Справа № 2а-423/09/0818
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАІНИ
20 листопада 2009 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Політайко Я.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора адміністративної практики роти ДПС ДАІ №1 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Ніценко Ю.І. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора адміністративної практики роти ДПС ДАІ №1 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Ніценко Ю.І. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
У позовній заяві вказує, що 25.05.2009 року він отримав поштою лист, в якому містилась постанова серії АР №102963 від 07.05.2009 року по справі про адміністративне правопорушення з приводу вчинення ним 06.05.2009 року приблизно о 10-20 год. адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Ним не було допущено жодних порушень ПДР України, з постановою він не згодний, вважає її незаконною, необґрунтованою, такою що не відповідає дійсним обставинам справи, складеною за відсутності належних доказів та з грубим порушення чинного законодавства.
На підставі викладеного, позивач просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР №102963 від 07.05.2009 рокую
В судовому засіданні позивач позов підтримав та наполягав на його задоволенні.
Відповідач, належним чином повідомлений, в судове засідання не з’явився, суд ухвалив розглядати справу за його відсутності, на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення позивача, вивчивши обставини справи, дослідивши письмові докази суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Так судом встановлено, що 07.05.2009 року інспектором адміністративної практики роти ДПС ДАІ №1 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Ніценко Ю.І. винесено постанову АР №102963 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП і стягнуто штраф у розмірі 300 грн.
Як вказано у постанові про адміністративне правопорушення, 06.05.2009 року в 10-20 год., ОСОБА_1, керуючи автомобілем ГАЗ-3302 держ. номер НОМЕР_1 на вул.. Набережна – парк перемоги у м. Запоріжжя рухався зі швидкістю 82 км/год., чим перевищив швидкість руху на 22 км/год, чим допустив порушення п.12.4 ПДР України та скоїв правопорушення передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП. Швидкість вимірювалась за допомогою вимірювача швидкості «ВІЗИР» серійний номер 0812543.
Суд прийшов до висновку, що вказана постанова винесена з порушенням вимог закону.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Однак у постанові вказано, що зйомка велася приладом ”Візир”, що не є приладом, який працює в автоматичному режимі, бо передбачає у своїй роботі керування інспектором ДАІ. Згідно з ”Методичними рекомендаціями по роботі з радіолокаційним відеозаписуючим вимірювачем швидкості ”Візир”, останній призначений для вимірювання швидкості транспортних засобів, тому є спеціальним технічним засобом з функцією фото-, кіно- або відеозйомки. А фіксаційні матеріали даного приладу можуть використовуватися тільки як допоміжні для доказу на місці правопорушення.
Як встановлено в судовому засіданні позивача працівники ДАІ не зупиняли, про вчинення ним правопорушення не повідомляли, протокол не складали. Всупереч вимогам ч. 1 ст. 144 КпАП України зйомка технічним пристроєм проводилась за участю працівників ДАІ, а не засобом фіксації, працюючим у автоматичному режимі. Відтак, постанова у справі про адміністративне правопорушення не могла виноситись в порядку ч. 1 ст. 14-1, ч. 6 ст. 258 КпАП України. За цих обставин працівник ДАІ повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення на загальних підставах.
Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення, а також забезпечення безпеки дорожнього руху. За частиною 5 статті 10 Закону України «Про міліцію» обов’язками міліції є: припиняти адміністративні правопорушення та забезпечувати безпеку дорожнього руху. Жодних дій із припинення адміністративного правопорушення, якщо таке дійсно мало місце, та забезпечення безпеки дорожнього руху працівниками ДАІ не було здійснено. Отже, такі дії не відповідають основним завданням та обов’язкам міліції, регламентованих спеціальним Законом України «Про міліцію», а тому, вчинені з порушенням Конституції України. Більше того, той факт, що співробітниками ДАІ не було зупинено автомобіль, водій якого порушує правила дорожнього руху, з метою припинення адміністративного правопорушення та забезпечення безпеки дорожнього руху, свідчить про те, що нагляд вівся приховано, що суперечить Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС України від 13.11.2006 №1111, а саме пункту 12.2, відповідно до якого потайний нагляд можливий лише під час руху в загальному потоці транспортних засобів.
Відповідно до ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Проте, відповідач не вказав у постанові про адміністративне правопорушення реквізитів документів про повірку технічного пристрою фотозйомки, за допомогою якого проводилась фотозйомка позивача 24.05.2009 року, що дає підстави вважати що такий пристрой не пройшов повірку (калібрування) відповідно до вимог ч. 2,3 ст. 11 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Вказане дає підстави сумніватись в об’єктивності даних показів пристрою фотозйомки.
Відповідно до п. 13.2 «Інструкції з діяльності ДПС Державтоінспекції МВС України», затвердженої наказом МВС 13.11.2006 р. № 1111, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності порушення ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників щодо проходження ними інструктажу та складання заліків. Відповідно до п. 12.2, 12.3 даної інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. В направлених позивачу документах відсутні докази проходження інструктажу з експлуатації технічного пристрою ВІЗІР особою, що проводила фотофіксацію, що також дає підстави сумніватись в правильності даних, на підставі яких винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до ст. 80 КАС України речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Таким чином, фотографія не є речовим доказом в даній справі. Речовим доказом може бути визнаний лише носій інформації, на який її було записано.
Частиною 3 статті 70 КАС України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Таким чином, фотографія, отримана з порушенням Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС України, Закону України «Про міліцію» та Конституції України не може братись до уваги судом в якості доказу факту вчинення правопорушення.
Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 2 статті 72 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд на підставі ст. 2 КАС України перевіривши чи діяв відповідач на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням цих повноважень з метою, з якою вони надані, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу рівності перед законом, протягом розумного строку, встановив, що інспектор виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення не обґрунтовано, оскільки при накладенні адміністративного стягнення не врахував всі обставини, що мають значення для прийняття рішення та не врахував права особи на участь у процесі прийняття рішення, а саме обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язані з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення.
За цих обставин, оскільки відповідачем не надано доказів, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, оскаржувану постанову необхідно скасувати у зв’язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора адміністративної практики роти ДПС ДАІ №1 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Ніценко Ю.І. від 07.05.3009 року серії АР №102963 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень за адміністративне правопорушення передбачене ст.122 ч.1 КУпАП у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, та поданням після цього, протягом 20 днів, апеляційної скарги або в порядку ст. 187 КАС України.
Суддя: А.В. Воробйов