Єдиний унікальний номер 234/15601/17 Номер провадження 22-ц/775/558/2018

Головуючий в 1 інстанції Лопатко Н.В.. Єдиний унікальний номер 234/15601/17

Суддя доповідач Новосьолова Г.Г. Номер провадження 22-ц/775/558/2018

Категорія 57

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Новосьолової Г.Г.

суддів: Новосядлої В.М., Папоян В.В.

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 234/15601/17,

за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про захист прав споживачів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 07 лютого 2018 року (суддя Лопатко Н.В., рішення ухвалено 07 лютого 2018 року у приміщенні суду м. Дружківка Донецької області).

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що 23 січня 2016 року на сайті «МехаItaly» її чоловік ОСОБА_3 обрав подарунок для неї на річницю одруження - норкову шубу під кодом 2083 молочного кольору виробництва Італії. В цей же день була здійснена оплата частини покупки в сумі 486,00 гривень за доставку шуби на картку Приватбанку НОМЕР_1 на ім'я відповідачки ОСОБА_2

29 січня 2016 року після отримання повідомлення від 28 січня 2016 року про доставку шуби на склад Автолюкса у місті Краматорську по вул. Паркова, 26, товар було отримано. Під час отримання товару візуальний огляд не дав об'єктивної інформації про наявність дефектів у товарі.

Загальні витрати за отриманий товар склали: 35 780,00 гривень - вартість шуби; 731,00 гривня - за відправку грошей; 242,00 гривні - товарно-транспортна накладна; 486,00 гривень - за доставку товару (сплачено через термінал).

В період експлуатації у придбаному товарі був виявлений прихований дефект, який неможливо було встановити на момент його первинного огляду - неякісне виготовлення хутра: під час експлуатації шви між шкірками почали розриватися, став відчуватися неприємний запах від шкурок з-під підкладки, час виготовлення шкірок не відповідає даті виготовлення пушно-хутряного виробу, який вказаний на італійському сертифікаті, шкурки дуже старі, сухі та, чомусь, товсті, що більш схоже на шкіру бабака, ніж на норку. Огляд шуби в пушно-хутряній майстерні спеціалістом з ремонту верхнього одягу з натурального хутра підтвердив припущення, що товар зберігався тривалий період та, напевне, зберігався з порушенням умов зберігання, що спричинило псування товару настільки, що він не підлягає ремонту.

23 та 24 березня 2016 року позивачка з електронної адреси чоловіка звернулась з претензією до відповідача, запропонувавши провести товарознавчу експертизу, замінити товар, або повернути гроші, однак, звернення залишились без належного розгляду та прийнятих в такому разі способів реагування на звернення споживача.

Відповідачкою не наданий гарантійний термін обслуговування, тому діють загальні норми частини 5 статті 7 та частини 5 статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів», які встановлюють 2 роки гарантії та 10 років експлуатації.

Крім того, нею не було надано разом із товаром документ, який відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів» засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків.

Також відповідачка жодним чином не намагалась додержуватись вимог законодавства, не зв'язалась із позивачкою для врегулювання спору, не відповіла на її звернення, проігнорувала вимогу про проведення експертизи.

Тому, звертаючись до суду з даним позовом позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу шуби від 29 січня 2016 року, стягнути з відповідачки вартість товару в розмірі в розмірі 35780 гривень, вартість доставки товару в розмірі 486 гривень, вартість послуги перевезення в розмірі 242 гривні, збитки пов'язані із доставкою грошей за товар у розмірі 731 гривня.

07 лютого 2018 року заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про захист прав споживачів.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів про те, що позивачка придбала у відповідачки саме норкову шубу та її права споживача порушені.

Не погодившись з рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у позовній заяві позивачка просила визнати договір купівлі-продажу норкової шуби недійсним у зв'язку з порушенням відповідачкою вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», а не розірвати договір купівлі-продажу. Відповідачка ОСОБА_2 отримавши гроші та передавши товар, не передала разом з ним розрахунковий документ, що засвідчує факт купівлі-продажу, документи виробника та гарантійні зобов'язання. Тому вона не повинна була доводити факт купівлі-продажу товару за допомогою розрахункового документу, а достатньо було довести, що вона передала відповідачці гроші, а відповідачка їй шубу. Відповідачка не надала доказів, згідно яких вона надала позивачці разом з товаром усі документи, передбачені законодавством України про захист прав споживачів, та не довела, що передала товар належної якості.

У судове засідання апеляційного суду Донецької області сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить телефонограми в матеріалах справи (а.с.133).

Позивачка ОСОБА_1 надіслала до апеляційного суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.135).

Відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційний інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи.

Згідно копії чека Приватбанку від 23 січня 2016 року вбачається, поповнення платіжної картки через термінал самообслуговування на суму 486 гривень, при цьому платник не зазначений (а.с.16).

Зі змісту копії квитанції №434888 серії ЯАМВ від 29 січня 2016 року вбачається, що була оплачена послуга доставки багажу ОСОБА_2 в сумі 731 гривня, платник також не зазначений (а.с.21).

Згідно роздрукованої копії електронного листа з Веб-сторінки сервісу http://webrnail.meta.ua щодо переписки між електронними адресами (ІНФОРМАЦІЯ_1) та (http:/mеха-italі.com.ua) від 23 березня 2016 року вбачається, що хутряний виріб під номером 2083 було отримано у відділенні на вул.Паркова, 26 у місті Краматорську Донецької області 29 січня 2016 року (а.с.25).

Зі змісту електронних листів вбачається, що позивачка направляла претензії про пропозицію провезти експертизу, про визнання договору недійсним (а.с.25-29).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з положень Закону України «Про захист прав споживача» та норм ЦПК України, зазначивши, що позивачка ОСОБА_1 придбала у відповідачки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 норкову шубу, яку 23 січня 2016 року обрав на сайті «МехаItаІу» її чоловік ОСОБА_3, в цей же день здійснено оплату частини покупки у розмірі 486 гривень за доставку шуби на картку відповідачки у Приватбанку, та 29 січня 2016 року шуба була отримана у місті Краматорську у відділенні Автолюкс, сплачено її вартість та витрати за доставку та відправку грошей. Факт придбання, замовлення товарів (послуг) є розрахунковий документ на товари: квитанція, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Проте, товарно-транспортна накладна, на яку посилається позивачка як на доказ щодо придбання у відповідачки норкової шуби, не є розрахунковим документом та не приймається судом, як доказ на підтвердження укладання договору купівлі-продажу товару, предметом якого є норкова шуба. Суд прийшов до висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів порушення її прав, внаслідок придбання у відповідача товару - саме норкової шуби.

Але, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитися не може з наступних підстав.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-XII ). Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Про факт придбання, замовлення товарів (послуг) у звичайний спосіб засобом доказування є розрахунковий документ - квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон та ін. (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону N 1023-XII); письмовий правочин; стосовно товару, на який встановлено гарантійний строк - технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, з позначкою про дату продажу (п. 11 ст. 8 Закону N 1023-XII).

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. N 5 "Про практику розгляду судами цивільних справ за поновами про захист прав споживачів" роз'яснено, що вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків.

Тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.

Відповідно до Закону N 1023-XII укладення договору на відстані відбувається за допомогою засобів дистанційного зв'язку: телекомунікаційних мереж, поштового зв'язку, телебачення, інформаційних мереж, зокрема Інтернет (статті 1, 13 цього Закону).

Відповідно до п. 7, 8 ст. 1 цього Закону визначено, що договір це - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ); договір, укладений на відстані, - це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Відповідно до ст.1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого1998 року за №128/2568, вантаж - всі предмети з моменту прийняття для перевезень до здачі одержувачу вантажу, вантажне місце - умовна одиниця вантажу для приймання його для перевезення або здачі вантажоодержувачу при здійсненні навантаження або розвантаження рухомого складу, вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення, вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Згідно п.11 п.п.11.1 цих Правил, товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Зі змісту товарно-транспортної накладної №102000014896 (послуга наложеного платежу) перевізника ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» ТМ «Автолюкс» вбачається, що вантажем є хутряне пальто (назад 1300 у.о.), оголошена цінність 35 780 гривень, пункт відправлення Одеса, пункт прибуття Краматорськ, відправник ОСОБА_2, одержувач ОСОБА_1 (а.с.22).

Отже, договір між сторонами був вчинений в усній формі на відстані за допомогою засобів дистанційного зв'язку, а товарна - транспортна накладна є доказом придбання, замовлення товару.

Крім того, 27 вересня 2017 року рішенням апеляційного суду Донецької області у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1 про захист прав споживачів, заочне рішення Краматорського міського суду від 05 серпня 2016 року скасоване, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

До суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1, про визнання договору купівлі - продажу норкової шуби недійсним та стягнення вартості товару та витрат пов'язаних з договором. Судом першої інстанції позов задоволений у повному обсязі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що позивачем ОСОБА_3 не надано доказів того, що саме він є стороною у договорі купівлі продажу хутряного пальта, натомість вбачається, що покупцем у цьому договорі є ОСОБА_1, яка була залучена судом до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог. Письмове пояснення ОСОБА_1 про те, що покупцем шуби був її чоловік, який особисто сплатив передплату і гроші за товар, а вона вказана одержувачем у товарно транспортній накладній, лише тому, що це жіночий одяг, який перед покупкою вона мала приміряти, не спростовує тієї обставини, що стороною у договорі купівлі продажу є саме ОСОБА_1, яка не позбавлена можливості звернутись до суду з відповідним позовом особисто або через представника.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини укладення договору купівлі - продажу товару - норкового пальта (шуби) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Крім того, факт укладення договору купівлі - продажу не спростовується відповідачем ОСОБА_2

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог про недоведеність придбання товару прийшов до помилкового висновку.

Що стосується позовних вимог про визнання договору купівлі - продажу недійсним, то необхідно зазначити наступне.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачка ОСОБА_6 просила визнати договір купівлі - продажу недійсним та зазначала, що їй був проданий товар - норкова шуба, не тільки із суттєвими недоліками, який робить його використання неможливим, але й фальсифікований товар, що свідчить про наявність неякісного та фальсифікованого товару.

Статтею 708 ЦК України передбачено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного строку або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару, покупець має право, крім іншого, викладеного у даній статті, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", який є спеціальним Законом, що регулює відносини між споживачем та продавцем товару, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб серед іншого мають право на належну якість продукції і саме продукцію належної якості продавець згідно з ч. 1 ст. 6 цього Закону, зобов'язаний передати споживачеві.

Згідно з п. 1 ч. 7 ст. 15 цього ж Закону в разі, коли надавання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості передбачені ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів".

Так, ч. 1 ст. 8 передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, або відшкодування витрат на усунення недоліків.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця) або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; заміни товару на такий же товар або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Отже, звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсності правочину, договору купівлі - продажу, як на підставу продажу товару неналежної якості, не відповідає вимогам закону.

Законом України «Про захист прав споживача», яким регламентовані спірні правовідносини та нормами ЦК не передбачено підстав для визнання недійсним договору, як продаж товару неналежної якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК).

Таких підстав судом не встановлено, а позивачка ОСОБА_1 звертаючись з даним позовом не зазначила та не посилалась на їх наявність.

Законодавець у ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» розмежував товари неналежної якості на такі категорії: товари, що мають недоліки; товари, що мають істотні недоліки; фальсифіковані товари.

Відповідно до визначення термінів у ст. 1 даного Закону недолік - це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Якщо через недолік неможливе чи недопустиме використання товару відповідно до його цільового призначення, виник він із вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення був виявлений знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з таких ознак: взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад 14 календарних днів; робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором - то це істотний недолік товару.

Згідно з пп «б» п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів.

Істотні недоліки, що виникли з вини виробника (продавця, виконавця), підтверджуються висновком експертизи, яку продавець зобов'язаний організувати у триденний термін із дня одержання письмової заяви від споживача.

Відповідно до ст. 8 Закону № 1023-XII споживач у разі виявлення протягом установленого гарантійного строку недоліків у порядку та в строки, встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Якщо ж протягом гарантійного строку було виявлено істотний недолік, який виник з вини виробника товару (продавця, виконавця), підтверджений висновком експертизи, то споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; заміни товару на такий же або аналогічний, із числа наявних у продавця (виробника), товар.

Споживач має право пред'явити одну із зазначених вимог, а в разі її невиконання - заявити іншу вимогу (ч. 3 ст. 8 Закону № 1023-XII).

Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу товару, необхідно скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з тим, що договір купівлі - продажу не може бути визнаний недійсним з підстав продажу товару неналежної якості, до зазначеного договору не можуть бути застосовані наслідки недійсності правочинів, а тому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми вартості товару та витрат пов'язаних з замовленням та отриманням замовленого товару.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 07 лютого 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про захист прав споживачів відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені статтями 389, 390 ЦПК України.

Головуючий Новосьолова Г.Г.

Судді Папоян В.В.

Новосядла В.М.

Повний текст постанови складений 27 квітня 2018 року.