Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 грудня 2023 року                                                             Справа№200/5921/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в  порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

                                                        ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови Ізюмського міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про припинення нарахування страхових виплат з 01 липня 2022 року; зобов`язання відновити нарахування страхових виплат та виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період починаючи з 01 липня 2022 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку для подання даного позову та поновлення такого строку. Визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження згідно до гл.10 КАС України. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відомості, з якого періоду ОСОБА_1 припинено виплату страхових виплат з зазначенням підстав, рішення органу про припинення нарахування щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (за наявності), довідку про розмір заборгованості зі сплати страхових виплат за спірний період (помісячно).

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що з 01.04.2001р. перебував на обліку та отримував страхові виплати як ВПО у Ізюмському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. З 01.07.2022 року було припинено нарахування страхових виплат. Зазначив, що 13.10.2023 року представником позивача було направлено адвокатський запит з приводу повідомлення підстав такого припинення, у відповідь на яке відповідачем повідомлено, що управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області передано до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області постанову про призначення ОСОБА_1 перерахованої страхової виплати відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з 01.03.2022 року та реєстр осіб, яким припинено виплати за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 року, відповідно до якого щомісячна страхова виплата позивачу припинена з 01.07.2022 року. Постанову Ізюмського міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про припинення нарахування страхових виплат щодо ОСОБА_1 з 01.07.2022 року вважає протиправною, просив задовольнити позов.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що з 01.01.2023 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV. Згідно статті 5 Закону № 1105 з 01.01.2023 року виконання функцій страховика за загальнообов`язковим державним соціальним страхування передано Пенсійному фонду України. Зазначив, що 16.01.2023 року голова комісії з реорганізації Управління ВД ФСС України в Харківській області за актами приймання-передачі передала справи про страхові виплати та електронні бази даних Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області, проте, документи по потерпілому ОСОБА_1 , управління не передавало. За даними Управління Фонду рішення про припинення виплат позивачу прийнято на підставі п.1.12 Порядку призначення, перерахунку та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.18 № 11. У Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не має первинних документів але беручи до уваги норми чинного законодавства існує шлях для з`ясування обставин, що стали підставою для припинення виплат позивачу у спосіб витребування доказів у органу уповноваженого на надання рекомендацій щодо припинення (затримання) соціальних виплат за результатами верифікації. У разі підтвердження фактичних обставин що зумовлюють обов`язок платника соціальних виплат припинити (затримати) нарахування коштів буде доведено відсутність порушення чинного законодавства та зумовить відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 ), є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою від 16.06.2016 року № 6337026610 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та особою з інвалідністю 2 групи (довідка серії ДОН-05 № 159117).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Постановою Ізюмського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 06 березня 2022 року № 63018/497144/1934/46 призначено ОСОБА_1 номер справи 497144, номер випадку 1934, перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 7921,60 грн. Виплати провадити з 01 березня 2022 року щомісячно. Одночасно втратила чинність постанова "Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати" відповідно до частини другої статті 37 від 29 березня 2021 року № 63018/497144/1934/45.

Відповідно до службової записки, виданої начальником управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, на виконання пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1467, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області передало до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області постанову про призначення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перерахованої страхової виплати відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з 01.03.2022 року, справа про страхові виплати не передавалась. Крім того, управління передало до Головного управління реєстр осіб, яким було припинено/затримано виплати відділенням Управління за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 року. Згідно даних зазначених в реєстрі, щомісячна страхова виплата ОСОБА_1 припинена з 01.07.2022. Надати довідку немає можливості у зв`язку з відсутністю нарахувань з 01.07.2022. Рішення, протоколи, постанови на підставі яких було припинено виплату потерпілому до Головного управління не передавались.

Судом встановлено на підставі реєстру осіб, яким було припинено/затримано виплати відділеннями управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, що ОСОБА_1 припинено виплату у розмірі 7921,60 грн з 01.07.2022 року.

На адвокатський запит представника позивача з питань отримання щомісячних страхових виплат Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області надано відповідь листом від 18.10.2023 року № 2000-0202-8/147657, відповідно до якої На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467 «Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині передачі носіїв інформації, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі - Управління) передало до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - Головне управління) постанову про призначення ОСОБА_1 перерахованої страхової виплати відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 23.09.1999  № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з 01.03.2022 року. Справа про страхові виплати не передавалась. Також, на виконання вищезазначеного Порядку Управління передало до Головного управління реєстр осiб, яким було припинено/затримано виплати відділеннями Управління за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 року. Згідно з даними реєстру щомісячна страхова виплата ОСОБА_1 припинена з 01.07.2022 року. Рішення, протоколи, постанови на підставі яких було припинено виплати потерпілому до Головного управління не передавались.

Отже, судом встановлено, що позивачу припинено нарахування та виплату страхових виплат з 01 липня 2022 року. Суд зауважує, що доказів на підтвердження поновлення нарахування та виплати позивачеві заборгованості зі страхових виплат, відповідачем до суду не надано.

Тобто, спірним питанням є правомірність припинення нарахування та виплати страхових виплат з 01 липня 2022 року.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина (пункт 1); основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6); організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики (пункт 12).

Приписами статті 173 Кодексу законів про працю України встановлено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»(далі - Закон  №1105-XIV).

Згідно з частинами першою та сьомою статті 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону №1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною першою статті 47 Закону №1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Відповідно до частини четвертої статті 47 Закону №1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ятастатті 47 Закону № 1105-XIV).

Згідно з частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

За положеннями пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон  № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг, здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (частина друга статті 7 Закону № 1706-VII).

Частиною 10 вказаної статті 7 Закону №1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.

У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.

Факт наявності у позивача права на отримання щомісячних страхових виплат підтверджується, зокрема, постановою Ізюмського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 06 березня 2022 року №63018/497144/1934/46, відповідно до якої позивачу, ОСОБА_1 призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 7921,60 грн. Додатково зазначено, що позивач перебуває на обліку з 01 квітня 2001 року, має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що стався 22 листопада 1982 року. За висновком МСЕК від 09 лютого 2006 року, серія ДОН-05 № 003312 позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності 80% та ІІ групу інвалідності, безстроково.

Відповідно до Довідки серії ДОН-05 № 003312 позивачу встановлено 2 групу інвалідності безстроково.

При цьому, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження наявності підстав встановлених Законом для припинення та не виплати позивачу страхових виплат.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви  68385/10 та  71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Як зауважив ЄСПЛ, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява  28342/95, пункт 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії», заява  76943/11, пункт 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S.W. проти Об`єднаного Королівства», заява  20166/92, пункт 36).

Відповідно до пункту 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону від 21 вересня 2022 р. № 2620-ІХ припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Отже, з 01.01.2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що саме відповідач, припинивши виплату призначених позивачу страхових виплат, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Ізюмського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про припинення нарахування страхових виплат, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів протилежного докази прийняття Ізюмським міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області постанови про припинення нарахування страхових виплат позивачу.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, задовольнивши позов частково, шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати щомісячних страхових виплату позивачу за період з 01.07.2022 року, зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу щомісячних страхових виплат з 01.07.2022 року та виплатити заборгованість за весь період.

У відповідності до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд

                                                       В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплату позивача за період з 01.07.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, Харківська обл., місто Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) щомісячних страхових виплат з 01.07.2022 року та виплатити заборгованість за весь період.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 20 грудня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя                                                                                   О.В. Троянова