Номер провадження: 11-кп/813/2633/23

Справа № 521/4438/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2023 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20.10.2023 року, щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12022231040000335 від 01.12.2023 року, відносноОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.10.2023 року задоволено клопотання прокурора Херсонської окружної прокуратури Херсонської області про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .

Продовжено у відношенні ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів строком до 19.12.2023 року.

Визначено розмір застави як альтернативної міри запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов`язків передбачених КПК України у розмірі – 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2023 року складає 53680 гривень.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю висунутого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та тим, що інші менш суворі види запобіжних заходів, не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що прокурор не може посилатись на ризики передбачені ст. 177 КПК України, оскільки вони відсутні. Вказує, що засідання відбулось без захисника ОСОБА_8 .

Просить ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Положеннями ч. 4 ст. 4221 КПК України визначено, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Захисник ОСОБА_9 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився. Клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участю не заявляв.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі захисника. Прокурор не заперечував проти розгляду справи без участі захисника.

За таких обставин, враховуючи думку учасників кримінального провадження, апеляційний суд вважає за можливим та необхідним апеляційний розгляд провести за відсутності сторони захисту, в порядку ч. 4 ст. 4221 КПК України.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача,обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що передусім національні судові органи повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (справа «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії»).

У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції виконав вимоги статей 199, 331 КПК та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою останнього.

Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об`єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Також апеляційний суд вважає, що існує ризик можливого вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки він не працює та шляхи надходження його доходів для життєдіяльності не відомі (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Посилання апеляційної скарги на те, що засідання відбулось без захисника ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки із журналу судового засідання вбачається, що захисник ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, в судовому засіданні при розгляді клопотання був присутнім захисник ОСОБА_10 , який був залучений судом на окрему процесуальну дію, виключно для вирішення невідкладного питання, щодо розгляду клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с. 7).

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів, всупереч доводів апеляційної скарги, вважає, що висновок суду про необхідність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу обвинуваченого, якому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, дають підстави вважати, що на даний час існують зазначені районним судом ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

На думку апеляційного суду застосування до ОСОБА_7 , більш м`якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні прокурора ризиків.

Таким чином, апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для задоволення апеляційної скарги та зміни ухвали суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи суду, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20.10.2023 року, щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12022231040000335 від 01.12.2023 року, відносноОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4