Справа № 361/1059/17 Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.

Провадження № 22-ц/780/783/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 53 24.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - ОСОБА_1,

суддів: Журби С.О., Лівінського С.В.,

при секретарі Шуляку Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Обслуговуючого гаражного кооперативу «Металург» про визнання недійсними рішень зборів, правління, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення належних сум, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, затримки проведення розрахунку при звільненні, затримки видачі трудової книжки, -

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про  внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 зернувся до суду із зазначеним позовом, який уточнив в ході розгляду справи та обґрунтовував тим, що від вересня 2011 року працював на посаді голови правління ОГК «Металург». 

04 лютого 2017 року відбулися збори уповноважених представників членів кооперативу, куди його (позивача), як голову правління на збори кооперативу не допустили, а 11.02.2017 року йому був вручений наказ про звільнення від 07.02.2017 року.

Позивач вважав, що рішення зборів 04.02.2017 року прийняте з грубим порушенням чинного законодавства, що полягало в наступному. Відповідно до протоколу позачергових загальних зборів уповноважених представників членів ОГК «Металург» від 04.02.2017 року було проведено позачергові збори, але відповідно до п.7.2 ОСОБА_3 кооперативу позачергові збори можуть скликатися в будь який час за рішенням правління ОСОБА_3 та ревізійної комісії. Відповідно до протоколу зборів присутні на зборах 92 чоловіки, однак насправді було близько 30-40 присутніх на зборах, частина з яких не є членами кооперативу. Реєстрація присутніх на зборах та їх повноваження не проводилися і вони не мали повноважень представників відповідно до п.7.4 ОСОБА_3 з огляду вимоги ч.5 ст.245 ЦК України, тобто збори проведено за відсутності необхідного кворуму.

Видаючи наказ про звільнення позивача від 07.02.2017 року голова правління ОСОБА_4 вийшов за межі повноважень, визначених п.9.1. ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_5 правління обирається на засіданні правління з числа членів правління, а тому, і в такий спосіб може бути звільнений колегіальним органом, але Правління на своєму засіданні 07.04.2017 року питання щодо звільнення не вирішувало. Підстава звільнення «у зв'язку із закінченням терміну повноважень на посаді голови правління кооперативу ОСОБА_2Г.» не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам статуту, оскільки термін повноважень не визначений, а тому і не скінчився.

Крім того, при звільненні його заробітна плата складала 5600 грн. відповідно до протоколу засідання правління ОГК «Металург» від 24.12.2016 року. Незаконним звільненням з посади відповідач залишив його (позивача) та його сім’ю без засобів на існування, тобто поставив у скрутне матеріальне становище. Ненадання належним чином заповненої трудової книжки позбавило позивача права реєстрації як безробітного.

Тому просив визнати недійсним рішення зборів уповноважених представників членів ОГК «Металург» від 04.02.2017 року; визнати недійсним рішення правління ОГК «Металург» від 07.02.2017 року, протокол №1; визнати незаконним та скасувати наказ №1 від 07.02.2017 року голови правління ОГК «Металург» від 07.02.2017 року про його звільнення із займаної посади з 13 лютого 2017 року; поновити його (ОСОБА_2Г.) на посаді голови правління ОГК «Металург» з 13.02.2017 року; стягнути з ОГК «Металург» належні при звільненні суми у розмірі 11 200 грн, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку у розмірі 56 000 грн.; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу пов’язаного із затримкою видачі трудової книжки 56 000 грн; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу пов’язаного із незаконним звільненням у розмірі 56 000 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОГК «Металург» на користь ОСОБА_2 належні суми при звільненні у розмірі 5 489 грн 64 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був обраний правлінням на строк, який не може перевищувати п’яти років, повторно не обирався головою правління, тому правомірно головою правління ОСОБА_4 виданий наказ №1 від 07 лютого 2017 року про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади у зв’язку із закінченням строку повноважень.

Проте, рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає в частину відмови у стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.  

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював головою правління ОГК «Металург» з листопада 2011 року.

Як вбачається з протоколу позачергових Загальних зборів уповноважених представників членів ОГК «Металург» від 04 лютого 2017 року всього уповноважених 125 чоловік, що склало 1254 голоси. Присутні були на зборах 92 чоловіки, що склало 920 голосів.

У протоколі зазначено, що позачергові загальні збори проведені за ініціативи членів  Правління кооперативу у зв’язку із закінченням терміну повноважень на посаді голови правління згідно із ОСОБА_3. Загальні збори відкрито головою правління кооперативу ОСОБА_2, який проінформував про стан, що склався в кооперативі та узагальнив перелік питань, які підлягають розгляду на зборах (а.с.41-43).

