Cправа №2-3326\09.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

14 вересня  2009 року  Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді      Плахотнюк К.Г.

при секретарі               Бондарук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ  «Фастех» про стягнення  заробітної плати,

встановив:

23 квітня 2009 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ТОВ «Фастех»  про стягнення заробітної плати.

 В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що з 03.10.2005 року  по 10.03.2009 року він працював  на посаді  начальника відділу збуту  по роботі з дилерами. Згідно  штатного розпису  розмір  його середньомісячної заробітної плати становив  6 500, 00 грн..  10.03.2009 року  його було звільнено   з роботи  на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. На момент його звільнення відповідачем не було проведено з ним розрахунок по заробітній платі та не виплачена вихідна допомога при звільненні у розмірі  не менше середнього місячного заробітку, а також компенсацію за невикористану  відпустку.24.03.2009 року він звернувся з письмовою заявою до відповідача про проведення розрахунку при звільненні, однак відповіді не отримав. Просив стягнути з ТОВ «Фастех» невиплачену заробітну плату при звільненні  в сумі 1571, 43 грн.,, вихідну допомогу  у зв»язку зі звільненням у сумі 6 600, 00 грн.,  компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 9995, 52 грн., а також стягнути  на відшкодування завданої йому  моральної шкоди 10 000, 00 грн..

У судовому засіданні позивач  уточнив заявлений позов з урахуванням проведених відповідачем виплат у добровільному порядку. Просив стягнути з відповідача  компенсацію  за затримку  виплати  належних сум при звільненні  19 136, 61 грн., на відшкодування моральної шкоди 10 000, 00 грн..

Представник відповідача, заявлений позов не визнав, посилаючись на те, що підприємством уже проведено розрахунок з  позивачем у повному обсязі.

Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що  заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1  з 03.10.2005 року по 10.03.2009 року  працював на посаді  начальника відділу  збуту  по роботі з дилерами ТОВ «Фастех». Звільнення позивача з роботи  було проведено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.11-12,13).

На момент звільнення ОСОБА_1 підприємством не було проведено розрахунок   по заробітній платі та не проведено необхідні виплати.

24 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до ТОВ «Фастех» про виплату заборгованості по заробітній платі, що мала  б бути виплаченою 24.03.2009 року (а.с14).

За даними  розрахункового листа по оплаті  праці  ОСОБА_1,  за  березень місяць. Борг за підприємством на початок  місяця перед позивачем складав   4 275, 79 грн., а на кінець місяця 19 410, 63 грн. (а.с.15).

Судом також встановлено, що 28.07.2009 року ТОВ «Фастех» у повному обсязі виплатило позивачу всі необхідні виплати, що мали б бути виплачені 10 березня 2009 року на  момент його звільнення.

Таким  чином, позивач уточнив позов і просив стягнути компенсацію за затримку виплати розрахунку при звільненні за період часу з 10.03.2009 року по 28.07.2009 року, тобто за 93 робочих дні.

За правилами ст. 116  КЗпП України при звільненні  працівника  виплата всіх сум, що належать   йому  від підприємства, установи, організації, провадиться  в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені  не пізніше  наступного дня  після пред»явлення  звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що 10.03.2009 року ОСОБА_1  було звільнено з роботи без  виконання вимог  ст. 116 КЗпП  України, що  за правилами ст. 117  цього Кодексу  дає  право  позивачу на отримання  середнього  заробітку  за весь час  затримки по  день фактичного розрахунку, яким  позивач вказує   дату звернення його до суду.

Отже, на виконання вимог ст.ст. 116,117 КЗпП України КП ТОВ «Фастех» має сплатити на користь позивача компенсацію з затримку  проведення розрахунку при звільненні з 11.03. по 28.07.2009 року, що за проведеними судом розрахунками становить 95 робочих дні, з розрахунку, що середньоденний заробіток позивача на підприємстві, що підлягав до виплати складав 293,87 грн., відповідно до виплати підлягає компенсація в розмірі   (293,87 х 95 =  21 348,40)  21 348, 40 грн.

Разом з тим, судом також встановлено, що з моменту звільнення за скороченням штату, позивач перебуває на обліку  в Київському міському центрі зайнятості, як безробітний. Починаючи з  травня місяця 2009 року отримує допомогу. Так у  травні місяці отримав допомогу по безробіттю в розмірі  2 622,32 грн., у червні 2009 року -2966,64 грн., у липні  3 127,36 грн., а всього 8 716,32 грн..

Таким чином,  компенсація за затримку виплати розрахунку при звільненні за період з 10.03. по 28.07.2009 року має бути виплачена за мінусом допомоги по безробіттю, що була виплачена Ва нагелю  М.І. за цей же період  Київським міським центром зайнятості, а саме (21 348,40 – 8 716,32 = 12 632,08)  в розмірі 12 632,08 грн..

Що ж стосується позовних вимог  ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, то вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем у справі було допущено порушення строків виплати заробітної плати належної позивачу при звільненні, що є грубим порушенням трудового законодавства. Внаслідок зазначеного порушення позивач не мав можливості розпорядитися належними йому коштами на свій розсуд, що для нього мало негативні психологічні наслідки.

Зважаючи на викладене, врахувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, про необхідність задоволення позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди в сумі  1 100, 00 грн. відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.

Судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  на виконання вимог ст. 88 ЦПК України необхідно віднести на рахунок відповідача.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.ст. 94,97,115,116,117, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику  розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 зі змінами  та доповненнями, ст.ст. 10,11,60,88,208,213 ЦПК, суд –

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фастех» про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,  задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Фастех» на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 12 632, 08 грн., на відшкодування моральної шкоди 1 100, 00 грн., а всього  13 732 (тринадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн.. 08 коп..

Стягнути з ТОВ «Фастех»  на користь держави судовий збір у розмірі  126,32 грн. та 8,50 грн., а всього  134 (сто тридцять чотири) грн.. 84 коп..

Стягнути з ТОВ «Фастех» на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в  розмірі  120 (сто двадцять) грн.. 00 коп..

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення  рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: