КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-42493/08 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Романчук О.М
ПОСТАНОВА
Іменем України
"24" листопада 2009 р.
Справа № 22-а-42493/08
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Зайцева М.П.,
Усенка В.Г.,
при секретарі: Шевчук К.В..
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2008 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Контрольно-ревізійного відділу в Семенівському районі, Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області, третя особа Управління праці та соціального захисту населення в Семенівському районі про визнання нечинним та скасування акта, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до суду із позовом до Контрольно-ревізійного відділу в Семенівському районі, Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області (далі – Відповідач 1 та 2) про визнання нечинним та скасування акта.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
На підставі направлень № 66 від 10.08.2005 року та № 71 від 01.09.2005 року, виданих контрольно-ревізійним відділом в Семенівському районі, була проведена перевірка Семенівської районної державної адміністрації за період з 01.07.2003 року по 01.07.2005 року щодо дотримання вимог законодавства у процесі використання наданих з державного бюджету місцевим бюджетам субвенцій на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям та інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, надання передбачених законодавством пільг ветеранам війни та праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, реабілітованим громадянам та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепловодопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття, а також надання пільг ветеранам війни і праці з оплати послуг зв'язку та компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
На основі вказаної перевірки було складено акт про результати перевірки № 17-09/20 від 07.10.2005 року, який є предметом оскарження у даній справі.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі – Закон № 2939), Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).
Однак, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Однак, колегія суддів приходить до висновку, що акт ревізії не є нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії у розумінні ст.17 КАС України. Акт ревізії є документом, у якому фіксуюється наявність або відсутність порушень та вказаний акт не має загально-обов`язкового характеру для суб`єкта якому він адресований та не породжує у нього обов`язків.
На підставі акта приймаються рішення суб`єктом владних повноважень, які можуть бути предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду, однак колегія суддів також зазначає, що правила передбачені ст. 102 КАС України не застосовуються до строку звернення до суду, оскільки даний строк не є процесуальним.
У відповідності до положень ч.2 ст. 100 КАС України, за наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд має продовжити розгляд справи у загальному порядку, однак при підготовці рішення по справі суд має з`ясувати вказану обставину.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та суд першої інстанції вірно вирішив справу, однак з помилковим застосуванням матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року змінити у мотивувальній частині.
В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 30.11.2009 року