку № 1 до Договору (затверджена програма, проект). Фінансування здійснювалося за принципами строковості, повернення, забезпечення та цільового використання.
Відповідно до розділу 7 розробленого відповідачем бізнес-плану «Організація цеха з виробництва заморожених овочів та фруктів», відповідач отримав бюджетні кошти на реалізацію бізнес-плану, метою якого була організація цеха з виробництва заморожених овочів та фруктів на депресивній для області території смт. Степногірськ Василівського району, з обов'язковою умовою створення не менш 30 робочих місць.
Як встановлено судом, Рішенням інвестиційної Ради Державної організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області», оформленим протоколом № 18 від 25.11.2005 р., було затверджено проект про надання відповідачу фінансової допомоги в сумі 150000,00 грн. та видані розпорядження про переказ коштів в сумі 130000,00 грн. та 20000,00 грн. Вказані кошти згідно з платіжними дорученнями № 47 від 25.04.2006 р. та № 51 від 25.03.2006 р., відповідно, були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача.
22.04.2008 р., з метою перевірки реалізації відповідачем бізнес-плану «Організація цеха з виробництва заморожених овочів та фруктів», а також цільового використання отриманої фінансової допомоги, уповноваженими представниками Фонду, відповідно до п.п. 3.1.2, 3.1.4, 3.2.3 Договору було здійснено вихід на місце здійснення відповідачем підприємницької діяльності – цех по виробництву заморожених овочів і фруктів, за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1.
За результатами виходу представниками позивача складено Акт виходу за місцезнаходженням цеху з виробництва заморожених овочів та фруктів ПП ОСОБА_5 від 22.04.2008 р., згідно з яким перевіркою встановлено: функціонуючий цех по виробництву м'ясного фаршу; у працюючому стані – холодильне обладнання, в якому зберігалася готова продукція – м'ясний фарш у пластикових контейнерах; решта приміщень двоповерхової будівлі знаходились на стадії ремонту; на момент виїзду кількість працівників складала 3 працівника. Акт було складено в присутності представника ПП ОСОБА_5 Приватний підприємець ОСОБА_5 підписувати Акт відмовився, про що в Акті є відповідний запис.
23.04.2008 р. (тобто, наступного дня після вищезгаданої перевірки) представниками Фонду, за участю ПП ОСОБА_5, було здійснено повторний вихід на місце здійснення відповідачем підприємницької діяльності, що зафіксовано відповідним Актом виходу за місцезнаходженням цеху з виробництва заморожених овочів та фруктів ПП ОСОБА_5 з метою перевірки реалізації Бізнес-плану «Організація цеху з виробництва заморожених овочів та фруктів», а також інвестиційного проекту «Дообладнання цеху з виробництва заморожених овочів та фруктів». При цьому представниками Фонду було зафіксовано, що Цех не працює, сировина відсутня; в працюючому стані лише морозильна камера, в якій зберігалось 2 тонни м’яса свинини; працівники цеху на робочих місцях відсутні.
Згідно складених актів, позивачем виявлено факт порушення відповідачем умов Договору фінансування.
Встановлені вказаними перевірками обставини стали однією з підстав для звернення позивача до господарського суду Запорізької області з позовом до ПП ОСОБА_5 про розірвання Договору та стягнення (повернення) коштів в сумі 150000,00 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.03.2009 р. по справі № 7/261/08, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, вказані позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.
Враховуючи наведені вище обставини та посилаючись на п. 4.2 Договору, Державною організацією «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» було подано позов про стягнення з ПП ОСОБА_5 15000,00 грн. штрафу за нецільове використання отриманої за Договором фінансової допомоги, що стало предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
За приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України, на які позивач посилається в якості обґрунтування позовних вимог, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Умовами п. 4.2 Договору передбачено право Фонду при встановленні факту нецільового використання фінансової допомоги стягувати з Підприємця штраф у розмірі 10% від суми фінансової допомоги.
Проте, встановивши, що позивачем пропущено строк позовної давності, а причини для визнання такого пропуску поважними відсутні, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Аналогічні приписи містить ст. 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Колегія суддів враховує, що основним актом цивільного законодавства, який регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, є Цивільний кодекс України. Положення вказаного Кодексу поширюються також на господарські відносини, що мають зазначені ознаки.
Частиною 2 ст. 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.
Так, частиною 1 ст. 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності становить три роки.
Відповідно до п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочена позовна давність, а саме один рік.
За правилами статті 267 цього Кодексу наслідком спливу строку позовної давності у разі наявності відповідної заяви зацікавленої сторони є відмова у позові.
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З матеріалів справи та встановлених господарським судом обставин вбачається, що факт порушення відповідачем умов Договору щодо цільового використання наданих йому за цим Договором у якості фінансової допомоги коштів встановлений, зокрема, актами позивача від 22.04.2008 р. та від 23.04.2008 р., складеними за результатами виходів представників позивача за місцезнаходженням Цеху з виробництва заморожених овочів та фруктів ПП ОСОБА_5, за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1. Зазначені виходи уповноважених представників Фонду здійснювалися з метою перевірки реалізації відповідачем бізнес-плану «Організація цеха з виробництва заморожених овочів та фруктів» та цільового використання фінансової допомоги.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що з 22.04.2008 р. розпочався перебіг позовної давності за заявленою позивачем вимогою про стягнення штрафу за нецільове використання відповідачем отриманої за Договором фінансової допомоги, який сплив, відповідно, 22.04.2009 р.
Доводи позивача, що перевірками встановлено лише наявність на місці здійснення відповідачем підприємницької діяльності функціонуючого цеху по виробництву м'ясного фаршу, а відомості щодо невиконання відповідачем бізнес-плану по організації цеху з виробництва заморожених овочів та фруктів Фонду не було надано, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
Як вказано в складених позивачем Актах від 22.04.2008 р. та від 23.04.2008 р., перевірки проведено за місцезнаходженням Цеху з виробництва заморожених овочів та фруктів (Запорізька область, АДРЕСА_1), саме за цією адресою відповідач повинен був організувати цех по виробництву заморожених овочів і фруктів. Отже, відсутність за вказаною адресою передбаченого Договором цеху та наявність іншого діючого виробництва вже свідчила про невиконання Підприємцем умов Договору щодо цільового використання коштів.
Таким чином, в ході перевірки Фонд отримав відомості про порушення відповідачем умов Договору щодо цільового використання наданої йому фінансової допомоги. І, враховуючи положення ч. 1 ст. 261 ЦК України, згідно з якими обчислення строку позовної давності починається з моменту, коли особа довідалася (або мала довідатися) про скоєне стосовно неї порушення, з дати проведення перевірки почався перебіг позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкції за допущене ним порушення умов Договору щодо використання фінансової допомоги за цільовим призначенням.
Колегія суддів зазначає, що обставини виконання відповідачем умов Договору були предметом дослідження господарського суду Запорізької області в ході розгляду справі № 7/261/08. Зокрема, судом досліджувались надані позивачем в якості доказів по справі Акти від 22.04.2008 р. та від 23.04.2008 р. та зафіксовані ними порушення відповідачем умов фінансування. Також, як встановлено судом у справі № 7/261/08 на підставі наданих позивачем доказів, попередні перевірки, здійснені позивачем 24.05.2007 р., 16.08.2007 р., 08.02.2008 р., теж виявили, що Цех з виробництва заморожених овочів та фруктів, який на той час, відповідно до бізнес-плану, мав працювати безперебійно, був зачинений, робітники відсутні, виробнича діяльність не велась.
Тобто, принаймні протягом року, починаючи з травня 2007 р., позивачем постійно фіксувалось, що передбачений умовами Договору цех з виробництва заморожених овочів та фруктів не працює. Жодною з п’яти проведених позивачем перевірок факт зворотного зафіксовано не було.
Доводи представників позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції щодо початку перебігу строків позовної давності з моменту подання до суду позовної заяви про розірвання договору та прийняття рішення господарським судом Запорізької області у справі № 7/261/08 колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки подання позивачем вказаного позову до судового органу було реалізацією прав щодо захисту порушених прав та інтересів саме у зв’язку із встановленими фактами порушення, а рішення суду було прийнято за результатами розгляду матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просив ухвалити судове рішення. Вказані позивачем обставини не можуть впливати на порядок обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача штрафу за нецільове використання коштів.
Позивач сам зазначає в актах, що вихід уповноважених представників Фонду здійснювався з метою перевірки реалізації відповідачем бізнес-плану «Організація цеха з виробництва заморожених овочів та фруктів» та цільового використання фінансової допомоги; саме на виявлені порушення умов Договору щодо цільового (для організації цеху з виробництва заморожених овочів та фруктів) використання фінансової допомоги позивач посилався як на одну з підстав позовних вимог у справі № 7/261/08 про розірвання Договору фінансування та стягнення суми наданої допомоги.
Більш того, у позовній заяві по даній справі позивач також вказав, що саме у зв’язку з нецільовим використанням коштів він був змушений звернутися до господарського суду з позовом про розірвання Договору та повернення суми фінансової допомоги, який було розглянуто і задоволено рішенням у справі № 7/261/08.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо спливу строку позовної давності за заявленою позовною вимогою.
При цьому висновок позивач, викладений ним у позовній заяві, про те, що факт нецільового використання коштів з боку відповідача мав місце протягом всього строку дії Договору, не спростовує, а навпаки, лише додатково підтверджує висновки суду по справі.
Враховуючи те, що відповідачем зроблено заяву про застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції, з огляду на відсутність заяви позивача про відновлення пропущеного строку позовної давності та з огляду на відсутність підстав вважати причини такого пропуску поважними, прийняв правильне рішення про відмову у позові на підставі ст. 267 ЦК України.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів вважає, що господарський суд Запорізької області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на її заявника (позивача у справі).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державної організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» (м. Запоріжжя) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2009 р. у справі № 7/241/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Шевченко Т. М. Яценко О.М.