ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 грудня 2009 року                                                                       Справа № 2а-5901/09/2370

12 год. 45 хв.                                                                                                                      м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді  Гаращенка В.В.,

при секретарі – Бондар Т.П.,

за участю:

представника позивача: Чумак В.В. – за довіреністю;

відповідача: Кутненка М.А. – особисто;

представника відповідача: ОСОБА_3 – за усною довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Звенигородського районного центру зайнятості населення до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Звенигородський районний центр зайнятості населення звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 3678 грн. 70 коп., виплачених як допомога по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач звернувся до Звенигородського районного центру зайнятості населення шукаючи роботу. В зв’язку з відсутністю підходящої роботи 01.09.2004 року відповідачу надано статус безробітного, відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

19.10.2004 року відповідача знято з обліку в зв’язку з переїздом на постійне місце проживання в іншу місцевість.

В свою чергу відповідач повторно звернувся 23 грудня 2004 року до Звенигородського районного центру зайнятості населення шукаючи роботу. В зв’язку з відсутністю підходящої роботи 23.12.2004 року відповідачу надано статус безробітного, відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В період перебування на обліку в Звенигородському районному центрі зайнятості населення з 01.09.2004 року по 19 жовтня 2004 року та з 23.12.2004 року по 12 січня 2006 року відповідачу виплачено 3678 грн. 70 коп.

Під час перевірки встановлено, що відповідач під час реєстрації в Звенигородському районному центрі зайнятості приховував той факт, що з 06.08.1996 року зареєстрований, як суб’єкт підприємницької діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила задовольнити позов.

Відповідач та його представник в судовому засіданні та в запереченні на позов  вимоги позовної заяви не визнали з тих причин, що відповідач 20.10.2004 року звернувся до державного реєстратора з наміром припинити підприємницьку діяльність подавши при цьому відповідну заяву, за вже 29 грудня 2004 року до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи підприємця за його рішенням . Таким чином відповідач підприємницькою діяльністю не займався, доходів від такої діяльності, як і будь-яких інших доходів, не отримував. З цих причин мав право на отримання допомоги по безробіттю.

Вислухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно пп. «б» п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ         від 01.03.1991 року, до зайнятого населення і відповідно такого, що не можуть бути визнані безробітними, належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Частиною 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» закріплено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а відповідно до п. 3 цієї статті Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім того, відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від                20.11.2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Відповідач звернувся до Звенигородського районного центру зайнятості населення в пошуках роботи та 01.09.2004 року йому надано статус безробітного, призначено виплату допомоги. В заяві про надання статусу безробітного відповідач зазначив, що не зареєстрований, як суб’єкт підприємницької діяльності.

В період перебування на обліку в Звенигородському районному центрі зайнятості населення з 01.09.2004 року по 19.10.2004 року відповідачу виплачено 587 грн. 66 коп.

19.10.2004 року відповідача згідно наказу № НТ 041019 від 19.10.2004 року знято з обліку в зв’язку з переїздом на постійне місце проживання в іншу місцевість відповідно до пп. є п. 44 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних».

23.12.2004 року відповідач повторно звернувся до Звенигородського районного центру зайнятості населення в пошуках роботи та цього ж числа йому надано статус безробітного, призначено виплату допомоги. В заяві про надання статусу безробітного відповідач зазначив, що не зареєстрований, як суб’єкт підприємницької діяльності.

В період перебування на обліку в Звенигородському районному центрі зайнятості населення з 23.12.2004 року по 12.01.2006 року відповідачу виплачено 3091 грн. 04 коп.

Відповідно до листа державного реєстратора №363 від 29.09.2009 року вбачається, що відповідач зареєстрований, як суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа з          06.08.1996 року.

На підставі вказаного листа та в силу п. 2 та п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивачем стосовно відповідача виданий по центру зайнятості наказ № 436 від 08.10.2009 року про повернення коштів, виплачених, як допомога по безробіттю в сумі 3678 грн. 70 коп. Наказ  № 436 від 08.10.2009 року направлений на адресу відповідача, проте останній кошти не повернув.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

В той же час, з довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої на запит позивача та станом на 29.09.2009 року вбачається, що 20 жовтня 2004 року до реєстру внесено рішення відповідача про припинення його підприємницької діяльності, а 29.12.2004 року внесено запис - державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем за її рішенням.

Таким чином, суд вважає, що хоча відповідач на момент звернення до позивача був зареєстрований, як фізична особа – підприємець, проте виявив намір припинити таку діяльність, про що свідчить запис в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20.10.2004 року та відповідно з 29.12.2009 року відповідач не відноситься до зайнятих громадян діяльність яких пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Фактично з 30.12.2004 року відповідач є безробітним, який через відсутність роботи не мав заробітку або інших передбачених законодавством доходів і був зареєстрований у державній службі зайнятості як такий, що шукав роботу, готовий та здатний приступити до підходящої роботи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що  відповідач допустив порушення в частині звернення до позивача будучи зареєстрованим як фізична особа – підприємець, проте позов підлягає частковому задоволенню, так як відповідач необґрунтовано отримував кошти, як допомога по безробіттю до моменту внесення запису в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 697 грн. 69 коп. виплачених як допомога по безробіттю за період вересень, жовтень та грудень 2004 року.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 89, 94, 159 – 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, (20200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Звенигородського районного центру зайнятості населення, (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Кримського, 46а, код ЄДРПОУ 21368388) кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 697 (шістсот дев’яносто сім) грн. 84 коп.

В задоволені позову щодо стягнення решти суми відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 грудня 2009 року.

Суддя                                                                                                   В.В. Гаращенко