Дата документу 19.04.2018

Справа № 501/2015/16-ц

2/501/96/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, як діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія «Оранта», приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої смертю потерпілого, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія «Оранта», приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» стверджуючи, що 02 грудня 2014 року в межах Біляївського району Одеської області, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ-2107 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після скоєння наїзду, ОСОБА_6 відкинуло на смугу зустрічного руху, де його переїхав автомобіль «YUELIN NJ1028DA», що рухався в зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_5 Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 загинув. У зв'язку з тим, що смерть ОСОБА_6 наступила внаслідок взаємодії вищевказаних автомобілів як джерел підвищеної небезпеки позивач звернулася до суду з позовом, яким просить:

- стягнути солідарно з ПАТ НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» та ПАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАЛИЦЬКА» на користь ОСОБА_1 12400 грн. витрат на поховання;

- стягнути солідарно з ПАТ НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» та ПАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАЛИЦЬКА» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, по 36487 грн. кожному у зв'язку з втратою годувальника;

- стягнути солідарно з ПАТ НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» та ПАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАЛИЦЬКА» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, моральну шкоду по 4872 грн. кожному.

- стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, моральну шкоду по 45128 грн. кожному.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 22.12.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №12014160000001239 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Згідно висновку проведеної на досудовому слідстві комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної експертизи №456 від 20.04.2015 року смерть ОСОБА_6 знаходиться у прямому причинному зв'язку із отриманими ним поєднаною травмою голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, спричиненою йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно авто-технічної експертизи слідчим були надані вихідні дані в декількох варіантах, що відрізняються по тривалості часу руху в «засліпленому» стані водія. На підставі вихідних даних, за висновком авто технічної експертизи №3942 від 21.08.2015 року за одних вихідних даних ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода (тобто водієм допущені порушення п.19.3 ПДР, згідно яких у разі засліплення водій має зупинитись не змінюючи руху), при інших вихідних даних водій не мав технічної можливості запобігти наїзду або ж не можливо встановити чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду.

Відповідно до постанови старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Омельченко З.В. від 12.07.2016 року кримінальне провадження за №12014160000001239 закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Позивач вказує, що відсутність складу злочину при заподіяні шкоди джерелом підвищеної небезпеки не звільняє їх володільців від цивільно-правової відповідальності.

Також позивач вказує, що ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, на його утримані знаходились неповнолітні діти - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5. Отже право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди мають дружина та діти померлого.

Позивач зазначила, що в разі виплати страховиком одноразової виплати в розмірі ліміту відповідальності, який в даному випадку складає 100000 грн., зобов'язання страховика є припиненими. Оскільки, на думку позивача, спричинена сукупна шкода є більшою, ніж 100 000 грн., то страховиком підлягає сплаті в розмірі 100000 грн., із яких: 12400 грн. витрати на поховання (в межах ліміту відповідальності 12 м.з.п.-14616 грн.); 14 616 грн. моральної шкоди (по 1/3 частині кожному з позивачів, тобто по 4872 грн.) при загальному розмірі шкоди 150 000 грн., із яких 135 384 грн.(по 45128 грн. кожному із трьох позивачів) покладається на осіб, що спричинили шкоду; 72 974 грн. (в рівних частках на кожного утриманця по 36 487 грн.) шкоди у зв'язку з втратою годувальника (в межах залишку ліміту відповідальності 100000 грн. за мінусом вищевказаних витрат на поховання та моральної шкоди).

З урахуванням вказаних обставин, понесених матеріальних збитків та моральних страждань, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі, наполягали на його задоволенні та надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача ОСОБА_4 та відповідач позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі, з тих підстав, що шкода, яка була завдана здоров'ю чоловіка позивача мала місце внаслідок непереборної сили в момент її завдання, у зв'язку з чим дії відповідачів не можна вважати неправомірними. Зазначені доводи на думку представника відповідача підтверджені висновками експертиз, які були проведені в рамках кримінального провадження, крім того, викладені слідчим в постанові про закриття кримінального провадження, у зв'язку з чим відповідач та його представник вважають позов необґрунтованим. Просили розглядати справу без їх участі.

Представник відповідача ОСОБА_5 та відповідач в судовому позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі, з тих підстав, що шкода, яка була завдана здоров'ю чоловіка позивача мала місце внаслідок непереборної сили в момент її завдання, у зв'язку з чим дії відповідачів не можна вважати неправомірними. Зазначені доводи на думку представника відповідача підтверджені висновками експертиз, які були проведені в рамках кримінального провадження, крім того, викладені слідчим в постанові про закриття кримінального провадження, у зв'язку з чим відповідач та його представник вважають позов необґрунтованим. Просили розглядати справу без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так під час розгляду справи судом встановлено, що 02 грудня 2014 року, приблизно о 20:30 год., на 17 км + 780 м автодороги «Одеса-Кучургани» М-16 в межах Біляївського району Одеської області, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ-2107 д/н НОМЕР_1 з бортовим причепом марки МАЗ-81021 д/н НОМЕР_2, рухаючись в напрямку с. Кучургани, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, який в нетверезому стані знаходився на проїзній частині дороги, спричинивши йому тілесні ушкодження. Після скоєння наїзду, ОСОБА_6 відкинуло на смугу зустрічного руху, де його переїхав автомобіль «YUELIN NJ1028DA» д/н НОМЕР_3, що рухався в зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_5 (а.с.17-22),

За даним фактом 22.12.2014 року до Єдинного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №12014160000001239 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Згідно висновку проведеної на досудовому слідстві комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної експертизи №456 від 20.04.2015 року смерть ОСОБА_6 знаходиться у прямому причинному зв'язку із отриманими ним поєднаною травмою голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, спричиненою йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Визначена експертами частина тілесних ушкоджень спричинена від контактування з автомобілем ВАЗ-2107 д/н НОМЕР_1, а частина - від контактування з автомобілем «YUELIN NJ1028DA» д/н НОМЕР_3. Однак оскільки смерть потерпілого наступила від травматичного шоку, то до смерті призвели всі пошкодження в сукупності і розмежувати тілесні пошкодження по ступеню тяжкості роздільно з експертної точки зору не уявляється можливим (а.с.174-200).

Для проведення авто-технічної експертизи, виходячи з пояснень ОСОБА_4 про перебування ним в стані осліплення до моменту ДТП, та результатів слідчого експерименту, слідчим були надані вихідні дані в декількох варіантах, що відрізняються по тривалості часу руху в «засліпленому» стані водія. На підставі вихідних даних, за висновком авто технічної експертизи №3942 від 21.08.2015 року за одних вихідних даних ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода (тобто водієм допущені порушення п.19.3 ПДР, згідно яких у разі засліплення водій має зупинитись не змінюючи руху), при інших вихідних даних водій не мав технічної можливості запобігти наїзду або ж не можливо встановити чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду (а.с.201-203).

За таких обставин досудове слідство вважало неможливим достовірно встановити наявність чи відсутність в діях водія ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення.

За висновком вищевказаної авто-технічної експертизи №3942 від 21.08.2015 року водій ОСОБА_5 не мав технічної можливості запобігти наїзду на потерпілого.

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Омельченко З.В. від 12.07.2016 року кримінальне провадження за №12014160000001239 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (а.с.17-22).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1200 ЦК України в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті, право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років.

Вказаним особам, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого.

Відповідно до частини 3 статті 1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів.

Згідно ч.2 ст.1195 ЦК в разі, якщо потерпілий в момент спричинення шкоди не працював, то розмір відшкодування визначається з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У ч.1 ст.1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини. Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

У ч.2 ст.1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Таким чином, ч.2 ст.1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст.1167, 1187 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме - особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Слід також зазначити про те, «що сама по собі відсутність в діях водія забезпеченого транспортного засобу, складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, не дає підстав вважати, що страховий випадок відсутній, а відтак страховик має підстави для відмови у здійснені страхового відшкодування». Такий правовий висновок міститься в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року у справі №606/623/15-ц та відповідає вимогам ст.ст.1167 п.1 ч.2, 1187 ч.2,1188 ч.2 ЦК України.

Згідно ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - «Закон») страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим насідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п.27.1).

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2).

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п.27.3).

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.4).

Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п.27.5).

Зі змісту вказаних норм слідує, що максимальний розмір відшкодування страховиком втраченого заробітку (доходу) окремо не обмежується, а має здійснюватись в межах загальної суми ліміту відповідальності за всіма видами відшкодування (100000 грн.)

Обґрунтовуючи свій позов в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди, позивач зазначає, що на організацію і проведення поховання її чоловіка вона витратила кошти в розмірі 12400,00 грн.

Також позивач обґрунтовує відшкодування шкоди завданої внаслідок смерті чоловіка, а саме: з врахуванням частки самого потерпілого, частка втраченого доходу кожного з дітей складає по 1/3 частині мінімальної заробітної плати щомісячно (406 грн.), починаючи з 01 січня 2015 року до досягнення дітьми повноліття: на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, - до ІНФОРМАЦІЯ_6 (в разі навчання - до закінчення навчання, але не більше як до 04 січня 2034 року), на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 - до ІНФОРМАЦІЯ_7 (в разі навчання - до закінчення навчання, але не більше як до ІНФОРМАЦІЯ_8).

Відповідно до рахунку-фактури від 04.01.2015 року на організацію та проведення поховання, понесені позивачем витрати складають 12400,00 грн. (а.с.15).

Крім того, з урахуванням того що внаслідок ДТП чоловік позивача помер, у зв'язку чим позивач та діти позивача перенесли моральні страждання пов'язані з хворобою та смертю, суд, виходячи у тому числі з принципу справедливості та розумності, вважає, що вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди мають бути задоволені частково, в розмірі 4872 грн.

Щодо вимог ОСОБА_1 стосовно стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, моральну шкоду по 45128 грн. кожному не підлягають задоволенню.

Одночасно, суд погоджується з доводами представника відповідача, про те, що шкода, яка була завдана здоров'ю чоловіка позивача мала місце внаслідок непереборної сили в момент її завдання, у зв'язку з чим дії відповідача не можна вважати неправомірними з огляду на наступне.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові Пленуму №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в пункті 4 роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних ш фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Також згідно із п.9 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, як діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія «Оранта», приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої смертю потерпілого задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ПАТ НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» та ПАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАЛИЦЬКА» на користь ОСОБА_1 12400,00 грн. витрат на поховання.

Стягнути солідарно з ПАТ НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» та ПАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАЛИЦЬКА» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, по 36487,00 грн. кожному у зв'язку з втратою годувальника.

Стягнути солідарно з ПАТ НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» та ПАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАЛИЦЬКА» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, моральну шкоду по 4872,00 грн. кожному.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя