Справа №461/2109/18

П О С Т А Н О В А

13 квітня 2018 року суддя Галицького районного суду м. Львова Юрків О.Р. , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

у провадження судді Галицького районного суду м. Львова Юрківа О.Р. надійшли матеріали про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1.

Ознайомившись з даною справою, приходжу до висновку про необхідність заявити самовідвід за наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є діючим суддею Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.

Згідно із ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Радою суддів України, відповідно до положень ст. 133 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», у рішенні від 04.11.2016 року №75 визначено, що потенційний або реальний конфлікт інтересів, пов'язаний із здійсненням правосуддя підлягає врегулюванню в порядку, визначеному процесуальним законом (відвід або самовідвід).

Згідно чинних правил підсудності Львівський апеляційний адміністративний суд, серед інших справ, переглядає (як суд апеляційної інстанції) справи розглянуті Галицьким районним судом м. Львова (як судом першої інстанції), в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов'язаний:

- справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;

- дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів;

- виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.

Згідно ст. 79 цього ж Закону конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Конкурс на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду проводиться щодо вакантної посади у відповідному касаційному суді.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів вищого спеціалізованого суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до ст. 83 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);

2) професійна етика;

3) доброчесність.

Згідно статті 85 цього ж Закону, кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складення іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Суддівське досьє має містити, серед іншого, інформацію про кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни.

Таким чином, можна прийти до обґрунтованого висновку про те, що результати перегляду рішень судді в суді вищестоящої інстанції (інформація про кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни) мають безпосередній вплив на його кар'єру. В той же час, перебування на посаді, переміщення чи переведення, має під собою певні наслідки, які, зокрема, виражаються у перебуванні у відповідному статусі та отриманні суддівської винагороди, зокрема. Той факт, що ОСОБА_1 є діючим суддею Львівського апеляційного адміністративного суду, тобто суддею, який за своїми повноваженнями переглядає рішення Галицького районного суду м. Львова, в якому працює головуючий (суддя Городецька Л.М.), за моїм переконанням, містить ознаки потенційного конфлікту інтересів.

Слід також відзначити, що при будь-якому переміщенні судді з однієї посади на іншу, за загальновідомими правилами, інформація про кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни збирається за останні п'ять років. Таким чином, якщо мною у найближчі п'ять років буде висловлений намір переміщення, переведення, тощо, потенційні або вже прийняті рішення за участю ОСОБА_1 щодо перегляду рішень прийнятих під моїм головуванням мають безпосередній вплив на загальну інформацію, яка міститься в суддівському досьє.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції», потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 (до яких належать судді) частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, порядок надання окремих видів державних послуг та провадження інших видів діяльності, пов'язаних із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, мають передбачати порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів службових осіб, діяльність яких вони регулюють.

Стаття 35 цього ж Закону встановлює, що правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, суддів, суддів Конституційного Суду України, голів, заступників голів обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.

Статтею 29 цього ж Закону встановлено, особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.

Позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування.

Не можна залишити поза увагою такий суб'єктивний фактор, як оцінка самим органом уповноваженим на розгляд даної справи(суддею) ставлення до цього розгляду учасників процесу, в контексті розгляду питання довіри до суду. Не викликає жодного сумніву той факт, що розгляд справи, за наявності обставин наведених вище, очевидно негативно вплине на такий фундаментальний фактор як довіра до суду, як в широкому розумінні (сприйняття суспільством), так і у більш вузькому(сприйняття учасниками процесу).

Відповідно до положень статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, серед іншого, є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, зміцнення законності, запобігання правопорушенням.

Статтею 7 цього ж кодексу, встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Процедура відводу та самовідводу вищенаведеним кодексом не врегульована. Натомість вищенаведені нормативні акти та положення зобов'язують вжити дієвих та реальних, а не формальних заходів для запобігання потенційного конфлікту інтересів.

За таких обставин вважаю за доцільне, можливе та необхідне застосувати аналогію закону, а саме положення Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому вважаю за необхідне мотивувати чому слід застосувати саме ці положення.

Відповідно до ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, положення Кодексу адміністративного судочинства України прямо передбачають, що його юрисдикція розповсюджується на справи про адміністративні правопорушення, з врахуванням специфіки яка стосується визначення категорії спорів, процедури та порядку розгляду цих справ. Аналіз існуючих (чинних) Кодексів дає підстави стверджувати, що саме Кодекс адміністративного судочинства України найбільш тісно переплітається з Кодексом України про адміністративні правопорушення, оскільки охоплює собою найбільший спектр тотожних питань, в першу чергу питання правомірного притягнення до адміністративної відповідальності, де відповідно до положень КУпАП вирішується питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а КАС України встановлює правила перевірки правильності та законності застосування процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, - кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про безсторонність суду.

У відповідності з ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У пункті 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно ст.55 ч.3 п.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Зважаючи на вищевикладене, з метою уникнення будь-яких сумнівів сторін в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, з метою недопущення затягування строків розгляду даної справи, а також задля забезпечення права на справедливий суд, вважаю за необхідне заявити самовідвід по даній справі.

Керуючись положеннями ст. 1 КУпАП, ЗУ «Про запобігання корупції», ст. ст. 36-40 Кодексу адміністративного судочинства України, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 28, 29, 35 ЗУ «Про запобігання корупції»,

ПОСТАНОВИВ:

заявити по справі № 456/2109/18, провадження 3/461/871/2018 про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, самовідвід.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя О.Р. Юрків.