Справа 2-  114 / 09

                                   Р І Ш Е Н Н Я  

                   І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

2 грудня 2009 року

Личаківський районний суд міста Львова

 У складі головуючого – судді Гірник Т.А.

 При секретарі  Яричевській І.В.

З участю представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2

Відповідача ОСОБА_3

Розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , суд

                       В С Т А Н О В И В :

          Позивач ОСОБА_1  звернулась  з позовом до відповідача  , котрий  у встановленому законом порядку уточнила в частині мотивів та доповнила належною заявою , в кінцевому просить стягнути суму втраченого заробітку , що становить 7928, 80 коп . суму втраченого заробітку за 37 місяців  з дати  отримання  травми до періоду , за який проведено розрахунок втрати такого заробітку , а також та 50 000 моральної шкоди , що спричинено внаслідок травмування  09.06. 2005 року .  Мотивує тим, що 09.06.2005 року була травмована внаслідок наїзду автомобілем під керуванням відповідача. По даному факту порушена кримінальна справа по якій тривалий час не приймалося кінцеве рішення, оскаржувались постанови про припинення кримінального переслідування і в кінцевому постановою Франківського районного суду міста Львова від 10.06.2009 року відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 286, ч.1 КК України на підставі Закону України “Про амністію” від 12.12.2008 року. Кримінальна справа закрита. Цивільний позов залишено без розгляду з роз”ясненням права звернення в порядку цивільного судочинства. Враховуючи те, що на час отримання травми працювала, то з вини відповідача втратила заробітну плату, що становить 11258 грн. 80 коп. за період 37 місяців. Обрахунок провела на підставі довідки про заробітну плату, що становить 600 грн. 30 коп. та встановленого експертизою 15% втрати професійної працездатності. Крім того, просить врахувати суму отриманих коштів 2603 грн. 40 коп., отриманих по листках непрацездатності. Просить стягнути моральну шкоду в розмірі 50.000 грн, доповнивши в цій частині 27.11.2009 року мотиви позову. Просить врахувати, що внаслідок травми пережила фізичні та психічні страждання, фактично стала інвалідом, що негативно вплинуло на можливість реалізувати себе у професії та змусила перебудувати життя. Тривалий період лікування, що підтверджено листками непрацездатності, спричинив моральні страждання, у зв”язку з обмеженнями у рухах, спілкуванні та іншим звичним ритмом життя. Такі обставини негативно вплинули на психіку, оскільки важко змиритися із кардинальною зміною у житті, погіршенням здоров”я з незалежних причин. В підтвердження вимог покликається на довідки про оплату праці, висновок експертизи, судове рішення інші долучені до справи докази, які просить вважати вичерпними в обгрунтування позову.

В останнє судове засідання не з”явилася, в заяві до суду просить завершувати розгляд справи в її відсутності, що суд вважає можливим з врахуванням особистих пояснень ОСОБА_1 в суді з приводу позову.

Адвокат по представництву останньої підтвердив наполягання довірительки на позові з мотивів, наведених у заявах та про відсутність інших доказів в підтвердження вимог.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов заперечив водночас висловився, що погоджується сплатити позивачці відшкодування у розумному розмірі за наявності підтвердження понесених витрат. Просить врахувати, що є вина позивачки у ДТП, остання перебувала у нетверезому стані, тому виключно внаслідок її недбалості 09.06.2005 року була травмована автомобілем під його керуванням.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, які сторони просять вважати вичерпними в обгрунтування ставлення до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення в межах стягнення втраченого заробітку, в розмірі 2355 грн. 52 коп. та 10 000 грн. моральної шкоди.

До такого суд приходить виходячи з наступних мотивів.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Із змісту ч. 4 ст. 61 ЦПК України випливає, що постанова суду у кримінальній справі, що набрала законної сили, обов”язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою 10.06.2009 року Франківського районного суду м. Львова встановлено, що ОСОБА_3 09.06.2005 року близько 18-40, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21099, державний номер НОМЕР_1 по вул. В. Великого в м. Львові, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував дорожні умови, не вжив заходів до гальмування аж до повної зупинки транспортного засобу, а приступив до виконання маневру об”їзду пішохода, під час чого не забезпечив безпечний боковий інтервал до нього, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, в результаті чого вона отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. В судовому засіданні відповідач свою вину визнав.

Таким чином слід вважати встановленими і такими, що не підлягають доказуванню обставини вини відповідача у спричиненні ушкодження здоров”я позивачці, тому його твердження в судовому засідання про наявність вини позивачки не заслуговують до уваги.

Враховуючи передбачений законом обов”язок відшкодувати потерпілому втрачений заробіток з вини винної особи суд вважає, що суму такого слід стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача. Приймаючи до уваги висновок МСЕК на підставі ухвали суду, встановлено, що ОСОБА_4ЧС. 09.06.2005 року отримала травму, внаслідок якої втрачено 15 відсотків професійної працездатності (а.с.59 – 62).

На підставі долучених позивачем документів про її доходи за період, що передував травмуванню, суд не може погодитися із правильністю розрахунку розміру втраченого нею заробітку (а.с.39). Із його змісту вбачається, що в його основу покладався розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, визначений Законом України “Про державний бюджет України на 2005 рік”.  Щодо періоду за який просить провести стягнення втраченого заробітку, визначений, як 37 місяців згідно уточненого розрахунку (а.с. 76), то не виходячи за межі позову суд враховує цей період часу. Із долучених до справи довідок про отримувану позивачкою на посаді старшого тренера ДЮСШ за останні повні два місяці, що передували травмі, суд обрахував середньомісячний заробіток на час травми і такий становив 482 грн. 32 коп. З врахуванням перебування на лікарняному, що підтверджується долученими до справи копіями листків непрацездатності і такий період становив 4 міс. 26 днів, за що оплачено ОСОБА_1 2603 грн. 40 коп., що підтверджується довідкою (а.с. 77). Враховуючи перевищення оплати по листках непрацездатності розміру середньої заробітної плати за період, обумовлений листками непрацездатності суд вбачає, що правових підстав за цей період стягувати такий з відповідача на користь позивачки немає.

До стягнення підлягає сума за решту 32 міс. 4 дні обрахована як 72 грн. 36 коп., що становить 15% втраченого заробітку і в цілому за зазначений період  слід стягнути – 2355 грн. 52 коп.

Визначаючи розмір морального відшкодування суд погоджується з мотивами позову. Безперечно тривалість перебування на лікуванні, перенесення операцій викликало моральні страждання, які посилились частковою втратою працездатності. Оцінюючи в сукупності мотиви позову в цій частині суд вважає, що визначений первинно позивачем розмір компенсації за моральну шкоду 10 000 грн. є відповідним і підлягає до стягнення. Інших вагомих мотивів, які спонукали позивача збільшити розмір морального відшкодування не наведено.

      Керуючись ст. ст. 10 , 11, 57-61 , 208 , 209 ч. 3 , 212 – 215  ЦПК України , ст. ст. , 168 , 1187 , 1193, 1195  ЦК України , суд

                                      В И Р І Ш И В  :

           Позов  ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  задоволити частково.

          Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди , як суму   втраченого заробітку  2355 грн. 52 коп.  та 10 000                гривен моральної шкоди, а всього 12355 грн. 52 коп.

 В решті вимоги залишити без задоволення за безпідставністю вимог.

           Стягнути з ОСОБА_3  на користь держави судові витрати  23 грн. 55 коп. судового збору та 120 гривен на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області з дотриманням порядку та строків передбачених ст.  294- 296 ЦПК України.

    Суддя