Єдиний унікальний номер 242/2996/17

Номер провадження 11-кп/775/541/2018

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року місто Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шигірта Ф.С.,

суддів: Ковалюмнус Е.Л., Стародуба О.Г.,

за участю:

секретаря Пащенко А.О.,

прокурора Фролова Ф.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017050500000928 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 16 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, раніше судимого, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4; проживає ІНФОРМАЦІЯ_5,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно вироку, 25.05.2017 року о 13 годині 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_1 прийшов до Селидівської загальноосвітньої гімназії за адресою: вул. Маяковського, м. Селидове Донецької області, щоб знайти учня, з яким у його пасинка виник конфлікт. Перебуваючи на другому поверсі приміщення гімназії, він зайшов у перший кабінет, в якому нікого не було, де побачив ще одні двері та зайшов у приміщення кабінету, де також нікого не було. У вказаному кабінеті ОСОБА_1 побачив жіночу сумку і в нього виник злочинний умисел, направлений на крадіжку майна, що знаходилось у сумці. Реалізуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони нікому не відомі, обвинувачений ОСОБА_1 відкрив сумку, де побачив жіночий гаманець червоного кольору, який поклав у кишеню та покинув місце злочину. Перебуваючи у сквері імені Маяковського в м.Селидове Донецької області, ОСОБА_1 оглянув зміст гаманця, де побачив 116 грн., дві банківські картки: «Приватбанку» та «Ощадбанку», а також пін-коди до вказаних карток. ОСОБА_1 достав з гаманця гроші – 116 грн., банківські карти та пін-коди до них, з метою у подальшому зняти з них грошові кошти, а гаманець сховав у щілині між балконами першого будинку № 27а по вул. Маяковського в м.Селидове Донецької області. Надалі ОСОБА_1 прийшов до банкомату «Приватбанку», розташованому по вул. Гоголя, 34 в м. Селидове Донецької області, де таємно, умисно, з корисливих мотивів, повторно, знаючи пін-код до картки, зняв грошові кошти в сумі 5900 грн. з пенсійної картки «Ощадбанку», виданої на ім’я ОСОБА_2 та з місця вчинення злочину пішов. Надалі вказані грошові кошти витратив на власний розсуд.

В результаті крадіжки потерпілій ОСОБА_2 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 6016 грн.

Оскаржуваним вироком, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину та засуджено за ст.185 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

У відповідності з вимогами ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено покарання шляхом часткового складання покарання, призначеного даним вироком та покарання, призначеного вироком Славутицького міського суду Київської області від 14.12.2017 р., у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислено з 16.02.2018 р., зарахувавши йому у відповідності з вимогами ч.5 ст.72 КК України попереднє ув’язнення з 10.10.2017 р. по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів.

На вказаний вирок суду надійшла апеляційна скарга прокурора, в якій він не оспорюючи фактичних обставин справи, правильність кваліфікації дій, вид та розмір покарання, просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність - неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту. А саме, призначивши остаточне покарання з застосуванням ч.4 ст.70 КК України, суд першої інстанції не зазначив, що у строк покарання зараховано покарання, частково відбуте ОСОБА_1 за попереднім вироком з 12 жовтня 2017 року, а зарахував попереднє ув’язнення з 10 жовтня 2017 року, чим погіршив становище обвинуваченого.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього ж Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Наполягаючи на зміні вироку прокурор зауважував на неправильному застосуванні кримінального закону.

Однак, суд апеляційної інстанції, не вбачає. Так, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність тягне за собою зміну або скасування судового рішення, якщо суд допустив неправильну кваліфікацію злочину відповідно до вимог кримінального права, неправильне застосування або незастосування норм про необхідну оборону або крайню необхідність, норм що визначають поняття злочину, умови звільнення особи від кримінальної відповідальності, строки давності притягнення до відповідальності, умови призначення покарання й інших норм, що порушують права й законні інтереси обвинуваченого.

Неправильне застосування кримінального закону може також виражатися у неправильному застосуванні кваліфікаційних ознак, застосуванні кримінального закону, який був декриміналізований, у неправильному застосуванні кримінального закону, що не має зворотної дії в часі, і навпаки в незастосуванні закону, що має зворотну дію, неправильному застосуванні положень закону про амністію, незастосуванні положень закону щодо дійового каяття як підстав для звільнення особи від кримінального покарання тощо.

Проте, прокурор таких випадків неправильного застосування закону в апеляційній скарзі не навів.

Крім того, прокурор вказує на неправильне зарахування судом першої інстанції попереднього ув’язнення з 10 жовтня 2017 року та просить замість цього зарахувати частково відбуте покарання за попереднім вироком з 12 жовтня 2017 року. При цьому, прокурор не просить ухвалити новий вирок, хоча фактично ставить питання про погіршення становища обвинуваченого.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Селидівського міського суду Донецької області від 16 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12017050500000928 – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: