ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 грудня 2009 р.                                                                                  Справа № 2а-5064/09/2370                                                                          

                                                                                                                                              м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді  Лічевецького І.О.,

при секретарі – Левчуку А.С.,

за участю: представника позивача – Охват В.П., Лизуненка С.О. за довіреністю; відповідача – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

    Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси Черкаської області звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 22 170 грн. 67 коп. заборгованості зі сплати штрафних санкцій.

    Позивач стверджував, що відповідач протягом 2006 – 2009 р.р., здійснюючи підприємницьку діяльність з використанням праці найманого працівника, приховував суми заробітної плати, на які нараховуються страхові внески. Далі позивач зазначав, що у зв’язку з названою обставиною рішеннями № 1360 від 22.06.2009 р. та № 1361 від 22.06.2009 р. до ФОП ОСОБА_3 були застосовані фінансові санкції у розмірі 4 930 грн. 67 коп. та 17 240 грн., відповідно.

Оскільки сума фінансових санкцій в загальному розмірі 22 170 грн. 67 коп. у строки, встановлені ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

    Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач стверджував, що протягом 2006 – 2009 р.р. він не використовував у підприємницькій діяльності працю найманих працівників.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті третьої Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом – «Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Частиною першою статті першої Закону № 400/97-ВР  визначено, що платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом – «Закон № 1058-IV»).

Статтею першою Закону № 1058-IV  визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом першим частини першої статті 14 Закону № 1058-IV  встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 15   Закону № 1058-IV  платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

ОСОБА_3 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності 26 березня 2003 р. виконавчим комітетом Придніпровської районної ради м. Черкаси, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 11497.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом шостим статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Для роботодавців базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Згідно пункту першому статті другої Закону № 400/97-ВР об’єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.
    10 червня 2009 р. посадовцями УПФУ в Придніпровському районі м. Черкаси була проведена позапланова перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.06.2006 р. до 04.06.2009 р.

Результати перевірки оформлено актом № 195 від 10.06.2009 р.

Згідно зазначеному акту відповідач, протягом періоду що перевірявся, використовував у підприємницькій діяльності працю ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер № НОМЕР_1) та приховав суми виплаченої названому працівникові заробітної плати, на які нараховуються страхові внески в загальному розмірі 17 240 грн., в результаті чого не сплатив 5 954 грн. 33 коп. страхових внесків.

За результатами перевірки відповідачеві були донараховані страховані внески в сумі 5 954 грн. 33 коп.

Частиною дев’ятою статті 106 Закону № 1058-IV передбачено право виконавчих органів Пенсійного фонду застосовувати до страхувальників фінансові санкції. Зокрема, відповідно до пункту третього частини 9 цієї статті за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Згідно пункту 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

За таких обставин, рішенням № 1361 від 22.06.2009 р. до відповідача були застосовані фінансові санкції, за приховування розміру доходу на який нараховуються страхові внески,  у вигляді штрафу в розмірі 17 240 грн.

За донарахування територіальним органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, рішенням № 1360 від 22.06.2009 р. до ФОП ОСОБА_3 були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 4 930 грн. 67 коп.

Частиною 13 статті 106 Закону № 1058-IV визначено, що суми пені та штрафів, передбачених частинами дев’ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Зазначені рішення отримані відповідачем 07 серпня 2009 р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вирішуючи даний спір суд перш за все бере до уваги, що згідно довідки Черкаського міського центру зайнятості № 3358 від 25.11.2009 р. у ФОП ОСОБА_3 були зареєстровані трудові угоди з ОСОБА_5 та ОСОБА_6

При  цьому трудовий договір з ОСОБА_5 розірвано 01.06.2005 р., а з ОСОБА_6 – 31.12.2005 р.

Таким чином, трудова угода з ОСОБА_4, на яку міститься посилання в акті перевірки № 195 від 10.06.2009 р., відповідачем взагалі не укладалась.

Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 був присвоєний не ОСОБА_4, а ОСОБА_6

З наданої Черкаським міським центром зайнятості  на вимогу суду копії трудової угоди від 04.06.2005 р. вбачається, що зазначена угода була укладена між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на визначений термін, а саме до 31.12.2005 р.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що дійсно в 2005 р. вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем і була звільнена в вересні 2005 р.

Показання названого свідка підтверджуються і даними її трудової книжки. Зокрема, згідно запису в трудовій книжці № 24 від 01.06.2005 р. ОСОБА_6 була прийнята ФОП ОСОБА_3 на роботу продавцем, а запис № 25 від 22.09.2005 р. свідчить, що вона була звільнена за власним бажанням.

Насамкінець, суд звертає увагу, що за відсутності даних про умови трудового договору, в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР управлінням Пенсійного фонду розміру доходу на який нараховуються страхові внески розраховувався не  відповідно до фактичних витрат на оплату праці працівника, а виходячи із встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, суд вважає, що позивачем безпідставно зроблено висновок щодо перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 в період часу з 01.06.2006 р. по 04.06.2009 р. та необґрунтовано донараховано страхові внески і застосовано фінансові санкції за рішеннями № 1360 від 22.06.2009 р., № 1361 від 22.06.2009 р.

З огляду на викладене суд не знаходить підстав для задоволення позову.

    Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 18 грудня 2009 р.

Суддя                                                                                         І.О.Лічевецький