З даного протоколу вбачається, що на них обговорювались питання щодо роботи голови правління ОСОБА_2 і виступаючі виразили недовіру голові правління та вимагали звільнення його з посади голови правління, за що проголосували 89 осіб, 3 - проти. Також на зборах обрано новий склад Правління з 11 осіб.

До матеріалів справи доданий Список членів кооперативу «Металург», які висловили недовіру в роботі голови правління ОГК «Металург» ОСОБА_2 (а.с. 49-51).

У протоколі №1 засідання нового правління ОГК «Металург» від 07 лютого 2017 року зазначено про присутність на зборах 11 членів правління та обрання головою правління кооперативу ОСОБА_4 (а.с.57).

Наказом №1 голови  правління ОГК «Металург» від 07 лютого 2017 року у зв’язку із закінченням терміну повноважень на посаді голови правління кооперативу та перевиборами на зборах уповноважених представників членів кооперативу від 04 лютого 2017 року та затвердженням ОСОБА_4 головою правління, звільнено ОСОБА_2 із займаної посади з 13 лютого 2017 року. Даний наказ ОСОБА_2 отримав 11.02.2017 року (а.с.3).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 у лютому 2017 року звертався до Броварського ВП ГУНП в Київській області та Броварської місцевої прокуратури щодо відмови ОСОБА_2 передати печатку, штамп, трудові книжки та іншу документацію ОГК «Металург» а.с. 44-48).

Із довідки №41 від 23 травня 2017 року, наданої до суду на виконання клопотання про витребування доказів у справі, голова Правління ОГК «Металург» повідомив, що позивач не передав, а новий голова правління не прийняв документи та матеріальні цінності кооперативу. За таких обставин, кооператив не мав можливості надати за вимогою суду книги наказів, статут кооперативу, журнал реєстрації уповноважених представників, список членів кооперативу, що уповноважують своїх представників, та інші документи, що стосуються господарської діяльності кооперативу, в тому числі трудові книжки, печатку та штамп. Крім того, повідомлено, що позивачем самостійно складено повідомлення про день та час проведення загальних зборів членів кооперативу, а тому інформація про проведення таких зборів є лише в позивача (а.с.53).

Також до суду був наданий Акт від 14 лютого 2017 року, складений комісією у складі голови правління, бухгалтера, члена правління, голови ревізійної комісії та сторожа, при огляді кабінету ОСОБА_2, де зазначено про виявлені документи та про відсутність статуту, печатки, штампу, книги наказів, трудових книжок робітників ОГК «Металург», журналу реєстрації уповноважених представників, списку членів кооперативу, що уповноважують своїх представників.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надані ксерокопії сторінок статуту, на якому зазначено, що він затверджений зборами уповноважених представників членів ОГК «Металург» протоколом №1 від 09 грудня 2016 року. Проте, надана ксерокопія сторінок статуту не прошита і не пронумерована. До суду не надано і рішення зборів членів кооперативу про затвердження статуту в грудні 2016 року. Враховуючи те, що ксерокопії сторінок наданого статуту належним  чином не засвідчені, та до суду не наданий оригінал такого статуту, тому цей доказ не вважав належним доказом у даній справі і не взяв до уваги зміст вищезазначеного статуту (а.с.68-73).

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 16.05.2017 року, вбачається, що 16.12.2016 року була проведена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи ОГК «Металург», але з цього витягу не видно, які саме зміни відбулися в установчих документах юридичної особи (а.с.76, 77).

Судом направлялися запити до Відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Броварської міської ради щодо витребування статуту кооперативу в редакції, яка діяла станом на 04.02.2017 року, але відповіді на такі запити до суду не надходили.

При цьому, стороною відповідача надана засвідчена працівником Ощадбанку копія статуту ОГК «Металург», прийнятого 12 березня 2011 року, прошита та пронумерована, яку представник ОГК «Металург» отримав у банку.

Отже, зі змісту ОСОБА_3 обслуговуючого гаражного кооперативу «Металург», прийнятого 12 березня 2011 року, видно, що ОГК «Металург» є добровільним, некомерційним неприбутковим об’єднанням громадян - власників індивідуальних транспортних засобів, створений на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод.

Відповідно до п.66 ОСОБА_3 вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу або збори уповноважених представників, які відповідно до п.66.2 вибирають терміном на 5 років склад правління та ревізійну комісію, заслуховують звіти про їх діяльність; 66.9. достроково відкликають членів правління та ревізійної комісії.

Пункт 70 ОСОБА_3 передбачає, що загальні збори можуть делегувати зборам уповноважених розгляд і вирішення всіх питань, що стосуються діяльності кооперативу, включаючи вибори його керівних органів. ОСОБА_5 правління кооперативу обирають члени правління зі свого складу.

Пункт 71. Збори уповноважених визначаються дійсними при участі в них не менше ? всіх уповноважених.

Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про кооперацію» кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів. Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Згідно з положеннями ст.15 Закону України «Про кооперацію», вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу зокрема належить: утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу.

За ст.16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п'ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про кооперацію» трудові відносини в кооперативних організаціях регулюються цим Законом, законодавством про працю, статутами кооперативних організацій та правилами їх внутрішнього розпорядку.

В абзаці 2 пункту 35 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при вирішенні трудових спорів членів кооперативів та їх об'єднань,   колективних   сільськогосподарських   підприємств, селянських (фермерських) господарств судам слід мати на увазі, що чинне законодавство не поширює на випадки виключення з членів кооперативів або колективних  сільськогосподарських підприємств, звільнення їх із певних посад (роботи), переведення на іншу роботу норми КЗпП, що регулюють переведення на іншу роботу, підстави й порядок припинення трудового договору, в тому числі статті 43, 252 цього Кодексу. Спори з цих питань належить вирішувати виходячи з  відповідних  норм  законодавства  про кооперативи й зазначені підприємства або з норм їх статутів чи інших нормативних актів.

За змістом ст.41 вищевказаного Закону кооперативи та кооперативні об'єднання,  які створено до набрання чинності цим Законом,  зобов'язані протягом року з дня набрання   чинності цим Законом   привести   свої статути  у відповідність із цим Законом.  До приведення статутів  у  відповідність  з  цим  Законом  кооперативи   та  кооперативні  об'єднання  керуються  положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Судом встановлено, що позивач у листопаді 2011 року правлінням  ОГК «Металург» обраний головою правління. Згідно положень статуту правління обирається строком на 5 років, яке також обирає голову правління. Відповідно до положень Закону України «Про кооперацію» голова правління обирається на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п'ять років.

Отже, як вірно вважав суд першої інстанції, повноваження голови правління ОГК «Металург» ОСОБА_2 та членів правління мали бути припиненими ще у листопаді 2016 року. При цьому до суду не надано жодних доказів того, що загальні збори членів кооперативу переобирали членів правління, а також про те, що правлінням вирішувалося питання про повторне обрання головою правління ОСОБА_2

За таких обставин, суд першої інстанції вірно вважав, що рішення зборів уповноважених членів кооперативу, прийняті 04.02.2017 року щодо відсторонення від виконання обов’язків голови правління ОСОБА_2, які виразились у висловленні йому недовіри, та обрання  нових членів правління є правомірними та такими, що не суперечать чинному законодавству та статуту кооперативу.

Внаслідок вищевикладеного і оскаржуване позивачем рішення правління ОГК «Металург» від 07.02.2017 року також не суперечить вимогам законодавства, так як нові члени правління, виконуючи свої статутні обов’язки, обрали нового голову правління ОСОБА_4

Так як позивач був обраний правлінням на строк, який не може перевищувати п’яти років, повторно не обирався головою правління, тому правомірно головою правління ОСОБА_4 виданий наказ №1 від 07 лютого 2017 року про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади у зв’язку із закінченням строку повноважень. При цьому судом не встановлено порушення вимог трудового законодавства щодо позивача.

Доводи позивача про те, що збори уповноважених членів ОГК «Металург», які відбулися 04.02.2017 року, проведені з порушенням законодавства та статуту у судовому засіданні стороною позивача не доведені. Так, матеріалами справи встановлено, що самим позивачем організовано проведення оспорюваних зборів, зокрема, розміщено у газеті «ОСОБА_6 життя» повідомлення про проведення загальних зборів членів кооперативу (а.с.74).

Як вбачається з протоколу зборів від 04 лютого 2017 року всього уповноважених 125 чоловік, що склало 1254 голоси. Присутні на зборах 92 особи, що склало 920 голосів. У протоколі зазначено, що позачергові загальні збори проведені за ініціативи членів  Правління кооперативу у зв’язку із закінченням терміну повноважень на посаді голови правління згідно із ОСОБА_3. Загальні збори відкрито головою правління кооперативу ОСОБА_2

Також суд вірно зазначив, що позивачем не спростовано факту присутності на зборах 92 уповноважених членів кооперативу. При цьому, покази свідків є суперечливими між собою. Зокрема, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 повідомили про присутність на зборах меншої кількості членів кооперативу, проте, особисто підрахунок не здійснювали,  а висловили лише свою суб’єктивну думку щодо кількості учасників зборів.

В судовому засіданні встановлено, що печатки,  установчі документи, списки уповноважених, трудові книжки та інші документи ОГК «Металург» в кооперативі відсутні, оскільки попередній голова правління ОСОБА_2 не передавав їх новому голові. Про це також комісією складено акт (а.с.54) та довідка до суду (а.с.53). ОСОБА_2 також не надано доказів передання таких документів новому керівництву ОГК «Металург». Таким чином, доводи позивача про те, що присутні на зборах 92 уповноважених представники не є належним чином уповноваженими, у судовому засіданні не підтверджені.

Очевидно, що розпочинаючи загальні збори, позивач мав для цього підстави.

Також в судовому засіданні встановлено, що при звільненні позивача із займаної посади з 13.02.2017 року йому не виплачені належні суми при звільненні, так як позивач був відсутній на роботі в останній робочий день13.02.2017 року. У подальшому позивач не звертався до кооперативу для отримання належних сум при звільненні. Згідно довідки про розрахунок (а.с.145) сума, яка має бути виплачена ОСОБА_2 становила  5 489 грн. 64 коп..

Із пояснень сторін та свідків встановлено, що місячний посадовий оклад ОСОБА_2 у 2016 році становив 3500 грн.

Доводи позивача про те, що рішенням правління від 24.12.2016 року затверджено посадовий оклад голови правління на 2017 рік у розмірі 5 600 грн. є безпідставними, оскільки відповідно до положень Закону України «Про кооперацію» визначення розмірів оплати праці голови правління належить до компетенції загальних зборів членів кооперативу, а не правління.

Вимоги позивача про стягнення із позивача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки також є безпідставними. Так, із показів свідка ОСОБА_6 видно, що трудові книжки працівників кооперативу, в тому числі ОСОБА_2, передані позивачу, і такі обставини не знайшли свого спростування у судовому засіданні, як і не надано доказів перебування трудової книжки позивача в кооперативі.

Рішення в цій частині є обгрунтованим, законним і колегія суддів не вбачає підстав для його скасування із зазначених вище підстав.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цих частинах позовних вимог чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в  рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.  

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками щодо відмови у стягненні з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Суд задовольняючи вимогу про часткове стягнення з відповідача належних сум при звільненні фактично встановив факт затримки видачі розрахункових при звільненні, але безпідставно відмовив у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до приписів ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 8 лютого 1995 року №100.

Згідно п.5 розділу ІV вказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу, зокрема згідно п.4 не враховуються: матеріальна допомога, виплати за щорічну і додаткову відпустки та допомога у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю.

Саме така правова позиція щодо способу обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу викладена в постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-648цс15, та від 23.12.2015 року у справі № 6-1093цс15, які згідно зі ст. 3607 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Отже, згідно зазначених норм середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати, отриманої за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, на число цих відпрацьованих робочих днів.

Визначаючи середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, який підлягає стягненню, колегія суддів керується наступним.

Для визначення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати необхідно помножити середньоденну заробітну плату на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, яке розраховане згідно графіку роботи підприємства і відповідно до приписів абз.2 і 3 п.8 Порядку та становить 301 робочий день.

Отже, помноживши середньоденну заробітну плату позивача 159 грн. 52 коп. на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді 301 день отримаємо середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 48 015 грн. 48 коп., які підлягають стягненню на користь позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати ухвалене за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підставами для його скасування в частині відмови у стягненні з ОГК «Металург» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з ухваленням нової постанови в цій частині.

Слід стягнути з Обслуговуючого гаражного кооперативу «Металург» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 07 лютого 2017 року по день ухвалення судового рішення у розмірі 48 015 грн. 52 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Також стягнути з Обслуговуючого гаражного кооперативу «Металург» на користь ОСОБА_2 640 грн. судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2017 року в частині стягнення з Обслуговуючого гаражного кооперативу «Металург» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Обслуговуючого гаражного кооперативу «Металург» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 07 лютого 2017 року по день ухвалення судового рішення у розмірі 48 015 грн. 52 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Обслуговуючого гаражного кооперативу «Металург» на користь ОСОБА_2 640 грн. судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: 

Судді: