УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/205/14-ц Головуючий у 1-й інст. Ковальчук М. В.

Категорія 47 Доповідач Коломієць О.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 рокуАпеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №287/205/14-ц за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Коростенська міська рада Житомирської області про визнання дій незаконними, зобов’язання привести земельну ділянку в придатний для використання стан шляхом знесення частини будинку

за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на додаткове рішення Олевського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2017 року, яке ухвалено суддею Ковальчуком М.В. у м. Олевську Житомирської області

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про ухвалення додаткового рішення у даній справі, яким просила стягнути з Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - ФСС) на її користь судові витрати в сумі 5624 грн., які складаються з  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та витрат за проведену експертизу в розмірі 5504 грн.

В обґрунтування свого клопотання зазначила, що відповідно до рішення Апеляційного суду Житомирської області  від 31.07.2013 року в цивільній справі № 2/279/53/13, відділом ДВС Коростенського міськрайонного управління юстиції  стягнуто з неї кошти в сумі 5624 грн. Ухвалою  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.12.2013 року, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 31.07.2013 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Заявниця зазначає, що відповідно до рішення Олевського районного суду Житомирської області від 17.11.2016 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області  від 15.02.2017 року, в задоволенні позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відмовлено. В зв’язку з наведеним заявниця вважає, що сплачені нею кошти підлягають поверненню.

Додатковим рішенням  Олевського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2017 року клопотання ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду  соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_2  судові витрати в сумі 5624,00 грн.,  які складаються зі  120,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення та 5504,00 грн. витрат за проведену експертизу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (надалі – Управління ВД ФССУ у Житомирській області), будучи правонаступником Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Олевського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2017 року. На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судами різних інстанцій було відмовлено у задоволенні позову ФСС не з підстав відсутності порушеного права позивача, а з міркувань співмірності відновлення порушеного права та збитків, яких при цьому зазнає друга сторона спору у разі задоволення позову. Суди всіх інстанцій при цьому дійшли висновку, що позивач звернувся до суду обґрунтовано на законних підставах, а тому, відсутні правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідача суми судових витрат.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 31.07.2013 року в цивільній справі № 2/279/53/13, позов Житомирського обласного управління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задоволено та постановлено рішення, яким також стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 120 грн. витрат на ІТЗ, 5504 грн. за проведену експертизу і на користь держави судовий збір у сумі 114,70 грн. (а.с.263 т.2).

Відповідно до постанови відділу ДВС Коростенського міськрайонного управління юстиції від 12.12.2013 року та квитанції  від 29.11.2013 року № 172342-К/1, вказане рішення суду виконано та стягнуто з ОСОБА_2 кошти в сумі 5624,00 грн. (а.с.198, 199 т.5).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11 грудня 2013 року, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31.05.2013 року та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 31.07.2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.20-22 т.3).

Рішенням Олевського районного суду від 17.11.2016 року в задоволені позову Житомирського обласного управління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – відмовлено (а.с.249-254 т.4).

В подальшому, рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 15.02.2017 року, по вищевказаній справі апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилено, а рішення Олевського районного суду Житомирської області від 17.11.2016 року залишено без змін (а.с.84-86 т.5).

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 12.04.2017 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про поворот виконання судового рішення (а.с.130-132 т.5).

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня  2017 року, рішення Олевського районного суду Житомирської області від 17.11.2016 року по вказаній справі та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 15.02.2017 року , залишено без змін (а.с.192,193 т.5).

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат,суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у задоволенні позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду  соціального страхування України у Житомирській області було відмовлено повністю, необхідно стягнути з позивача  судові витрати сплачені відповідачкою ОСОБА_2 у розмірі 5624,00 грн., які підтверджуються  копією квитанції від 29.11.2013 року (а.с.198 т.5) та копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2013 року (а.с.199 т.5).

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Як визначено п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення,  якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

В свою чергу, ч.2 ст.141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до роз'яснень викладених у  п.41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  від 17.10.2014 року за  № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд  має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

За таких обставин,  з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській областіна користь ОСОБА_2 судом першої інстанції правомірно стягнуто судові витрати в сумі 5624,00 грн., які складаються із 120,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення та 5504,00 грн. витрат за проведену експертизу у зв’язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо порядку розгляду клопотання ОСОБА_2про ухвалення додаткового рішення не може бути підставою для його скасування, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення даного питання у справі (ч.2 ст. 376 ЦПК України).

Також суд відхиляє доводи апелянта в частині відмови у відшкодуванні понесених відповідачем витрат через те, що результат вирішення даного спору вплинув на репутацію позивача, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження даної обставини (п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Олевського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2018 року.

Головуючий: Судді: