РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2018 року м. Чернігів Справа № 927/240/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 927/240/18, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”

юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005

До відповідача: Відділу освіти, сім?ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області

вул. Грициніна, 23, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000

Про стягнення 753210,07 грн.

За участю:

Представника позивача: ОСОБА_1, адвокат, довіреність № 007.1ДР-3-0318 від 13.03.2018

Представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01-23/479 від 20.04.2018

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” подано позов до Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації про стягнення 750436,69 грн боргу; 1149,07 грн трьох відсотків річних та 1624,31 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243EDGB017 від 30.01.2017 щодо оплати спожитого природного газу в січні – лютому 2018 року.

Також позивачем подано письмове клопотання №Crz007.1-СК-2412-0318 від 27.03.2018 про повернення судового збору в розмірі 2,68 грн, сплаченого згідно з платіжним дорученням №700 від 21.03.2018, у зв?язку з переплатою вказаної суми.

Ухвалю суду від 29.03.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.04.2018 о 10:00.

У підготовчому засіданні 19.04.2018 представник позивача підтримала позовні вимоги та клопотання про повернення судового збору в розмірі 2,68 грн, у зв?язку з переплатою вказаної суми.

Відповідач у поданому відзиві на позов №01-23/443 вказує на те, що за поставлений природний газ за 2017 рік розрахувався повністю. 28.12.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду щодо продовження строку дії договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243EDGB017 від 30.01.2017, у результаті виконання якої виникла заборгованість на суму 750436,69 грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 13.03.2018. Згідно з проведеною тендерною процедурою на постачання природного газу переможцем стало ТОВ «Укргазресурс», а не позивач, у зв?язку з чим було укладено договір на постачання природного газу від 15.03.2017 №1. Відповідач визнає суму боргу у розмірі 750436,69 грн, але заперечує проти стягнення втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 3% річних, посилаючись на те, що відділ є бюджетною установою і в його кошторисі не передбачені кошти для їх виплати.

Ухвалою суду від 19.04.2018 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 26.04.2018 року о 09:30.

У судовому засіданні 26.04.2018 розпочато розгляд справи по суті.

Позивач у відповіді на відзив №Crz007.1-СК-3701-0418 зазначив, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов?язання.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з’ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.04.2018 надав письмову заяву, у якій зазначає, що оскільки перейменування Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації на Відділ освіти, сім?ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області відбулось 23.04.2018, у зв?язку з чим у відповідача не було можливості своєчасно надати підтверджуючі документи у підготовчому засіданні з поважних причин, а тому просить зазначені у додатку документи залучити до матеріалів справи в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача щодо залучення до матеріалів справи наданих відповідачем документів, які підтверджують перейменування відповідача з Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації на Відділ освіти, сім?ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області не заперечував.

Проаналізувавши подані відповідачем документи та пов’язаність їх з розглядом даної справи, обґрунтування поважної причини щодо не подання відповідачем такої заяви в підготовчому провадженні, враховуючи позицію представника позивача з цього питання, суд доходить висновку про задоволення заяви відповідача та залучення поданих ним документів до матеріалів справи в порядку ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Згідно з п.4 розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації №175 від 21.02.2018 «Про граничну чисельність та зміни в структурі районної державної адміністрації» (в редакції розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації №263 від 15.03.2018) змінено назву юридичної особи публічного права перейменувавши Відділ освіти районної державної адміністрації на Відділ освіти, сім?ї, молоді та спорту районної державної адміністрації.

Наказом Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області №32-К від 16.04.2018 затверджено Положення про Відділ освіти, сім?ї, молоді та спорту районної державної адміністрації Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області.

Пунктами 1, 11 Положення про Відділ освіти, сім?ї, молоді та спорту районної державної адміністрації Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області визначено, що Відділ освіти, сім?ї, молоді та спорту районної державної адміністрації Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області утворюється в порядку, передбаченому чинним законодавством про державну службу, входить до складу Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області та в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує виконання покладених на нього завдань. Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Зміна назви Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації на Відділ освіти, сім?ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області (вул. Грициніна, 23, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, ідентифікаційний код юридичної особи 02147517) підтверджується також випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.04.2018, копія якої додана до матеріалів справи.

Таким чином, суд вважає за необхідне змінити найменування відповідача по даній справі: Відділ освіти Ріпкинської районної державної адміністрації на Відділ освіти, сім?ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області (вул. Грициніна, 23, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, ідентифікаційний код юридичної особи 02147517).

Зміна назви відповідача не є процесуальним правонаступництвом у розумінні ст.52 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зміна назви не тягне за собою заміни юридичної особи відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” (постачальник) та Відділом освіти Ріпкинської районної державної адміністрації (споживач), який перейменовано у Відділ освіти, сім’ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області, було укладено Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017.

Відповідно до п. 1.1. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017, постачальник зобов’язується передати у власність Споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, у 2017 році ДК 016:2010, код 06.20.1 – газ природний, скраплений або в газоподібному стані (ДК 021:2015 код 09123000-7-природний газ) (далі - газ), а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу – до 302,751 тис.куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень – 82,500; лютий – 53,500; березень – 30,000; квітень – 5,300; жовтень – 19,300; листопад – 48,100; грудень – 64,051 (п.1.2.,1.3. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017).

Згідно з п. 11.1., 11.4. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. Припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін на підставі та в порядку встановлених чинним законодавством України та договором.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 по своїй правовій природі є договором поставки. Доказів припинення чи розірвання договору в порядку, передбаченому п. 11.4. договору, сторони суду не надали.

Пунктами 11.5.,11.6. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладення додаткової угоди. Будь-які зміни та доповнення до цього договору, внесені належним чином, є його невід’ємними частинами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено додаткові угоди до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017, а саме:

Додаткова угода від 07.02.2017 щодо зміни ціни та планового річного обсягу постачання газу.

Додаткова угода від 27.02.2017 щодо зміни ціни та планового річного обсягу постачання газу.

Додаткова угода від 01.03.2017 щодо зміни ціни природного газу.

Додаткова угода від 31.03.2017 щодо зміни ціни природного газу.

Додаткова угода від 18.10.2017 щодо зміни ціни та планового річного обсягу постачання газу.

Додаткова угода від 21.11.2017 щодо зміни ціни та планового річного обсягу постачання газу.

Додаткова угода від 12.12.2017 щодо зміни ціни та планового річного обсягу постачання газу.

Додаткова угода від 20.12.2017 щодо планового річного обсягу постачання газу та загальної суми договору.

Додатковою угодою від 28.12.2017, сторони керуючись ч.5 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» прийшли до згоди продовжити строк дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2018 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Додатковою угодою від 31.01.2018 доповнено п. 1.3. розділу І договору новим абзацом щодо планових обсягів постачання газу на 2018 рік по місяцях: січень – 20,000 тис.м.куб; лютий – 10,120 тис.м.куб. Викладено п. 3.2., 3.3. договору у наступній редакції: ціна, з 01.01.2018 за 1000 куб. м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить: 11157,24 грн за 1000 куб.м, в т.ч. ПДВ 20%. Сторони дійшли згоди збільшити суму Договору на 2018 рік, відповідно до затверджених видатків, на 336056,51 грн, що не перевищує 20% від суми Договору. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання і поширює свою дію на відносини що склалися між сторонами з 01.01.2018 по 31.03.2018 – в частині постачання газу, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додатковою угодою від 28.02.2018 доповнено п. 1.3. розділу І договору новим абзацом щодо планових обсягів постачання газу на 2018 рік по місяцях: січень – 10,120 тис.м.куб; лютий – 10,000 тис.м.куб; березень – 10,000 тис.м.куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання і поширює свою дію на відносини що склалися між сторонами з 01.01.2018 по 31.03.2018 – в частині постачання газу, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додатковою угодою від 21.03.2018 викладено п. 3.2., 3.3. договору у наступній редакції: ціна, з 01.02.2018 за 1000 куб. м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить: 10826,64 грн за 1000 куб.м, в т.ч. ПДВ 20%. Загальна сума договору складає 336056,51 грн в т.ч. ПДВ.

Додатковою угодою від 22.03.2018 викладено п. 3.2. договору у наступній редакції: ціна, з 01.02.2018 за 1000 куб. м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить: 10826,64 грн за 1000 куб.м, в т.ч. ПДВ 20%.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 2.3. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 передбачено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднання до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Згідно п. 2.9. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017, визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.9.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов’язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

2.9.2. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.

2.9.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов’язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу.

Ціна за 1000 куб. м природного газу, з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість, визначена п. 3.2. договору та враховуючи укладені до Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 додаткові угоди щодо зміни ціни становила:

з 01.01.2018 – 11157,24 грн за 1000 куб.м., в тому числі ПДВ 20%;

з 01.02.2018 – 10826,64 грн за 1000 куб.м., в тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до 3.5. Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.4. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017, постачальником (позивачем) передано у власність споживача (відповідача) у січні 2018 природного газу в обсязі 46,296 тис.куб.м. на загальну суму 516535,58 грн, що підтверджується актом №ЧРЗ00001756 приймання-передачі природного газу по договору на постачання природного газу та у лютому 2018 – 52,644 тис.куб.м. на загальну суму 569957,64 грн, що підтверджується актом №ЧРЗ00003568 приймання-передачі природного газу по договору на постачання природного газу, підписаних сторонами та скріплених печатками сторін, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.35-36).

Всього позивачем поставлено відповідачу природного газу у січні-лютому 2018 року на загальну суму 1086493,22 грн.

Відповідач щодо обсягу та вартості отриманого газу не заперечував.

Пунктами 4.1., 4.2.1., 4.2.3., 4.3. Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 визначено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць – з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Отже, за поставлений природний газ у січні 2018 року відповідач зобов’язаний був розрахуватись в строк по 09.02.2018 включно; за поставлений природний газ у лютому 2018 року – по 12.03.2018 включно, оскільки 09,10,11.03. – вихідні дні .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у порушення взятих на себе зобов’язань, за поставлений у січні 2018 природний газ розрахувався частково, сплативши 15.02.2018 336056,51 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача з 01.01.2018 до 03.03.2018, призначення платежу: за природн.газ; згід.акта №ЧРЗ00001756/1 від 12.02.2018, дог.№11410243ЕDGB017 від 30.01.2017. За поставлений у лютому природний газ відповідачем оплата не здійснена.

З урахуванням здійснених відповідачем оплат, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений у січні-лютому 2018 року природний газ становить 750436,71 грн.

Враховуючи переплату відповідача у сумі 0,02 грн, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений у січні-лютому 2018 року природний газ складає 750436,69 грн, що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018-13.03.2018 між сторонами, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.37), і проти суми якої відповідач не заперечує.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 1624,34 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за лютий 2018 та 3% річних в розмірі 1149,07 грн за період з 13.02.2018 по 23.03.2018.

Відповідно до п. 6.1. Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором Сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленого природного газу, тому суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме: 1624,34 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за лютий 2018 та 3% річних в розмірі 1149,07 грн за період з 13.02.2018 по 23.03.2018.

Заперечення відповідача щодо стягнення втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 3% річних, з посиланням на те, що відділ є бюджетною установою і в його кошторисі не передбачені кошти для їх виплати судом до уваги не приймаються, оскільки умовами Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 та додатковими угодами до нього не передбачена залежність оплати відповідачем природного газу від отримання коштів з бюджету. Підписавши акт №ЧРЗ00001756 приймання-передачі природного газу по договору на постачання природного газу за січень 2018 року в обсязі 46,296 тис.куб.м. на суму 516535,58 та акт №ЧРЗ00003568 приймання-передачі природного газу по договору на постачання природного газу за лютий 2018 року в обсязі 52,644 тис.куб.м. на загальну суму 569957,64 грн відповідач підтвердив, що в січні та лютому 2018 ним за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 було спожитого природного газу на загальну суму 1086493,22 грн.

Відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов?язання незалежно від домовленості сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлений природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 та додаткових угодах до нього, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений природний газ є порушенням положень договору та норм чинного законодавства та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за поставлений у січні-лютому 2018 природний газ своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 750436,69 грн боргу; 1149,07 грн трьох відсотків річних та 1624,31 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв’язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 11298,15 грн, виходячи із суми задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Згідно з ч.1,2 ст.4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового забору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

При зазначеній ціні даного позову 753210,07 грн, позивач зобов?язаний був сплатити 11298,15 грн судового збору.

Як вбачається із поданих до позовної заяви доказів про сплату судового збору, позивачем згідно з платіжним дорученням №700 від 21.03.2018 за подання позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області, сплачено судовий збір у розмірі 11300,83 грн, у зв?язку з чим переплата судового збору складає 2,68 грн.

Оскільки, позивачем при зверненні до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою майнового характеру про стягнення 753210,07 грн, було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому клопотання позивача про повернення судового в розмірі 2,68 грн, сплаченого згідно з платіжним дорученням №700 від 21.03.2018, у зв?язку з переплатою вказаної суми, підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, позивачу – Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" підлягає поверненню з Державного бюджету судовий збір у сумі 2,68 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №700 від 21.03.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/240/18 Господарського суду Чернігівської області.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 178, 207, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4,7 Закону України „Про судовий збір”, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”, юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005 (код 39576385) до Відділу освіти, сім?ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області, вул. Грициніна, 23, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000 (код 02147517) про стягнення 753210,07 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти, сім?ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області, вул. Грициніна, 23, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000 (код 02147517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”, юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005 (код 39576385) 750436,69 грн боргу; 1149,07 грн трьох відсотків річних; 1624,31 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 11298,15 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”, юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005 (код 39576385) про повернення судового збору задовольнити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”, юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005 (рахунок №26007924428558.980 в АБ «Укргазбанк» м. Київ, код банку 320478, код ЄДРПОУ 39576385) з Державного бюджету (рахунок №31217206783002, банк отримувача – ГУДКСУ у Чернігівській області, отримувач – УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030101, код банку 853592, код ЄДРПОУ 38054398) 2,68 грн надлишково сплаченого судового збору, згідно з платіжним дорученням №700 від 21.03.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/240/18 Господарського суду Чернігівської області.

6. Це рішення є підставою для повернення надлишково сплаченої суми судового збору з Державного бюджету.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 27.04.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

– адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

– засоби зв’язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя                                          Л. М. Лавриненко