Справа № 521/1746/16-ц

Провадження № 2/521/1633/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

«06» квітня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання - Корнієнко Л.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перерахунок часток у праві спільної власності та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 із уточненим та доповненим в подальшому позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перерахунок часток у праві спільної власності та визнання права власності, посилаючись на те, щоїй на праві власності на підставі договору дарування від 17 червня 2005року належить 1/4 частина домоволодіння під №7, що розташована в місті Одесі по вулиці Строгонова, та в цілому складається з: двох житлових кам’яних будинків, зазначених в схематичному плані літерами «А», «Б», житловою площею -64,9кв.м. та господарчих та побутових споруд: сараїв - «Д», «Е», «Ж», «З», «К», «Л», «М», «Н», «О», «Р», літніх кухонь - «В», «Г»; навісу - «И»; вбиральні - «У», огорожі - №1-6, душа -«Т», розташованих на земельній ділянці площею -1422кв.м., яка була надана в користування на підставі рішення виконкому Одеської міської ради від 05 травня 1955 року за №400.

Зазначала, що за час проживання у спірному домоволодінні нею був збудований житловий будинок літера «Ч» 2007 року побудови та літня кухня «П», побудована до 1991 року. Вказувала, що 17 січня 2014року була зареєстрована декларація про готовність об’єкта до експлуатації будівництво індивідуального житлового будинку за адресою : м. Одеса, вул. Строганова,7, код об’єкта -1110.3, 11 - категорія складності.До декларації був виготовлений технічний паспорт від 27 листопада 2012року, де згідно до експлікації земельної ділянки : літера «А», «Ч» - житлові будинки, літери «Ж», «З», «К», «Л», «Е», «О», «Р», «Ф», «X» - сараї, літери «В», «П», «Д» -літні кухні, літера «»С» -гараж, літера «И» - навіс, літера «У» - вбиральна, №1,2,4,5 огорожа.

Вказувала, що згода відповідачів, які є співвласниками на перерахунок часток в домоволодінні №7 по вул. Строганова відсутня, у зв’язку з чим позивач остаточно просила суд ухвалити рішення, яким здійснити перерахунок часток без згоди співвласників та надати дозвіл на вчинення заходів щодо благоустрою подвір’я (побудова ганку зі сходами, асфальтування чи бетонування частини подвір’я яка примикає до будинку).

Позивач у судовому засіданні позовну заяву підтримала, просила суд її задовольнити.

ОСОБА_3у судовому засіданні позов не визнала, проти його задоволення заперечувала.

Представник відповідача ОСОБА_4у судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомила. Раніше у судових засіданнях позов не визнала, проти його задоволення заперечувала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Цивільним Кодексом України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 17 червня 2005року належить 1/4 частина домоволодіння під №7, що розташована в місті Одесі по вулиці Строгонова, та в цілому складається з: двох житлових кам’яних будинків, зазначених в схематичному плані літерами «А», «Б», житловою площею -64,9кв.м. та господарчих та побутових споруд: сараїв - «Д», «Е», «Ж», «З», «К», «Л», «М», «Н», «О», «Р», літніх кухонь - «В», «Г»; навісу - «И»; вбиральні - «У», огорожі - №1-6, душа -«Т», розташованих на земельній ділянці площею -1422кв.м., яка була надана в користування на підставі рішення виконкому Одеської міської ради від 05 травня 1955 року за №400.

Право власності ОСОБА_1 зареєстровано КП «ОМБТІ та РОН» 30 червня 2005року, що підтверджується витягом.

Встановлено, що за час проживання у спірному домоволодінні ОСОБА_1 був збудований житловий будинок літера «Ч» 2007 року побудови та літня кухня літера «П».

Тобто, шляхом самочинно збудованих приміщень позивачем було збільшено площу спірних приміщень, при цьому дозволу на збільшення та самовільну реконструкцію будинку на час будівництва не надавалось.

17 січня 2014року була зареєстрована декларація про готовність об’єкта до експлуатації будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Строганова,7, код об’єкта -1110.3, 11 - категорія складності.До декларації був виготовлений технічний паспорт від 27 листопада 2012року, де згідно до експлікації земельної ділянки : літера «А», «Ч» - житлові будинки, літери «Ж», «З», «К», «Л», «Е», «О», «Р», «Ф», «X» - сараї, літери «В», «П», «Д» -літні кухні, літера «»С» -гараж, літера «И» - навіс, літера «У» - вбиральна, №1,2,4,5 огорожа.

Статтею 331 ЦК України визначено загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону. Вказана норма не призначена для врегулювання правового режиму самочинного будівництва. Відповідно до положень цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди, інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в разі, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно з вимогами ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 липня 1999 року по справі № 2-1936/99 був встановлений порядок користування земельною ділянкою біля будинку № 7 по вул. Строганова у м. Одесі.

При проведенні аналізу меж господарських будівель та споруд від літери С (гараж) вздовж огорожі № 5, зазначені у технічному паспорті ОСОБА_1 від 27 листопада 2012року та 10 березня 2016року, вбачається, що така межа суттєво відрізняється у бік збільшення.

Тобто технічний НОМЕР_1 року чітко встановлює на даний час порушення позивачкою межі земельної ділянки у відношенні до інших співвласників домоволодіння № 7 (що також вбачається і з фотографій, які містяться в матеріалах справи), відповідно до меж і розмірів згідно рішення Малиновського районного суду від 08 липня 1999року по справі № 2-1936/99.

Відповідно до ч. 4 ст. 357 Цивільного Кодексу України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

ЦК України встановлює особливі правила стосовно правової долі добудови (прибудови), здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди.

Така добудова (прибудова) не є об'єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об'єктом права власності лише того співвласника, який її зробив, за таких умов:

1. добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників;

2. добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього (абзац третій ч. 2 ст. 331 ЦК);

3. добудова (прибудова) не порушує прав інших співвласників, наприклад, не створює для них перешкод у користуванні майном, яке вони здійснюють згідно домовленості між собою (ч. 2 ст. 358 ЦК України).

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до приписів ст.ст.12-13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

ОСОБА_5 не надала суду докази порушення її прав відповідачами, і як замовник будівництва (забудовник), вона повинна виконати вимоги чинного законодавства для їх реалізації. І лише у разі порушення таких прав позивач може звернутися до суду за їх захистом, обравши відповідний ефективний спосіб захисту права.

В даному випадку, позивач не надав суду належних, допустимих, переконливих доказів у обґрунтування своїх вимог в розумінні ст.ст.76,81 ЦПК України.

Крім того, позивач при розгляді справи не надала суду докази на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги.

Відтак, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження свої вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 4, 7, 12, 13, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 284, 288, 354 ЦПК України, суд, -                                                  

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перерахунок часток у праві спільної власності та визнання права власності– залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Малиновський районний суд м. Одеси.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ

Повний текст рішення  складено 06 квітня 2018року.