ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня2018 року

м. Київ

справа № 390/934/13-к

провадження № 51-3481 км 18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Шибінської В.В.,

прокурора Чабанюк О.В.,

виправданих

(у режимі відеоконференції) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

захисників

(у режимі відеоконференції) Коротича В.А., Дудніка А.М., ЛісовськоїО.А.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013120000000028, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_7 дня,

уродженця та жителя АДРЕСА_4

виправданого за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191 КК за відсутності в діянні складів кримінальних правопорушень;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_8 дня,

уродженки та жительки АДРЕСА_5

виправданої за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 205; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 209; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191 КК, за відсутності в діянні складів кримінальних правопорушень;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_9

уродженця та жителя АДРЕСА_6

виправданого за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 209; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 209; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191 КК, за відсутності в діянні складів кримінальних правопорушень;

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_10

уродженця смт Новгородки Кіровоградської області,

жителя АДРЕСА_7

виправданого за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 205; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 5 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 209; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191 КК, за відсутності в діянні складів кримінальних правопорушень.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

За вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 1 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнано невинуватими у пред'явлених їм зазначених обвинуваченнях й виправдано за відсутності в діяннях складів кримінальних правопорушень.

Відмовлено в задоволенні цивільного позову Державної податкової інспекції в м. Кіровограді до ТОВ «Укрсфера» в особі директора ОСОБА_1, ПП «Перший торговий альянс «Юнімікс» в особі директора ОСОБА_3, ПП «Агромобекс» та ПП «Транс-2007», в особі директора ОСОБА_4 про стягнення незаконно привласнених із державного бюджету коштів, пов'язаних із відшкодуванням ПДВ, у сумі 3 347 348 грн.

Скасовано накладені арешти.

Як убачається з вироку, вказані особи органом досудового розслідуванняобвинувачувалися у вчиненні ряду злочинів за обставин, детально викладених в обвинувальному акті та відображених у згаданому судовому рішенні.

Формула обвинувачення та юридична правова оцінка діянь за висновками органів досудового розслідування, які були предметом ревізії суду, зводилися до наступного.

Так, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 3 ст.27, ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст.205 КК, за ознаками фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчиненого повторно, організованою групою; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 5 ст.191 КК, за ознаками організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 209 КК, за ознаками організації вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених організованою групою в особливо великому розмірі; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191 КК, за ознаками організації замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою.

ОСОБА_2 обвинувачувалася у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст.205 КК, за ознаками фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчиненого повторно, організованою групою; ч. 2 ст.27, ч. 3 ст. 28 і ч. 5 ст. 191 КК, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою; ч. 2 ст.27, ч. 3 ст.28 і ч. 3 ст.209 КК, за ознаками вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених організованою групою в особливо великому розмірі; ч. 2 ст.27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст.191 КК, за ознаками замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою.

ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 5 ст. 191 КК, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою; ч. 2 ст.27, ч. 3 ст.28 і ч. 3 ст.209 КК, за ознаками вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених організованою групою в особливо великому розмірі; ч. 2 ст.27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст.191 КК, за ознаками замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою.

ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 205 КК, за ознаками пособництва у фіктивному підприємництві, тобто створенні або придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчиненому повторно, організованою групою; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 і ч. 5 ст. 191 КК, за ознаками пособництва в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах організованою групою; ч. 5 ст.27, ч. 3 ст.28 і ч. 3 ст.209 КК, за ознаками пособництва у вчиненні фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених організованою групою в особливо великому розмірі; ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191 КК, за ознаками пособництва в замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою.

Виправдовуючи обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд першої інстанції визнав, що зібрані у провадженні стороною обвинувачення окремі докази є недостовірними, а ряд інших - неналежними та недопустимими.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів прокурора полягає в тому, що місцевий суд здійснив провадження з порушенням загальних засад, насамперед диспозитивності, а також закріпленої в ст. 22 КПК засади змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів і в доведенні їх переконливості, істотно обмеживши сторону обвинувачення в реалізації її процесуальних прав та позбавивши можливості виконати свої обов'язки, при цьому штучно створив умови для визнання окремих доказів (показання свідків) недопустимими. На думку прокурора, наведені порушення перешкодили суду прийняти законне та обґрунтоване рішення. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ч. 3 ст. 404 вказаного Кодексу, неправомірно відмовив у виклику певних ключових свідків, обмежившись лише дослідженням окремих письмових доказів. З урахуванням зазначеного й посилаючись на те, що згаданий суд не перевірив і не дав відповідей на доводи сторони обвинувачення, викладені в апеляційній скарзі, вважає постановлену ухвалу незаконною. Крім того, як зауважує прокурор, повний текст оспорюваної ухвали не було проголошено у визначений день - 19 грудня 2016 року, і відсутній запис судового засідання щодо здійснення цієї процесуальної дії.

Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду через порушення статей 404, 419 КПК і призначити новий розгляд у цьому суді; виправдані та їх захисники заперечили проти задоволення заявлених стороною обвинувачення касаційних вимог і вважали ухвалені судові рішення законними та обгрунтованими.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку чи ухвали, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою, як це передбачено ст. 370 КПК.

