Справа № 308/701/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді – Деметрадзе Т.Р.,

при секретарі – Струтинська Н.Ю.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, справу за позовною заявою адвоката ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1 до директора ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_5, Закарпатського НДЕКЦ МВС України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до директора ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_5, Закарпатського НДЕКЦ МВС України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, яким просив: визнати протиправним та скасувати наказ Експертної служби Міністерства Внутрішніх справ від 08.09.2017 року №83ЕС о/с «По особовому складу» про його звільнення із займаної посади заступника директора – завідувача відділу криміналістичних видів досліджень Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру та поновити його на займаній посаді; стягнути із Закарпатського НДЕКЦ МВС України в Закарпатській області на його користь суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтовування своїх вимог зазначив, що 06.09.2017 року він звернувся до директора ДНДЕКЦ МВС України із заявою про звільнення за власним бажанням та 08.09.2017 року видано наказ №83ЕС о/с «По особовому складу» про звільнення його з посади.

Вказує, що в перед останній попереджувальний день, а саме 19.09.2017 року, він відкликав заяву про звільнення та зазначив, що у випадку заміщення його посади іншою особою, не заперечує проти призначення його на посаду завідувача сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів дослідження Закарпатського НДЕКЦ МВС України або головного експерта цього сектору.

Однак, 09.11.2017 року він отримав лист від директора ДНДЕКЦ МВС України від 01.11.2017 року №19/3 у якому зазначено, що 08.09.2017 року його звільнено з роботи наказом №83ЕСо/с та у день звільнення отримав трудову книжку та повний розрахунок, а заява від 19.09.2017 року надійшла після проведення звільнення.

Вважає оскаржуваний наказ про своє звільнення незаконним і таким, що не відповідає чинному законодавству та грубо порушує його трудові права, оскільки його було звільнено до закінчення строку попередження про звільнення.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представником Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру МВС України 22 лютого 2018 року подано до суду заперечення на позов в якому останній вказав про обставини правомірності звільнення позивача та безпідставність позову.

Представником Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру МВС України 26 лютого 2018 року подано до суду заперечення на позов у якому також зазначено правомірність дій щодо звільнення позивача та відсутність правових підстав для задоволення позову.

У судовому засіданні представники відповідачів проти задоволення позову заперечили, виходячи з підстав, зазначених у запереченнях на позов та просили у задоволенні такого відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Наказом № 18-ЕС-о/с від 17.02.2017 року ОСОБА_1, на підставі ст. 32 КЗпП України було переведено на посаду заступника директора Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України – завідувача відділу криміналістичних видів досліджень на підставі його заяви від 01.02.2017 року.

Судом встановлено, що 06.09.2017 року позивач звернувся до директора ДНДЕКЦ МВС України із заявою про звільнення за власним бажанням, копія якої приєднана до матеріалів справи, та наказом №83ЕС о/с «По особовому складу» від 08.09.2017 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади заступника директора – завідувача відділу криміналістичних видів досліджень Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.

З дослідженої у судовому засіданні розписки ОСОБА_1 від 08.09.2017 року вбачається, що останній отримав трудову книгу на його ім’я та відповідно до довідки головного бухгалтера бухгалтерії Закарпатського НДЕКЦ України, з ним проведено повний розрахунок заробітної плати при звільненні.

19.09.2017 року шляхом звернення з листом до Центру поштового зв’язку №2 у м. Хуст, ОСОБА_1 направив на ім’я директора ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_5 лист із заявою про відкликання заяви про звільнення.

19.10.2017 року, не отримавши відповіді на вищевказану заяву, ОСОБА_1 повторно звернувся із листом до директора ДНДЕКЦ МВС України з проханням повідомити про результати розгляду заяви про відкликання заяви про звільнення.

Відповідь на вказані листи позивач отримав лише 09.11.2017 року, згідно з якою його звернення щодо залишення без розгляду поданої заяви про звільнення від 06.09.2017 року розглянуті. За результатом розгляду встановлено, що 08.09.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи наказом Експертної служби №83ЕС о/с «По особовому складу» від 08.09.2017 року, у день звільнення він отримав трудову книжку та з ним проведено повний розрахунок при звільненні, а тому заява про відкликання заяви про звільнення, яка була подана тільки 19.09.2017 року, подана після проведення звільнення.

Таким чином, аналіз послідовних дій щодо відкликання заяви про звільнення свідчить про те, що позивач в межах двотижневого попереджувального строку скористався правом на відкликання заяви про звільнення від 06.09.2017 року.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 38 КЗпП, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про   розірвання   трудового   договору,   укладеного   на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації.

Виходячи з наведених положень, працівникові дається безумовне право на відкликання поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням протягом двотижневого строку, встановленого ст. 38 КЗпП України.

Як зазначено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст.36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі та наведені докази, суд вважає, що оскаржуваний наказ №83ЕС о/с «По особовому складу» від 08.09.2017 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної ним посади, був прийнятий до закінчення двотижневого строку попередження про звільнення, а тому доводи позивача щодо порушення його трудових прав у зв’язку із звільненням є доведеним, так як додаткових, підстав для звільнення позивача не було.  

Частиною 1 ст.235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, у зв'язку з вищенаведеним, наказ №83ЕС о/с «По особовому складу» від 08.09.2017 року про звільнення ОСОБА_1 є незаконним і підлягає скасуванню з поновленням позивача на посаді заступника директора – завідувача відділу криміналістичних видів досліджень Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідачів, надані у своїх запереченнях та усних поясненнях у судовому засіданні, що не спростовують доводи позивача щодо неправомірності його звільнення.

У зв'язку з прийняттям рішення про поновлення позивача на роботі, виходячи з положень частин 1 та 2 ст.235 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2017 року по день постановляння рішення суду.

Зазначені положення КЗпП України вказують, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.  При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно абз.1, 3 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата та провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Оскільки позивача було звільнено з посади у вересні 2017 року, розрахунок середньомісячної заробітної плати має бути проведений, виходячи з розміру його грошового забезпечення за липень – серпень 2017 року. 

Відповідно до довідки Закарпатського НДЕКЦ МВС України в Закарпатській області від 01.12.2017 року, заробітна плата у період з липня 2017 року по серпень 2017 року склала 45334,2 грн., а саме: за липень нараховано 31810,72 грн., за серпень 13523,48 грн.

Враховуючи, що загальне число робочих днів у вересні 16 днів, жовтні 21 день, листопаді 22 дні, грудні 20 днів, січні 21 день, лютий 20 днів, березні 21 день, квітні 11 днів з середньоденним заробітком 159 гривень, то за час вимушеного прогулу за період з 08 вересня 2017 року по 17 квітня 2017 року (день винесення рішення) робочі дні складають 152 дня з середньомісячною заробітною платою 22168 гривень. З вказаної суми підлягають відрахуванню кошти до державних цільових фондів.

Виходячи із положень пунктів 2 та 4 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та виплати йому заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Виходячи з наведеного, оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору, такий підлягає стягненню з відповідача на користь держави

Керуючись ст.ст. 36, 38, 235 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 76,81,141,258,265,354, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву адвоката ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1 до директора ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_5, Закарпатського НДЕКЦ МВС України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.  

Визнати протиправним та скасувати наказ Експертної служби Міністерства Внутрішніх справ від 08.09.2017 року №83ЕС о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади заступника директора – завідувача відділу криміналістичних видів досліджень Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора – завідувача відділу криміналістичних видів досліджень Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.

Стягнути із Закарпатського НДЕКЦ МВС України в Закарпатській області /код ЄДРПОУ 25575144, 88000, м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 2/ на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у період з 08.09.2017 року по 17.04.2018 року у розмірі 22168 (двадцять дві тисяч сто шістдесят вісім гривень), з урахуванням суми податків, страхових та інших обов'язкових платежів. 

Стягнути з Закарпатського НДЕКЦ МВС України в Закарпатській області/код ЄДРПОУ 25575144, 88000, м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 2/ на користь держави судовий збір у розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Т.Р. Деметрадзе