Справа № 2-490/2009р.

Р і ш е н н я

Іменем України

18 грудня  2009 року

    Чигиринський районний суд Черкаської області

 в складі:

                головуючої-судді Ткаченко С.Є.

                при секретарі – Пахомовій Н.І.,

                з участю представників позивачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3,  

        представника відповідача – Козового О.Д.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чигирині справу за позовами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до приватного підприємства “Колос Чигиринщини”, треті особи Чигиринська районна державна адміністрація, Топилівська сільська рада,  Чигиринський відділ Черкаської регіональної філії ДП “ Центр державного земельного кадастру”,     про розірвання договорів оренди

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, зазначивши, що вони є власниками земельних ділянок, що належать до категорії земель сільськогосподарського призначення та розташовані  в адміністративних межах Топилівської сільської ради, згідно державних актів на право власності на земельні ділянки.

В 2006 – 2007р.р. ними було укладено з відповідачем договори оренди землі, за умовами яких останній прийняв належні їм земельні ділянки, при цьому кожну окремо, терміном на 10 років з орендною платою в розмірі 1,5% загальної вартості земельної ділянки в рік /п.9 договорів/.

Дані земельні ділянки були передані відповідачеві  в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції /п.15 договорів/.

Однак відповідач в порушення умов договорів оренди землі, зокрема п.15, протягом тривалого часу не використовує взяті в оренду земельні ділянки і не вирощував сільськогосподарську продукцію в поточному році.

Так, станом на липень 2009 року орендовані земельні ділянки не виорані, знаходяться в дуже забур`яненому стані, у тому числі карантинними бур`янами, у зв`язку з чим відбувається погіршення корисних властивостей цих земельних ділянок, доказом чого є акт від 10.07.2009 року.

Вказане тривале невикористання земельних ділянок за призначенням всупереч умовам договорів оренди є підставою для дострокового розірвання оспорюваних договорів на підставі ст.143 ЗК України та ст.32 Закону України «Про оренду землі».

Крім того за умовами договорів оренди земельної ділянки орендна плата становить 1,5% вартості земельної ділянки в рік і її перегляд має здійснюватися в разі підвищення цін, тарифів, внаслідок інфляції та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних  часток (паїв)» із змінами та доповненнями, відповідач зобов`язаний був як про індексувати, так і збільшити розмір орендної плати до 3% самостійно, що не було ним виконано.

А тому вони просять розірвати вище вказані договори оренди землі.

       Представник позивачів ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги та прохав їх задовольнити, пояснивши суду, що відповідач в порушення умов договорів в цьому році не використовує взяті в оренду земельні ділянки за цільовим призначенням, не обробляє їх та не вирощує товарної сільськогосподарської продукції.

Станом на липень 2009 року земельні ділянки не виорані, знаходяться в забур`яненому стані, у зв`язку з чим відбувається погіршення їх корисних властивостей.

Тривале невикористання орендованих земельних ділянок є підставою для  дострокового розірвання договорів оренди, згідно ст.143 ЗК України та ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі».

Крім того відповідач був зобов`язаний проіндексувати та збільшити розмір орендної плати до 3% у виконання вимог Указу Президента України від 02.ю02.2002 року.

У зв`язку з цим позивачі наполягають на розірванні договорів оренди, укладених з відповідачем.

      Представник позивачів ОСОБА_9 також позовні вимоги підтримала та прохала їх задовольнити.

   Представник позивачів ОСОБА_3 теж підтримав позовні вимоги позивачів, прохаючи їх задовольнити.

        Представник відповідача Козовий О.Д., позов не визнав та пояснив суду, що представник позивачів в обґрунтування своїх вимог посилається на акт державного інспектора від 10.07.2009 року, який не може бути доказом, оскільки сам по собі факт тимчасового не оброблення земельних ділянок, що призвело до їх забур`янення, не може бути підставою для розірвання договорів оренди, так як відсутні докази щодо погіршення якостей чи властивостей  цих земельних ділянок.

    В тому випадку, коли орендар не проводить сільськогосподарські роботи на землі менше, ніж один рік,  не може визначатися як незабезпечення використання земельних ділянок.

Також в акті не вказано, що на цій необробленій площі землі знаходяться земельні ділянки позивачів.  

    Щодо підвищення розміру орендної плати, то це є правом, а не обов`язком сторін.

    Крім того, згідно Указу Президента України від 02.02.2002 року, який носить рекомендаційний характер, підвищення розміру орендної плати до 3% діє з 01.09.2008 року, тобто після укладення договорів оренди, і в даному випадку відносини, пов`язані з розміром орендної плати регулюються Законом України «Про оренду землі», де зазначено, що розмір орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.

    Орендна плата позивачам виплачується у розмірі, передбаченому договорами, і заборгованості по ній немає, а відносно вартості зерна, то зауважень від орендодавців не надходило.

Оскільки істотних порушень умов договору зі сторони відповідача не було, то він прохає відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Представник третьої особи  - Топилівської сільської ради – Крамаренко М.О. пояснив суду, що у 2008 році на зборах піднімалося питання про збільшення розміру орендної плати, але була здійснена лише індексація орендної плати до 1,78%.      

Представник третьої особи  - Чигиринської районної державної адміністрації – Запорожець Л.В. надала суду письмове пояснення, вказавши, що райдержадміністрація не є стороною договорів оренди, у зв`язку з чим вони прохають розглядати справу у відсутності їх представника.

Представник третьої особи  - Чигиринського відділу Черкаської регіональної філії ДП “ Центр державного земельного кадастру” - Грищенко В.Ф. пояснив  суду, що вони несуть відповідальність лише за реєстрацію угод, а контроль за використанням земель до їх повноважень не входить.

Представник відділу Держкомзему у Чигиринському районі, як органу державної влади, Лудченко А.О. пояснив суду, що предметом спору є відносини між орендарем та орендодавцем і вони до цього ніякого відношення не мають.

Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що він, як депутат сільської ради, був запрошений для обстеження поля, результати якого записані в акті.

На той час всі поля, крім двох, на яких росли бур`яни, були оброблені.

На сьогоднішній день всі земельні ділянки оброблені.

Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що під час перевірки лише одне поле №6 було не оброблене, а в червні місяці багато земельних ділянок були необроблені.

Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що з весни поля були необроблені, а коли перевіряли, то було необроблене тільки  поле №16.

Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що до нього надійшла інформація про те, що земельні ділянки не оброблені і заросли бур`янами.

При перевірці було встановлено, що дійсно на полях росли бур`яни, у зв`язку з чим він склав припис.

 При перевірці виконання припису було встановлено, що він не виконаний і на керівника господарства було накладено штраф.

 В ході перевірки було оглянуто  6 чи 7 полів і вони були забур`янені, в тому числі і амброзією.

При проведенні другої перевірки поля були оброблені і засіяні культурними посівами.

Вислухавши представників сторін та представників третіх осіб, представника державного органу, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 1,90га та земельної ділянки площею 1,90га, які розташовані на території Топилівської сільської ради Чигиринського району відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку № 010782 і № 867725.

Судом також встановлено і підтверджується матеріалами справи, що між сторонами 25.08.2006 року було укладено договір оренди землі № 171, згідно умов якого позивачка передала в оренду відповідачу належні їй земельні ділянки строком на 10 років з орендною платою в 1,5% від загальної вартості земельної ділянки.

Як встановлено судомі вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_6 теж є власником земельної ділянки площею 1,77га та земельної ділянки площею 1,86га, які розташовані на території Топилівської сільської ради Чигиринського району відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку № 011168 і № 010708.

Судом також встановлено і підтверджується матеріалами справи, що між сторонами 14.10.2006 року було укладено договір оренди землі № 511, згідно умов якого позивач передав в оренду відповідачеві належні йому земельні ділянки строком на 10 років з орендною платою в 1,5% від загальної вартості земельної ділянки.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 1,90га та земельної ділянки площею 3,70га, які розташовані на території Топилівської сільської ради Чигиринського району відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку № 011078 і № 571394.

Судом також встановлено і підтверджується матеріалами справи, що між сторонами 21.08.2006 року було укладено договір оренди землі № 23, згідно умов якого позивачка передала в оренду відповідачу належні їй земельні ділянки строком на 10 років з орендною платою в 1,5% від загальної вартості земельної ділянки.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 1,76га та земельної ділянки площею 1,74га, які розташовані на території Топилівської сільської ради Чигиринського району відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку № 646450 і № 011048.

Судом також встановлено і підтверджується матеріалами справи, що між сторонами було укладено договір оренди землі № 559 від 14.10.2006 року та договір оренди землі № 560 від 05.02.2007 року, згідно умов яких позивачка передала в оренду відповідачу належні їй земельні ділянки строком на 10 років з орендною платою в 1,5% від загальної вартості земельної ділянки.

Своє прохання розірвати укладені ними з відповідачем договори оренди землі, позивачі мотивують тим, що станом на липень 2009 року передані в оренду земельні ділянки не виорані, знаходяться в забур`яненому стані, у тому числі карантинними бур`янами, посилаючись на акт від 10.07.2009 року.

Дійсно в даному акті зазначено, що 876 га ріллі знаходилися на той час в забур`яненому стані, в тому числі і карантинними бур`янами, у зв`язку з чим було складено ще один акт № 93 від 10.07.2009 року, а керівника підприємства притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оглянутих судом в судовому засіданні, міститься припис № 020359 від 10.07.2009 року про проведення заходів по боротьбі з бур`янами на вказаній в акті площі, а самі матеріали справи були направлені прокурору Чигиринського району для вжиття відповідних заходів.

Однак з довідки № 27 від 14.10.2009 року вбачається, що з 1555га, які знаходяться в обробітку в ПП «Колос Чигиринщини», не оброблено лише 360га.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 156 від 20.10.2009 року, складеного державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Черкаської області, станом на 20.10.2009 року припис № 020359 від 10.07.2009 року виконано, а саме: проведено заходи по боротьбі з бур`янами і по обробітку грунту; посіяно озимого ріпаку на зерно на площі  300га та озимої пшениці на зерно на площі 588га; проведено оранку зябу на площі 295га.

Також з відповіді прокурора Чигиринського району від 13.11.2009 року слідує, що порушення земельного законодавства були усунуті в повному обсязі і за результатами перевірки підстави для внесення документів прокурорського реагування відсутні.

А відповідно до п.б ч.1 ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у разі не усунення допущених порушень законодавства /зокрема, забруднення земель карантинно-шкідливим організмами/ в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Покази свідків  ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в частині того, що багато земельних ділянок весною та в червні 2009 року було не оброблено документально не підтверджено, при цьому навіть в судовому засіданні вони дали суперечливі покази щодо кількості та нумерації не оброблених земельних ділянок на момент їх огляду та складання акту від 24.10.2009 року.

А з довідки від 31.03.2009 року, навпаки, вбачається, що всі землі знаходяться в доброму стані з вказанням конкретних площ, на яких здійснено посіви сільськогосподарських культур та залишено під чистий пар.

Покази свідка ОСОБА_17 щодо невиконання припису у встановлений строк та притягнення за це керівника підприємства до адміністративної відповідальності спростовується складеним ним же актом від 20.07.2009 року про виконання припису від 10.07.2009 року.

Крім того в обгрунтування  позовних вимог представник позивачів ОСОБА_2 посилається на порушення відповідачем ст.143 ЗК України, тобто тривале невикористання орендованих земельних ділянок за цільовим призначенням.

Пунктом же «а» ч.1 ст.143 Земельного кодексу України передбачено примусове припинення прав на земельну ділянку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Використання земельної ділянки не за призначенням означає те, що землекористувач не додержується цілей експлуатації наданої йому земельної ділянки, зафіксованої, в даному випадку, в договорі оренди, як то використання земель сільськогосподарського призначення для будівництва житлових та комунально-побутових споруд, будинків відпочинку та ін.

Судом не встановлено факту використання відповідачем земельних ділянок не за призначенням.

Також посилання представника позивачів ОСОБА_2 на те, що перебування земельних ділянок на момент перевірки в забур`яненому стані, в тому числі і карантинними бур`янами, призвело до погіршення їх корисних властивостей ніякими агротехнічними дослідженнями не підтверджено.

Крім того, як вже зазначалося вище, всі орендовані земельні ділянки на даний час оброблено і використовуються за цільовим призначенням, що в судовому засіданні підтвердили і свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17  

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 однією з підстав розірвання договорів оренди вказав не вжиття відповідачем до збільшення розміру орендної плати, посилаючись на  Указ Президента України від 02.02.2002 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних  часток (паїв)» з подальшими змінами та доповненнями.

Однак пунктом 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних  часток (паїв)», в редакції від 19 серпня 2008 року визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Отже, ця норма указу, зміни до якої були внесені після укладання сторонами договорів оренди, носить рекомендаційний характер і не може бути підставою для дострокового розірвання договорів оренди, за якими сторони досягли домовленості щодо розміру орендної плати під час їх укладання.

Виходячи з цього, твердження представника позивачів про те, що відповідач зобов`язаний був з власної ініціативи збільшити розмір орендної плати до 3 відсотків відповідно до вище вказаного Указу Президента України є помилковим і не ґрунтується на вимогах закону.

Як встановлено судом та підтверджується відповідними відомостями, що містяться в матеріалах справи, позивачі систематично отримують орендну плату відповідно до умов договорів.

Щодо здійснення індексації розміру орендної плати, то і представник позивачів ОСОБА_9 в своїх поясненнях визнала, що відповідачем, зокрема в 2008 році,  проводилась індексація розміру орендної плати і виплачено.  

Відповідно до ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору.

Судом не встановлено невиконання відповідачем, як орендарем, обов`язків, передбачених ч.2 ст.25 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, суд, оцінюючи зібрані докази по справі в їх сукупності, не вбачає підстав для дострокового розірвання договорів оренди землі, укладених між сторонами.

На підставі викладеного та, керуючись ст., ст.141, 143 ЗК України,  ст., ст.25, 32 Закону України «Про оренду землі», п.1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних  часток (паїв)», в редакції від 19 серпня 2008 року, ст., ст.10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

                                    В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до приватного підприємства “Колос Чигиринщини”, треті особи Чигиринська районна державна адміністрація, Топилівська сільська рада, Чигиринський відділ Черкаської регіональної філії ДП “ Центр державного земельного кадастру”, про розірвання договорів оренди землі відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом двадцяти днів після подання заяви про   апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з його дня проголошення.

                    Головуюча