ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа: №629/5614/21         .

Провадження: № 11-кп/818/1737/23                 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_1

Категорія: продовження строку тримання під вартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при секретареві ОСОБА_4 , без участі прокурора, з участю захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме – обвинуваченого, потерпілого та прокурооа, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції, в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23.10.2023 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 21 грудня 2023 року, включно, без визначення застави.

У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту – відмовлено.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою його фактичного мешкання.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на безпідставність ухвали та неповне дослідження обставин щодо продовження запобіжного заходу, а також недоведеність реального існування вказаних в клопотанні ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Захисник посилається на практику ЄСПЛ та просить врахувати, що ризики, на які посилається прокурор, не повинні бути абстрактними, а повинні бути підкріплені фактичними доказами.

Захисник просить врахувати, що обвинувачений є раніше не судимою особою, в розумінні ст. 89 КК України, має постійне місце проживання, соціальні сталі зв`язки, мешкає разом з бабусею похилого віку, яка хворіє та потребує його уваги і допомоги. Інших осіб, які б могли за нею доглядати, наразі немає. Крім цього, наявність хронічних захворювань, за період перебування в умовах СІЗО, стан здоров`я обвинуваченого лише погіршився. Тому, на думку захисника, застосування такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, буде доцільним для забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню можливих ризиків і буде співмірним. Вважає застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою необґрунтованим, неспівмірним та недоцільним.

Тому, вважає, що відсутні підстави для продовження застосування найбільш суворого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , у зв`язку з чим, просить ухвала скасувати.

                Позиції учасників апеляційного провадження.

Захисник обвинуваченого підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити.

В судове засідання суду апеляційної інстанції обвинувачений та прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду апеляційної скарги, не з`явилися. Обвинувачений заяви на участь у справі не подавав. Будь-яких заяв, які б свідчили про неможливість розгляду справи ні від кого не надходило.

Враховуючи вищевикладене, керуючись  положеннями ч.4 ст.422-1 КПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи без участі обвинуваченого та прокурора , оскільки розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю – доповідача, доводи захисника на підтримання апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

З матеріалів провадження вбачається, що на розгляді Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України.

08 лютого 2022 року ОСОБА_5 , був затриманий у порядку, передбаченому ст. 191 КПК України, у тому числі, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 лютого 2022 року щодо нього, був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був неодноразово продовжений судом, останній раз – до 04 листопада 2023 року.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення – особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, у тому числі, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.

20 жовтня 2023 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 без визначення застави.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, за які передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією майна, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, які ґрунтуються на тому, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду; впливати на потерпілих і свідків, які ще не допитані судом та оскільки докази не досліджені; вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчинених кримінальних протиправних дій, у яких він обвинувачується.

Прокурор зазначав, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 було вчинене цією особою у складі організованої групи, з погрозами насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодженням майна потерпілого та його близьких родичів, що перебуває в їхньому віданні. Оскільки на даний час ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати, при цьому обвинувачений ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв`язків, які б забезпечили його належну процесуальну поведінку (не одружений, дітей на утриманні не має), не працює, раніше притягався до кримінальної відповідальності, то, думку прокурора, виключно застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку та запобігання наведеним ризикам - переховуванню від суду; незаконному впливу на потерпілого і свідків; вчиненню іншого кримінального правопорушення.

Внесення зазначеного клопотання обумовлено тим, що вказаний запобіжний захід щодо обвинуваченого був продовжений до 04 листопада 2023 року.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважав, що з урахуванням ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також вимог ч.3 ст.331 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити.

Суд вважав, що наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого, доведені прокурором під час судового розгляду.

Беручи до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, суд вважав, що ризик переховування від правосуддя підтверджується, крім іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), оскільки обвинувачений, який хоча і має місце проживання, однак фактично не має міцних соціальних зв`язків, усвідомлюючи обсяг висунутого йому обвинувачення та покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, опинившись на волі, може залишити місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

При цьому, суд врахував особу обвинуваченого, його сімейний стан, спосіб життя, тяжкість злочину, у вчиненні якого він звинувачується та тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі встановлення його вини.

Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд врахував обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, а також те, що потерпілий, який згідно із обвинувальним актом був безпосереднім учасником подій вчинення злочину щодо нього, судом не допитаний, як і не допитані свідки у даному кримінальному провадженні, а тому, ризик незаконного впливу на потерпілого і свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_5 , не зменшився.

Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв`язки, репутацію та майновий стан, відсутність даних, які б підтверджували те, що він має джерела для існування, у сукупності з обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що вказані обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження злочинної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважав, що, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, у цій справі наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. В світлі цього ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою і були підставами для обрання та продовження саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати, а тому, на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні,

При цьому, суд зазначив, що застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які його характеризують, тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, недостатньо.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченого суд дійшов висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Розглядаючи заяву обвинуваченого ОСОБА_5 про його незадовільного стану здоров`я, судом встановлено, що медичних документів, які б підтверджували подальше лікування ОСОБА_5 , а також документів, які б підтверджували неможливість перебування ОСОБА_5 в умовах слідчого ізолятора суду стороною захисту надано не було. Жодних даних про те, що ОСОБА_5 у період часу з 11 березня 2019 року по 08 лютого 2022 року – день його затримання, проходив лікування, на даний час погіршився стан його здоров`я, а також про те, що він звертався за медичною допомогою до медичної частини ДУ «Харківський слідчий ізолятор» та, що така допомога йому не може бути надана в умовах зазначеної установи, також суду надано не було. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що вказані доводи обвинуваченого є неспроможними, а тому вказане клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту задоволенню не підлягає.

Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.

Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченим злочину, які свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку, у сукупності із тяжкістю можливого покарання та даними про особу обвинуваченого ОСОБА_5 спростовують доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи роль ОСОБА_5 , як активного учасника організованої групи,  характер обставин вчинення кримінального правопорушення, його безпосередні дії, відомості щодо його особи, зокрема, те, що він не має офіційного джерела доходів, фактично не має міцних соціальних зв`язків, є ймовірність ризику того, що обвинувачений може переховуватись від слідства та суду,  усвідомлюючи обсяг висунутого йому обвинувачення та покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим.

Враховуючи, що обвинуваченому відомі дані свідків та потерпілих, ймовірна можливість незаконного впливу на них, беручи до увагу процедуру отримання показань в суді під час судового розгляду і беручи до уваги, що потерпілий та свідки ще не допитані судом.

Відсутність відомостей на підтвердження існування у обвинуваченого офіційного джерела для існування, у сукупності з обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення, в даному випадку, свідчать про наявність ризику продовження злочинної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Враховуючи характер обставин вчинення кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, колегія суддів вважає, що є достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.

Порядок розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються обвинуваченому, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

З висновками суду щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, погоджується і колегія суддів.

Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та мотивує при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання даної особи під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника  обвинуваченого ОСОБА_8 .

Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 331,392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 422-1, 424-426 КПК України, колегія суддів, - 

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від «23 » 10 2023 року про продовження щодо обвинуваченого за ч.4 ст.189 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 21 12 2023 року, включно, без визначення застави, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

____________                 ____________                 _____________

ОСОБА_1                 ОСОБА_2                 ОСОБА_3