Справа №  2-а-4386/08/0770

Рядок статзвіту -  2.19

код -  06

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  м. Ужгород

  Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Большакової О.О.,  розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в  місті Ужгороді  про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов”язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомоги як дитині війни за 2006-2007 роки  в сумі  2733 гривні 30 копійок ,

  встановив:

  8 грудня  2008 року ОСОБА_1   звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України про нарахування недоплаченої допомоги дитині війни, посилаючись на те, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має  право на отримання соціальної  допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Разом з тим, дана допомога  у встановлені строки не виплачувалась, в той час як Рішенням Конституційного Суду України  від 9 липня 2007 року були визнані  такими, що не відповідають Конституції окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а так просила зобов»язати відповідача нарахувати невиплачену соціальну допомогу в розмірі 2733 гривень 30 копійок.

Позивач т подала суду письмове клопотання про розгляд справи за її  відсутності у порядку письмового провадження у відповідності до положень  ч.3 ст.122 КАС України (абзац 3 прохальної частини позовної  заяви р).

Представник відповідача УПФ України в  місті Ужгороді   також подав суду письмове клопотання , що  надійшло до суду 17 листопада  2009 року,  про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження  з урахуванням письмових  заперечень.

Так,  судом у відповідності до вимог ч.3 ст.122 КАС України було ухвалено провести судовий розгляд справи  у порядку письмового провадження.

Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення  щодо задоволення позовних  вимог в повному обсязі, оскільки законодавством не визначено механізму нарахування  підвищення до пенсії  в розмірі,  встановленому  ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист  дітей  війни», а так дії управління Пенсійного Фонду України були правомірними  й підстав для нарахування підвищення до пенсії у зазначеному позивачем розмірі немає. Крім того, відповідач вказав, що зазначені позивачем причини пропуску річного строку, встановленого ст.99 КАС України не є поважними. Просив відмовити у поновленні строку та у задоволенні позовних  вимог повністю.

Суд,  дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних  з  наступних  підстав .

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 й згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки на час закінчення Другої світової  війни їй було менше 18 років, має право на отримання передбачених цим Законом пільг та державної  соціальної  підтримки.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено  право таких громадян на отримання  державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії  на 30% мінімальної  пенсії  за віком.

Дію ст. 6 Закону №2195-ІУ було зупинено на 2006 рік згідно  п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджетУкраїни на 2006 рік»№3235-ІV від 20.12.2005р., який набув чинності з 01.01.2006року. Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"»від 19.01.2006  №3367-ІУ, який набрав чинності з 01.04.2006, п. 17 статті 77 було виключено, тобто відновлено дію ст. 6 Закону №2195-ІУ. Статтю 110 Закону №3235-ІV було викладено в новій редакції,  відповідно до якої пільги дітям війни, що передбачені статтею 6 Закону №2195-ІУ, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Отже, з моменту набрання чинності Закону №3367-ІУ, тобто з 01.04.2006 року, право Позивача на отримання підвищення до пенсії було пов`язане з виконанням Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».Однак, Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив відповідний порядок. Так, немає підстав для задоволення позовних вимог в частині підвищення до пенсії за 2006 рік.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№489-V від 19.12.2006 р. також було зупинено дію статті 6 Закону №2195-ІУ на 2007 рік, та відповідно до ст.111 Закону №489-V- у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6–рп2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема, п. 12  ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007  рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України є  обов»язковими для виконання.

Згідно ч.2. ч.3 ст. 152 Конституції  України закони,  інші  правові акти  або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України зворотної   сили не мають .

Доводи щодо відсутності законодавчого регламентування механізму нарахування вищевказаного підвищення до пенсії  суд відхиляє, оскільки  це не може бути підставою для  невиконання державою взятих на себе зобов”язань згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни».

Як зазначено в Рішення Європейського суду у справі Уvonne van Duyn v.Нome office (Case 41\74), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов»язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов»язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов»язана з принципом відповідальності держави.

Ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове  державне пенсійне страхування» передбачено мінімальний розмір  пенсії  за віком за наявності  у чоловіків 25, а у жінок–20 років страхового стажу, який встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч.3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.Разом з тим, ч. 2 ст. 5 цього ж Закону встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.Таким чином, оскільки Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування»є єдиним законодавчим актом, що визначає розмір  мінімальної  пенсії  за віком, суд вважає , що слід застосувати саме цю норму для визначення  підвищення до пенсії  Дітям війни .

Частиною 3 статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято Закон України “Про прожитковий мінімум”. Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною 2 статті 1 Закону України “Про прожитковий мінімум” встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Ст.2 Закону “Про прожитковий мінімум” визначено, що прожитковий мінімум застосовується,зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Тобто, прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того, державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України -основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.Таким чином, встановлена частиною 3 статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Разом з тим, ст.99 КАС України передбачено річний строк звернення до суду з моменту, коли особа  дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом 8  грудня 2008 року. Строк звернення до суду таким чином в частині вимог про нарахування недоплаченої  щомісячної  соціальної  допомоги за 2007 рік  пропущений частково, тобто період, на який не поширюється річний строк, встановлений ст.99 КАС України, починає  свій перебіг з 8  грудня 2007  року .

Відповідач у запереченнях заявив, що наполягає на відмові у позові у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

У позовній заяві позивач не навів поважних  причин, що зумовили пропуск ним строку звернення до суду, зокрема,  хвороба, тощо. Наведена у позовній заяві причина пропуску строку звернення до суду,  а саме юридична необізнаність позивача не являється поважною.

Згідно ч.1 ст.100 КАСУкраїни пропущення строку звернення до адміністративного суду є  підставою для відмови у задоволенні  адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає  одна із сторін.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про здійснення нарахування  за період  з 9 липня  до 8  грудня 2007 року слід відмовити  у зв”язку з пропуском позивачем річного строку звернення до суду.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність зобов»язати відповідача  здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 8 грудня по 31 грудня 2007 року з підвищенням її розміру на 30% розміру мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати.

Згідно ч.2 ст.11  КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх  осіб,  про захист яких  вони просять.

Таким чином, оскільки позивач посилається на неправомірність ненарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом соціальної допомоги, суд вважає необхідним з метою повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, визнавши бездіяльність управління Пенсійного фонду України щодо невиплати позивачу соціальної допомоги у розмірі, встановленому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, протиправною та зобов”язавши відповідача провести відповідні виплати.

Щодо позовних вимог про зобов»зання відповідача нарахувати невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу у визначеній позивачем конкретній сумі не підлягають задоволенню, оскільки предметом спору є право на отримання відповідачем підвищення до пенсії, а не розмір нарахування, й суд не може перебирати на себе функцію  органу,  на який законом покладено  такі повноваження .

Судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пропорційно до задоволених  позовних  вимог  у відповідності до  ст.  94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7-11,71, ч. 3 ст.122 , ст..ст. 160-163 КАС  України,

  постановив :

  Позовні вимоги ОСОБА_1   задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді щодо невиплати позивачу соціальної допомоги у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , протиправною.

Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді провести нарахування та виплату з 8 грудня  по 31 грудня 2007 року  включно ОСОБА_1  підвищення до пенсії  у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком на підставі  положень статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням проведених  виплат.

У задоволенні інших  позовних  вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 гривня 70  копійок .

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через  Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про  апеляційне оскарження  в 10 денний термін з дня її складання  та подання  апеляційної  скарги у 20 –денний термін після подання заяви про апеляційне оскарження, в порядку,  визначеному ст.186 КАС України . Постанова  відповідно до ч.1 ст.254 КАС України  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим  Кодексом,  якщо таку заяву не  було подано .

 Головуюча                                                             О.О. Большакова