ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2009 року                                    Справа №  7/107-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  :

головуючого                                          Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів:                                                Стрелець Т.Г., Головко В.Г.

при секретарі судового засідання       Ревковій Г.О.

з участю представників :

позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача –ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3.08.2009р. у справі

за позовом       Підприємця-фізичної особи ОСОБА_1                   

до відповідача Підприємця-фізичної особи ОСОБА_3

про розірвання договору оренди, зобов’язання звільнити приміщення та по зустрічному позову про визнання права користування приміщенням та зобов’язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

   02.06.2009р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та зобов’язання приватного підприємця ОСОБА_3 звільнити приміщення. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди, відповідач отримав у тимчасове користування нежитлове приміщення площею 398,3м2, розташоване по АДРЕСА_1. В порушення умов договору ОСОБА_3 несвоєчасно та в неповному обсязі сплачував орендну плату, внаслідок чого за грудень 2008р.-травень 2009р. виникла заборгованість в розмірі 54894,69 доларів США. Крім того, відповідач не в повному обсязі оплачував комунальні послуги. На цій підставі позивач просив розірвати договір оренди та зобов’язати ОСОБА_3 звільнити спірне приміщення.

    ОСОБА_3 звернувся з зустрічною позовною заявою про визнання права користування спірним приміщенням та зобов’язання ОСОБА_1 вчинити певні дії (т2 а.с.23-36). В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 зазначив, що, не зважаючи на те, що між сторонами укладено договір оренди приміщення, строк дії якого не закінчився, ОСОБА_1 з лютого 2009р. перешкоджає йому користуватися орендованим приміщенням. Крім того, при укладенні договору ОСОБА_1 приховав інформацію щодо технічного стану об’єкту оренди, внаслідок чого ОСОБА_3 змушений  понести додаткові витрати на приведення приміщення в належний стан, в зв’язку з чим в нього виникло право вимагати відповідного зменшення розміру плати за користування приміщенням, але ОСОБА_1 не відреагував на відповідну пропозицію щодо зміни умов договору. На цій підставі ОСОБА_3 просив визнати за ним право користування та володіння спірним приміщення, зобов’язати ОСОБА_1 : усунути перешкоди у користуванні приміщенням; підписати та передати акт прийому-передачі спірного приміщення; привести умови договору в частині, що стосується орендної плати. до вимог закону.

    Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 3.08.2009р. (суддя Коваль Л.А.) первісний позов задоволено, у зустрічному позові відмовлено.

    Не погодившись з рішенням ОСОБА_3  звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, відмовити в задоволенні позову та задовольнити зустрічний позов. При цьому апелянт зазначив, що судом дано неправильну оцінку укладеним сторонами угодам. Висновки суду щодо наявності заборгованості відповідача з орендної плати не відповідають обставинам справи. Судом не враховано, що відповідач не приступив до використання орендованого приміщення. Крім того, матеріалами справи встановлено, що позивач перешкоджає ОСОБА_3 користуватися спірним приміщенням.

    У своєму відзиві позивач зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

    Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

    Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено матеріали справи, правильно встановлено фактичні обставини, яким дана належна правова оцінка, а висновки суду ґрунтуються на залучених до справи доказах та відповідають приписам закону. При цьому колегія суддів враховує таке.

    З матеріалів справи вбачається, що 7.08.2008р. сторони уклали попередній договір оренди нерухомого майна. (т1 а.с.23).

    В той же день сторонами укладено договір оренди частини нежитлового приміщення, відповідно до умов якого позивач передав у тимчасове користування відповідачу частину будівлі пункту технічного обслуговування автомобілів площею 398,3м2, в якому узгодили умови щодо користування, оплати об’єкту оренди та інш. При цьому в п.9.3.6 сторони обумовили, що попередні домовленості щодо умов оренди, які не відображені у цьому договорі не мають правового значення (т1 а.с.24-29,31).

    11.08.2008р. ОСОБА_1 та  ОСОБА_3 уклали додаткову угоду №1 про доповнення попереднього договору, якою фактично змінили умови основного договору щодо об’єкту оренди та розміру орендної плати (т1 а.с.32-33).

    10.09.2008р. сторони уклали додаткову угоду №2, якою узгодили вартість ремонтних робіт, порядок їх компенсації та дату початку нарахування орендної плати (т1 а.с.34-35).   

     Оскільки в п15.8 договору сторони обумовили, що до договору оренди не застосовуються положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, правовідносини між сторонами регламентуються умовами договору і відповідними  положеннями ЦК України та ГК України.

    На протязі 2009р. сторони  здійснювали листування, звинувачуючи одне одного в порушенні умов договору оренди (т1 а.с.37-53). В цей же час відповідач неодноразово направляв в адресу позивача пропозиції змінити умови договору щодо ставки орендної плати та узгодження вартості робіт, проведених ОСОБА_3 (т1 а.с.121-152, т2 а.с.1-6,93,96,100).

    У лютому 2009р. ОСОБА_1 направив в адресу відповідача листи про припинення договору оренди (т2 а.с.68, т3 а.с.20).

    Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з січня 2009р. відповідач перестав сплачувати будь-яку оплату за користування орендованим майном, пояснивши це тим, що в нього відсутній обов’язок платити орендну плату.

    Судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що уклавши договір оренди та додаткові угоди до нього, сторони узгодили всі істотні умови, на яких повинна відбуватися оренда нерухомого майна.

    В п.2 додаткової угоди №2 позивач та відповідач обумовили, що датою початку нарахування орендної плати для всіх приміщень об’єкту оренди є 15.08.2008р., а тому є безпідставними посилання відповідача на те, що у нього не виникло обов’язку здійснювати орендну плату, оскільки сторонами не було підписано акт прийому-передачі орендованого майна.

    Не є підставою для звільнення від орендної плати і те, що відповідач на протязі певного часу здійснював ремонт приміщень, оскільки ч6 ст.762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає. В той же час, з тексту договору та доповнень до нього слідує, що сторони були обізнані про необхідність проведення певних робіт в об’єкті оренди та узгодили їх вартість. Як вбачається з пояснень самого відповідача та матеріалів справи, ОСОБА_3 отримав з серпня 2007р. доступ до спірних приміщень та здійснював там ремонт. Крім того, до справи залучено договір суборенди від 7.10.2008р., укладеного відповідачем з іншою юридичною особою (т4 а.с.27-38), що також свідчить про те, що станом на жовтень 2008р. відповідача не було позбавлено можливості розпоряджатися на власний розсуд орендованим майном.

    Якихось інших об’єктивних доказів неможливості користуватися спірним приміщенням, крім відсутності акту прийому-передачі приміщення, відповідач суду не надав.

    В зв’язку з тим, що на час звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору оренди відповідач більш ніж на протязі трьох місяців не сплачував орендну плату, судом обґрунтовано застосовано до правовідносин, що виникли між сторонами, наслідки ст.782 ЦК України, оскільки після отримання від позивача повідомлення про відмову від договору оренди ОСОБА_3 продовжував користуватися орендованим майном, вважаючи дію договору продовженою та вимагав від суду внести до договору певні зміни.

    Що стосується зустрічних позовних вимог, то задоволення позову про дострокове розірвання договору оренди унеможливлює їх задоволення.

    Крім того, колегія суддів зауважує на таке. Сторонами не заявлено вимог ані про стягнення заборгованості з орендної плати за весь час користування об’єктом нерухомості, ані  про стягнення вартості робіт, проведених відповідачем. Тому посилання сторін про наявність взаємних претензій з цього приводу не можуть розглядатися в межах справи №7/107-09, а сторони для врегулювання цього питання в судовому порядку повинні звернутися до суду з відповідними позовами.

    З огляду на це колегія суддів не вбачає передбачених ст.104 ГПК України обставин для скасування чи зміни рішення суду.

    Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3.08.2009р. –без змін.

    Головуючий                                                                                                     А.О. Логвиненко

    Суддя                                                                                                               В.Г. Головко    

    Суддя                                                                                                               Т.Г. Стрелець