УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/564/17 Головуючий у 1-й інст. Бруховський Є. Б.

Категорія 5 Доповідач Коломієць О.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 293/564/17ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2017 року, яке ухвалене суддею Бруховським Є.Б. в смт Черняхів Житомирської області

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов’язати ОСОБА_3 звільнити незаконно займане ним приміщення Зерноскладу, 1968 року побудови, що розташоване по вул. Мічуріна, 26 прим.2 в с. Селянщина, Черняхівського району Житомирської області. В обґрунтування позову зазначив, що у березні 2017 року відбулися збори співвласників майна ПСПО «Селянщинське» с. Селянщина. Протоколом цих зборів від 11.03.2017 р. йому було виділено майно, зокрема, вказаний вище Зерносклад. Однак реалізувати свої права на дане приміщення як власник, позивач не має можливості, оскільки його займає відповідач ОСОБА_3 і відмовляється добровільно його звільнити.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені повністю. Зобов’язано ОСОБА_3 звільнити незаконно займане приміщення Зерноскладу, 1968 року побудови в с. Селянщина. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог скарги зазначає, що суд не вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, чим порушив його права на захист. Задовольняючи позов, суд не врахував обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, не врахував відсутність кворуму на зборах 11.03.2017 р. та не надав належної оцінки акту прийому-передачі майна.

В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог суд виходив з того, що відповідач без законних підстав зайняв приміщення спірної будівлі, чим створює перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні належним на праві власності майном.

Проте такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом захисту цивільного права є цивільні права та інтереси, які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

За змістом статей 5, 7 - 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності і його пайовий фонд майна складається з балансової вартості як основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, так і грошових коштів; а майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання (та скоригований на день вибуття працівника з господарства).

Пунктом 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» (з наступними змінами), встановлено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування чи інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Частиною третьою статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Аналогічний підхід до реалізації права членів КСП на вільний вихід з цих підприємств із майновими паями передбачений і Указом Президента України від 3 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

Підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників.

Під час розгляду справи було встановлено, що на підставі протоколу зборів співвласників ПСПО «Селянщинське», на яких розглядалось заява позивача про виділення майна в натурі як власнику майнових сертифікатів, придбаних на підставі договорів купівлі-продажу, ОСОБА_2 було виділено у власність в натурі майно на суму 280 857 грн. Перелік майна, який підлягав передачі у власність позивачу, визначений Додатком № 1 до Протоколу. Разом з тим, позивачем під час розгляду справи не було надано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, виданого на підставі договорів купівлі-продажу.

Згідно акту приймання-передачі, який затверджений сільським головою Селянщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, позивачу також було передано і спірну будівлю зерноскладу, яка розташована по вул. Мічуріна, прим.2 с. Селянщина Черняхівського району Житомирської області.

Рішенням Селянщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області № 12 від 29 березня 2017 року присвоєно поштову адресу спірному об’єкту нерухомого майна.

Згідно ст.ст. 386, 391 ЦК України правом на звернення до суду з вимогою про заборону вчинення іншою особою дій, які можуть порушити право власності, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, а також вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, наділений лише власник майна або уповноважена ним особа.

Поняття, зміст права власності та його здійснення викладено в нормах статей 316, 317, 319 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст. 331 ЦК України, ч.1 ст.1; п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Під час розгляду справи було встановлено, що позивач після прийняття рішення співвласників ПСПО «Селянщинське» про виділення майна в натурі, будь-яких правовстановлюючих документів на спірне майно не отримував, державну реєстрацію права власності на майно не вчиняв.

Під час апеляційного розгляду справи відповідач пояснив, що будь-яких перешкод позивачу у користуванні спірним помешканням не чинить, оскільки даним зерноскладом користується ПСПО «Селянщинське», а не він особисто.

Згідно ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Ухвалюючи рішення про усунення перешкод в користуванні спірним майном, суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що позивачем не надано, а судом не здобуто належних та допустимих доказів на підтвердження факту належності йому спірного майна на праві власності, а саме : отримання правовстановлюючих документів та здійснення державної реєстрації права власності на будівлю зерноскладу, а також чинення саме відповідачем перешкод у користуванні даним майном. А тому висновок суду про наявність правових підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном є необґрунтованим.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 з вищевказаних підстав.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2017 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2018 року.

Головуючий:                                              Судді: