АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа №22-ц/2690/430/12 Головуючий в 1 інстанції - Бобровик О.В.
Доповідач - Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Желепи О.В.
Суддів: Кабанченко O.A., Іванченка М.М.
При секретарі: Мившук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Комунальне підприємство Київське міське бюро інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності на Уг частину квартири та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка в квітні 2010 року звернулася до суду з позовом і просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, поділити спільне з відповідачем майно, виділивши їй автомобіль «Мазда-3» державний номерНОМЕР_1 вартістю 160 000 грн. та виділивши відповідачу автомобіль «Міцубісі Паджеро» державнийномер НОМЕР_2 вартістю 240 000 грн. В порядку поділу квартири просить стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості Уг частини квартири, в розмірі, визначеною судово- технічною експертизою, припинивши її право власності на Уг частину квартири та визнати право власності на неї за відповідачем.
Посилалася на те, що 21.07.2000 року вона з відповідачем зареєстрували шлюб, а 15.12.2000 року вони придбали ізольовану квартиру АДРЕСА_1, на що були витрачені їхні спільні кошти.
Під час перебування у шлюбі ними були придбані також автомобіль «Мазда-3» державний номер НОМЕР_1 на ім'я позивачки та автомобіль «Міцубісі Паджеро» державний номер НОМЕР_2 на ім'я відповідача.
В вересні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом і просить поділити майно, визнавши за ним право власності на автомобіль З A3 110557 державний номер НОМЕР_3 та визнавши за відповідачкою за зустрічним позовом право власності на автомобіль ЗАЗ 110557 державнийномер НОМЕР_4.
Обґрунтовував свої вимоги тим, що вищевказані автомобілі були придбані відповідачкою за зустрічним позовом під час сумісного проживання у шлюбі, а тому вони є спільною сумісною власністю.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2011 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Комунальне підприємство Київське міське бюро інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності на Ѕ частину квартири та поділ майна подружжя - задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 426 578 грн. в порядку грошової компенсації вартості Уг частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Виділено ОСОБА_4 автомобіль «Мазда-3», державний номер НОМЕР_1. Виділено ОСОБА_3 автомобіль «Мітсубісі Паджеро», державний номер НОМЕР_2.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2 500 грн. за проведення експертизи, судовий збір у розмірі 1 700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 4 320 грн.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна - залишено без задоволення.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_4 відмовити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 - задовольнити. В скарзі посилалася на те, що суд першої інстанції порушив право відповідача довести ті чи інші обставини, що мають значення для вирішення справи, а саме: відмовив в задоволені клопотання про допит свідків та клопотання про призначення повторної оціночної експертизи. Суд в порушення вимог ст. 60 ЦПК України відмовив в праві на доказування. Судом в супереч ст. 71 СК України було задоволено вимогу позивача і вирішено стягнути з відповідача вартість Ѕ частини спірної квартири без врахування думки останнього про не бажання сплачувати таку компенсацію. Посилається також на те, що в рішенні зазначено, що за позивачкою залишається право власності на 1/2 частину спірної квартири і крім того їй сплачується грошова компенсація, що не відповідає ні принципам розумності ні справедливості. Скарга містить також доводи щодо безпідставної відмови в задоволенні зустрічного позову, оскільки ОСОБА_4 продала спірні автомобілі не повідомивши ОСОБА_5 про це, а також не довела факту використання коштів за продаж цих автомобілів.
Рішення в частині розподілу між подружжям автомобілів марки «Мазда» та «Міцубісі Паджеро» сторонами не оскаржене.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник доводи скарги підтримали.
Позивачка та її представник проти доводів скарги заперечували.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ст. ст.70,71 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою.
Задовольняючи первісний позов та залишаючи зустрічний позов без задоволення, суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини:
Сторони за первісним позовом з 21.07.2000 року перебували в шлюбі, що був зареєстрований в Алупкінському міськвиконкомі АР Крим, актовий запис №25, який був розірваний 03.08.2010 року.
15.12.2000 року на підставі договору купівлі-продажу під час перебування в шлюбі сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1, (далі по тексту спірна квартира) право власності на яку оформлено на відповідача.
Вказана квартира визнана спільним майном подружжя та визнано право особистої власності за кожним з подружжя на Ѕ її частини.
Встановлено, що позивачкою 22.05.2009 року були видані дві довіреності, якими вона уповноважувала громадянина ОСОБА_6 розпоряджатися належними їй на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, виданого МРЕВ-9 м. Києва 27.09.2005 року та НОМЕР_6, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 13.04.2006 року, автомобілями марки ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_4 та марки ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_3.
Судом також встановлено, що дані автомобілі були зняті з реєстраційного обліку для реалізації, що підтверджується листом УДАІ м. Києві від 11.11.2010 року.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки вказане майно на час розподілу не перебуває у власності жодного з подружжя воно не підлягає розподілу в натурі, а вимоги про стягнення грошової компенсації заявлені не були.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що вказані обставини є доведеними.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом того, що спірна квартира придбавалась за кошти матері відповідача, а не спільні кошти подружжя, що відповідач міг підтвердити показами свідка, (своєї матері та інших) не приймаються до уваги, тому, що кватира придбавалась під час шлюбу і суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що квартира придбавалась за подаровані відповідачу до шлюбу кошти.
Доводи скарги про те, що суд не правильно відмовив в задоволенні зустрічного позову, оскільки позивачка не довела, що кошти які вона отримала за продаж, під час шлюбу, двох автомобілів марки ЗАЗ, вона витратила на потреби сім 'ї, не приймаються, тому, що ОСОБА_5 в зустрічному позові просив лише про поділ цих автомобілів в натурі, а не про стягнення грошової компенсації за відчужене без його згоди спільне майно.
Таким чином, задовольняючи вимоги позивачки про визнання за кожним з подружжя права власності на Ѕ частину спірної квартири та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову , суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Разом з тим, задовольняючи вимоги про стягнення з відповідача вартості Ѕ частини спірної квартири на користь позивачки , яка згідно висновку №0060 від 05.04.2011 року ТОВ «Судова незалежна експертиза України», складає суму - 426 578 грн, суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права.
Так, суд вирішуючи вимоги в частині поділу вказаної квартири в натурі, не застосував вимоги ст. 364 ЦК України та інші норми матеріального права, що будуть наведені нижче.
Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Як було вирішено судом, сторонам на праві спільної часткової власності належить кожному 1/2 частина спірної квартири, яка складається з трьох кімнат.
Згідно ч.3 ст. 13 ЦК України не допускається дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Ч.2 ст. 14 ЦК України передбачено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов 'язковим для неї.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм права, колегія приходить до висновку, що відповідач не може бути примушений до виплати позивачці вартості її частки у спільному майні, а ст. 364 ЦК України передбачає лише право позивача на виділ, але це право, не породжує обов' язку співвласника виплатити грошову компенсацію, якщо останній не має грошових коштів та майна за рахунок, яких він цю виплату буде проводити.
Відповідач заперечував проти виплати грошової компенсації позивачці, та надав пояснення, що він згоден проживати в спірній квартирі з позивачкою, але не має коштів, щоб сплатити їй компенсацію вартості Ѕ її частки. Суду не було надано доказів, що співвласники не можуть спільно користуватись належним їм майном.
Задоволення позовних вимог позивача за рахунок спірної квартири, та виконання рішення в примусовому порядку призведе, до позбавлення відповідача житла, що є прямим порушенням його прав, а тому стягнення з останнього грошової компенсації поза його волею не відповідає вимогам Закону.
Таким чином рішення суду про стягнення з відповідача грошової компенсації, вартості Ѕ частини квартири без згоди останнього, є таким , що ухвалено з порушенням норм матеріального
права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2011 року в частині
поділу квартири АДРЕСА_1, шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 426 578 грн. в порядку
грошової компенсації вартості Ѕ частини квартири скасувати та ухвалити нове рішення , яким в
задоволенні цих вимог ОСОБА_4 відмовити.
В решті рішення Солом 'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2011 року
залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена
до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-
ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді