Справа 22-ц-1111 /08 р.

Головуючий в 1 ін ст. Мужик І.І.

Категорія 34

Суддя-доповідач Стефанів Н.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2008 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Стефанів Н.С.

суддів Девляшевського В.А., Проскурніцького П.І.

секретаря Пожар Р.В.

з участю апелянта ОСОБА_1, представника апелянта ОСОБА_2, відповідача

ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Правління акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Івано-Франківського обласного управління AT до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Правління акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Івано-Франківського обласного управління AT, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 01 липня 2008 року, -

встановила:

В квітні 2007 року Правління акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Івано-Франківського обласного управління AT звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, а ОСОБА_1 пред'явив зустрічний позов до Правління акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Івано-Франківського обласного управління AT та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 01 липня 2008 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічних вимог, ОСОБА_1 просить скасувати рішення в цій частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам справи, що привело до ухвалення незаконного рішення про відмову у задоволенні його вимог.

Зокрема, вказує, що суд безпідставно, посилаючись на ч.5 ст. 1187 ЦК України, звільнив від майнової відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_3, який повинен відповідати незалежно від вини, оскільки його умислу як потерпілого судом не було встановлено.

Просить рішення суду в частині вирішення зустрічного позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Вислухавши судцю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_3, який заперечив їхнім доводам, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом, 10 січня 2007 року відбулося ДТП з участю відповідача ОСОБА_3, який керував власним автомобілем на ділянці дороги Івано-Франківськ -Бистриця в с. Тисменичани Надвірнянського району. На проїжджу частину дороги вибіг кінь, який належав позивачу ОСОБА_1, відбулося зіткнення автомобіля з конем, внаслідок якого автомобіль отримав механічні ушкодження, а кінь загинув.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі коня, суд першої інстанції вказав як на підставу звільнення від такого відшкодування недбале відношення ОСОБА_1 до утримання коня та відсутність вини відповідачів.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна.

Правильно встановивши обставини дорожньо-транспортної пригоди, районний суд дійшов помилкового висновку про те, що матеріальну відповідальність за загибель коня не повинен нести власник джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_3

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідальність володільців джерел підвищеної небезпеки має суттєву особливість -вона настає незалежно від вини особи, яка завдала шкоду. Частиною 5 ст. 1187 ЦК України визначено дві підстави звільнення від відповідальності - непереборна сила або умисел потерпілого. Останній означає, що потерпілий передбачає наслідки своїх дій і бажає цих наслідків.

В даному випадку ці підстави відсутні.

Встановлено, що ОСОБА_13дійснював неналежний догляд за конем, який вибіг на проїжджу частину дороги, але ця форма вини потерпілого не є умислом, а грубою необережністю. Закон не передбачає грубу необережність як обставину, що звільняє володільця від відповідальності.

Тому колегія суддів вважає, що при таких обставинах відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_3 від відшкодування майнової шкоди, однак груба необережність ОСОБА_1 є підставою для зменшення розміру відшкодування наполовину.

Таким чином, до відшкодування підлягають половина вартості коня - 1600 грн.

Колегія суддів вважає, що в зв'язку з грубою необережністю позивача, що сприяла настанню шкідливих для нього наслідків, підстави для стягнення на його користь з відповідача морального відшкодування відсутні.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 уклав із Правлінням AT «Українська пожежно-страхова компанія» договір страхування свого автомобіля, згідно умов якого об»єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що виникають при пошкодженні (викраденні) його автомобіля, тому вимоги ОСОБА_1 до страхової компанії є необгрунтованими і в задоволенні його позову до Правління AT «Українська пожежно-страхова компанія» слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. ст. 75, 80 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то відповідно суд частково в розмірі 30 грн. відшкодовує витрати, , пов'язані з оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 175 грн. за надання правової допомоги, а всього 205 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду від 01 липня 2008 року в частині вирішення зустрічного позову скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1600 гривень майнової шкоди та 205 грн. судових витрат.

В задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди та до Правління акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.