Зважаючи на приписи ст. 419 вказаного Кодексу, суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Виходячи з передбачених ст. 2 КПК завдань кримінального провадження, апеляційний суд, виконуючи обов'язок щодо ретельної перевірки аргументів апелянта, повинен використати всі процесуальні можливості, в тому числі провести судове слідство в необхідному обсязі згідно з правилами ст. 404 цього Кодексу.

Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції при перегляді вироку належно не виконав зазначених приписів закону.

За матеріалами провадження, прокурор, не погодившись із виправдувальним вироком, подав на нього апеляційну скаргу. У ній він, наводячи конкретні доводи, посилаючись на порушення ст. 22 КПК, неналежну оцінку доказів, заперечував законність указаного рішення, просив апеляційний суд скасувати його на підставах, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 409 цього Кодексу, і ухвалити новий обвинувальний вирок. Аргументуючи свою позицію, прокурор, у числі іншого, зазначав про наявність у справі фактичних даних щодо вчинення обвинуваченими злочинів організованою групою, а також стверджував, що місцевий суд необґрунтовано залишив поза увагою показання допитаних свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які підтвердили фіктивне підприємництво. Заявляючи клопотання про проведення часткового судового слідства, наполягав на допиті ключових, на його думку, свідків сторони обвинувачення ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15

Проте суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення, ретельно не перевірив усіх доводів прокурора і не дав на них вичерпних відповідей. У своїй ухвалі згаданий суд замість ґрунтовного спростування тверджень скаржника шляхом аналізу всіх доказів в аспекті статей 84-86, 90 КПК й правильності їх оцінки з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, як це передбачено ст. 94 КПК, по суті виклав зміст вироку, відображені в ньому докази та висновки місцевого суду попри те, що вони оспорювалися. При цьому апеляційний суд, погоджуючись із позицією місцевого суду, так само в обгрунтування невинуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 послався на рішення судів іншої юрисдикції про відмову у задоволенні позову ДПІ про визнання недійсним договору поставки, укладеного між ТОВ «Укрсфера» та ТОВ «Перший торговий альянс «Юнімікс». Однак, вирішуючи питання преюдиціального значення таких рішень, апеляційний суд не зіставив їх і не оцінив у сукупності з наявними у справі фактичними даними, що стосуються інкримінованого обвинуваченим способу незаконного отримання відшкодування ПДВ за декларацією, до якої було внесено штучно створену передплату за договором поставки. Поряд із цим апеляційний суд залишив без правової оцінки факт наявності інших договорів, які, за висновками органів досудового розслідування, було укладено з аналогічною незаконною метою.

Навівши твердження прокурора про відзначення у вироку того факту, що показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказують на можливі протиправні дії обвинуваченої ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції в ухвалі детально не проаналізував їх змісту, а також показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, хоча вони, на думку сторони обвинувачення, підтверджували фіктивне підприємництво. Між тим оцінка цих доказів в аспекті ст. 94 КПК має значення для правильного вирішення кримінального провадження.

Погоджуючись із рішенням місцевого суду про відсутність у діяннях обвинувачених складів інкримінованих злочинів, апеляційний суд не з'ясував суті всього обсягу пред'явленого обвинувачення та обставин, які належать до предмета доказування в юридичному розумінні, з урахуванням усіх зазначених в обвинувальному акті кваліфікуючих ознак злочинів та конкретної ролі кожного їх співучасника, звідси - й належно не перевірив правильності встановлення у вироку фактичних обставин кримінального провадження. Умотивованої правової позиції з цього питання на спростування аргументів прокурора в ухвалі не міститься.

Таким чином, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а висновок щодо законності постановленого виправдувального вироку є передчасним.

Крім того, на стадії апеляційного провадження прокурор заявляв у порядку ч. 3 ст. 404 КПК клопотання про допит свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, яких не було допитано місцевим судом, попри наполягання сторони обвинувачення.

Згідно з даними, відображеними на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні згаданого клопотання, послався на те, що стороною обвинувачення не було вжито заходів для прибуття вказаних свідків до суду першої інстанції і не повідомлено адреси фактичного місця їх проживання.

Однак апеляційний суд не з'ясував у прокурора, чи забезпечить він присутність свідків під час здійснення процедури перегляду і не надав йому такої можливості, чим порушив засади диспозитивності та змагальності, обмеживши право сторони обвинувачення довести свою правову позицію та не створивши для цього необхідних умов.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд скарги прокурора у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було здійснено формально, з порушенням ст. 2 КПК.

Допущені порушення перешкоджають суду касаційної інстанції дійти безсумнівного висновку щодо винуватості чи невинуватості вказаних осіб, це питання має бути предметом перевірки за правилами Глави 31 КПК.

Оскільки ухвалу апеляційного суду було постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, вона підлягає скасуванню на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Отже, зважаючи на доводи та вимогу сторони обвинувачення в касаційній скарзі, її слід задовольнити частково.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей, з урахуванням положень статей 23, 404 КПК перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також інші доводи касаційної скарги прокурора, дати на них вичерпну відповідь і ухвалити справедливе рішення, яке відповідає ст. 370 цього Кодексу.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

А.П. Бущенко І.В. Григор’єва     С.С. Голубицький