Справа № 219/6737/21

Провадження № 2/229/879/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2023 року Дружківський міський суд Донецької області

У складі судді Хомченко Л.І.

Секретар Бондаренко А.С.

За уастю представника позивача-відповідача Косинського В.І.

Представника відповідача позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дружківка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та визнання права власності на майно і зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та визнання права власності на майно.

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_3 посилаючись на те ,що він, ОСОБА_2 , перебував в шлюбі з ОСОБА_3 , зареєстрованому 23 грудня 2005 року.

 У шлюбі народилась дитина,  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з відповідачем. 

Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 30 жовтня 2020 року шлюб між нами розірваний, в судовому порядку встановлено, що шлюбні стосунки між намиприпинені та спільного господарства не ведемо. Вказане рішення набрало законної сили 01.12.2020 року.

В період шлюбу та до моменту фактичного припинення  шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства за спільні кошти мною та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2008 року, номер 8768, набуто спірне майно – придбали будинок АДРЕСА_1 , загальною вартістю 42 568, 00 грн. Зазначене підтверджується відповіддю на інформаційний запит з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.06.2021 року.

Крім того в період шлюбу та до моменту фактичного припинення  шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства за спільні кошти мною та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.2020 року, серія та номер 397, набуто спірне майно – придбали квартиру АДРЕСА_2 . Зазначене підтверджується відповіддю на інформаційний запит з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.06.2021 року.

Наголошую, що ОСОБА_3 не надає мені документи на право власності майна, яке є спільною сумісною власністю,ю у зв`язку із чим, в мене немає можливості зазначити вартість квартири АДРЕСА_2 , при цьому інші джерела для набуття даної інформації відсутні.

У постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19) висловлена правова позиція, згідно з якою: «…факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання...».

Відтак, хоча ОСОБА_3 і зазначена як титульний власник у правовстановлюючих документах на спірні об`єкти нерухомості, та на ім`я останньої здійснена реєстрація прав власності на нерухоме майно, з моменту придбання цього майна воно є спільною сумісною власністю подружжя та належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках.

Таким чином, житловий будинок АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 належать позивачу і відповідачу на праві спільної сумісної власності, оскільки право власності на це майно набуте під час шлюбу та за сумісні кошти.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України.

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

Право на судовий захист гарантоване Конституцією України. Згідно Рішення Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.97 частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Заходи досудового врегулювання спору не проводилися. Заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювалися.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 908, 00 грн. Позивач, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів не має можливості визначити розмір судового збору на момент звернення із позовом, у зв`язку із чим сплачує 908, 00 грн., решта суми буди сплачена при встановленні вартості спірного нерухомого майна.

Підтверджую, що мною не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Оригінали доданих до позову документів знаходяться у позивача.

У зв`язку із тим, що я та ОСОБА_3 не дійшли добровільної згоди щодо виду та розміру поділу спільно нажитого майна, яке має бути визначене кожному з нас, керуючись ст.ст.  ст.ст. 57, 60, 63, 69-72  СК України, ст.ст. 3, 118, 119, 364, 368, 372 ЦПК України, просив Визнати житловий будинок  АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя.

Провести поділ майна колишнього подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на будинок АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_3 з вказаним зустрічним позовом до відповідача ОСОБА_2 та просила провести поділ майна колишнього подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .та право власності на автомобіль DACIA LOGAN 2007 року випуску ,номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на будинок АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за тією адресою та території Бахмутської міської Ради .

Позивач -відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився про час та дату розгляду справи його було повідомлено належним чином .

Представник позивача -відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги просив позов задовольнити. Зустрічний позов визнав.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 до судового засідання не з`явилась про час та дату розгляду справи його було повідомлено належним чином .

Представник відповідача-позивача ОСОБА_1 підтримав вимоги зустрічного позову ,не заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Заслухав пояснення сторін та дослідив матеріали справи суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_2 , перебував в шлюбі з ОСОБА_3 , зареєстрованому 23 грудня 2005 року.

 У шлюбі народилась дитина,  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з відповідачем. 

Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 30 жовтня 2020 року шлюб між нами розірваний, в судовому порядку встановлено, що шлюбні стосунки між намиприпинені та спільного господарства не ведемо. Вказане рішення набрало законної сили 01.12.2020 року.

В період шлюбу та до моменту фактичного припинення  шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства за спільні кошти позивачем та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2008 року, номер 8768, набуто спірне майно – придбали будинок АДРЕСА_1 , загальною вартістю 42 568, 00 грн. Зазначене підтверджується відповіддю на інформаційний запит з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.06.2021 року.

Крім того в період шлюбу та до моменту фактичного припинення  шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства за спільні кошти позивачем та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.2020 року, серія та номер 397, набуто спірне майно – придбали квартиру АДРЕСА_2 . Зазначене підтверджується відповіддю на інформаційний запит з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.06.2021 року.

Відповідно до постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19) висловлена правова позиція, згідно з якою: «…факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання...».

Відтак, хоча ОСОБА_3 і зазначена як титульний власник у правовстановлюючих документах на спірні об`єкти нерухомості, та на ім`я останньої здійснена реєстрація прав власності на нерухоме майно, з моменту придбання цього майна воно є спільною сумісною власністю подружжя та належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках.

Таким чином, житловий будинок АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 належать позивачу і відповідачу на праві спільної сумісної власності, оскільки право власності на це майно набуте під час шлюбу та за сумісні кошти.

Також під час шлюбу сторонами було придбано автомобіль DACIA LOGAN 2007 року випуску ,номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .,що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів який належать позивачу і відповідачу на праві спільної сумісної власності, оскільки право власності на це майно набуте під час шлюбу та за сумісні кошти.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України.

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

Право на судовий захист гарантоване Конституцією України. Згідно Рішення Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.97 частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

За таких обстави суд приходить до висновку що первісний позов та зустрічний позов слід задовольнити у повному обсязі ,так як вони знайшли своє підтвердження доказами у судовому засіданні .

Га підставі викладеного і керуючись ст.ст.  ст.ст. 57, 60, 63, 69-72  СК України, ст.ст. 3, 118, 119, 364, 368, 372 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та визнання права власності на майно і зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та визнання права власності на майно задовольнити.

Визнати житловий будинок  АДРЕСА_1 ,земельну ділянку за тією адресою та території Бахмутської міської Ради ,

 квартиру АДРЕСА_2  та автомобіль DACIA LOGAN 2007 року випуску ,номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя.

Провести поділ майна колишнього подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за  ОСОБА_2 ( зареєстрований  по АДРЕСА_3  РНОКПП:  НОМЕР_3 ) право особистої приватної власності на квартиру  АДРЕСА_2  та на  автомобіль DACIA LOGAN 2007 року випуску ,номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_3 ( зареєстрована АДРЕСА_4 РНОКПП: НОМЕР_4 ) право особистої приватної власності на будинок АДРЕСА_1 . та земельну ділянку за тією адресою та території Бахмутської міської Ради .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                Л.І.Хомченко

23 грудня 2023 р.