ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2010 року Справа № 2-а-1710/10

Харківський районний суд Харківської області у складі: головуючого суд ді - ОСОБА_1

при секретарі судового засідання - Ямщиковій М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в с. Покотилівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 пенсійного фонду України в Харківському районі Харківській області, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення ХОДА, ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Харківського району Харківської області про перерахунок пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати неправомірними дії ОСОБА_3 пенсійного фонду України в Харківському районі Харківській області, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення ХОДА, ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Харківського району Харківської області відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної, основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та нарахуванні й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов’язати ОСОБА_3 пенсійного фонду України в Харківському районі Харківській області здійснити з 01.01.2006 р. по момент винесення рішення перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, зобов'язати ОСОБА_3 пенсійного фонду України в Харківському районі Харківській області усунути порушення, провести з 01.01.2006 р. по момент винесення рішення перерахунок та виплату недоотриманою суми державної пенсії в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, згідно ст. 49, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ. зобов’язати ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Харківського району Харківської області усунути порушення і здійснити перерахунок згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, зобов'язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення ХОДА усунути порушення і провести виплату згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з моменту здійснення правопорушення, а саме за 2006 -2009рр., зобов'язати ОСОБА_3 пенсійного фонду України в Харківському районі Харківській області в подальшому виплачувати основну пенсію згідно ст. 49. ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, як інваліду III групи 1 категорії осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, виходячи з фактичного розміру мінімальної пенсії за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, зобов'язати ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Харківського району Харківської області в подальшому виплачувати щорічну разову допомогу на оздоровлення, як інваліду III групи 1 категорії осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, стягнути з відповідачів витрати по оплаті послуг на правову допомогу у розмірі 500 грн. в рівних частинах.

Сторони в судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, відповідачі надали до суду заперечення, в яких проти позову заперечували та просили розглядати справу без участі їх представників.

Суд, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Позивач ОСОБА_2 народився 02.12.1951р.

Позивач є інвалідом 3-ї групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія ХАР-06 №043566 , а також перебуває на обліку як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1-ї категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення серія А № 105724 с, виданого 21.12.2007 року, а також отримує пенсію в УПФУ Харківського району Харківської області по інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Відповідач не заперечує того факту, що Позивач є інвалідом 3-ї групи, та учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1-ї категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримує пенсію по інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов’язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 05.12.2007 року.

Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до вимог ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах: інвалідам 3 групи - 50% мінімальної пенсії за віком.

З положень Закону України від 28.12.2007 року №107-V «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вбачається, що текст ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції: особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам 1 групи - 30%, інвалідам 2 групи - 20% , інвалідам 3 групи - 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року положення ст. 67 розділу 1 пунктів 2-4, 6-8, 10-18, п.п.7 п.19, п.20-22, 24-34 п.п.1-6, 8-12, п.35, п.36-100, розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення п.28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» - втратило чинність 22.05.2008 року.

З 01.01.2008 року розміри пенсії та додаткової пенсії встановлювалися позивачу з урахуванням Закону України від 28.12.2007 року №107-V «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а далі з урахуванням Постанови КМУ №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Таким чином, відповідачем нараховувалися позивачу суми пенсії відповідно до вимог закону, який в подальшому визнаний неконституційним та полежить постанов КМУ, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Право позивача на отримання пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» гарантовано також ст. 46 Конституції України.

Отже, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачу необхідно застосувати положення ст..50, ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вищезазначені постанови КМ України, які істотно звужують обсяг соціальних прав позивача, встановлених законом.

Порядок перерахунку пенсії Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлений, між тим, це є підставою для застосування судом при розгляді цього спору аналогії закону на підставі ч.7 ст.7 КАС України.

Статтею 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що обчислення і призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (після внесення змін Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, УПФУ в Харківському районі Харківській області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності ст. 67 розділу 1 пунктів 2-4, 6-8, 10-18, п.п.7 п.19, п.20-22, 24-34 п.п.1-6, 8-12, п.35, п.36-100, розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Відповідно до ч.З ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідний перерахунок пенсії позивача, її максимальний розмір визначається ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка теж є відсильною нормою з посиланням на ст.ст. 28, 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється залежно від віку та стажу роботи у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України від 28.12.2007 року №107-VI «Про державний бюджет України на 2008 року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня -470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З письмових пояснень ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України в Харківському районі Харківській області вбачається, що позивач з 02.12.2001 року по 04.12.2007 року отримував пенсію за віком як ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, а пенсію по інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов’язків військової служби при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 05.12.2007 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що здійснити перерахунок пенсії та додаткової пенсії позивачу слід з 05.12.2007р. по 31.12.2007р. та з

22.05.2008року по 19.10.2010р. з наступним перерахунком відповідно до змін діючого законодавства, відповідно до ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де вказано, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорії.

Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача по перерахунку пенсії позивачу є протиправною, та такою, що порушує права позивача

Таким чином, з метою захисту та поновлення прав позивача суд вважає за необхідне визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати останнього здійснити перерахунок пенсії та виплатити перераховані суми позивачу.

Виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов’язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.З ст.2 КАС України.

Відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3 групи, захворювання яких пов’язано з ліквідацією наслідків на ЧАЕС виплачується щорічна грошова допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, та відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик - пунктів 21 і 29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої статті 21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41,44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Дія абзацу 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена на 2008 рік в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 09.07.2007 року та з

22.05.2008р. під час виплати щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 28.02.1991р.

Що ж стосується права позивача на отримання допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то суд зазначає, що дія ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена на 2006 в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 р.» від 20 грудня 2005 р., який не визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України до теперішнього часу, а тому не можна стверджувати, що позивач мав право у 2006 р. на отримання допомоги на оздоровлення в більшому розмірі ніж йому було нараховано та виплачено.

З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року конкретний розмір щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік».

З 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретний розмір щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік», відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи щорічну допомогу на оздоровлення позивачу виплачено у липні 2006 року за 2006р., у липні 2007року за 2007 р., липні 2008 року за 2008 рік, у лютому 2009 року за 2009 рік.

Отже, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених статтею 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов’язку здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які отримали такі виплати у період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та у період з

01.01.2008року по 22.05.2008 року, у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Відповідно до п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. за № 936, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам.

УПСЗН Харківської районної державної адміністрації відповідно до покладених на нього завдань призначає соціальну допомогу та формує відповідні списки для Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, який проводить виплату соціальної допомоги.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обов’язок щодо нарахування та сплати допомоги на оздоровлення покладено на центри по нарахуванню і виплаті соціальних допомог та управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій виконкомів міських, районних у містах рад, а суд не повноважний визначати конкретний розмір допомоги позивача у грошовому вимірі, та не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

З письмових пояснень УПСЗН Харківської районної державної адміністрації вбачається, що УПСЗН Харківської районної державної адміністрації відповідно до покладених на нього завдань призначає соціальну допомогу та формує відповідні списки для Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, який проводить виплату соціальної допомоги.

Таким чином, ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації та Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації повинно було призначити, нараховувати та сплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007-2009 рр.

Згідно статті 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім’ям за втрату годувальника.

Відповідно до п. 3 ч.І ст. 268 Цивільного кодексу України, позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю не поширюється.

За змістом ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. З ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України та ч.ч. 2 та 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров’ю, строки позовної давності не поширюються та шестимісячний строк звернення до адміністративного суду не застосовується.

Крім того, відповідно до 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти майном ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права власності та право власності є непорушним.

Позивач в 2009 році мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв’язку з чим суд вважає, що позивач має право на отримання грошової допомоги на оздоровлення у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Крім того, відповідачами, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на них обов’язку щодо призначення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації щодо не нарахування належних позивачу сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2009 рр. у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов’язати ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації здійснити перерахунок, а Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації здійснити виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 рр. відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» В іншій частині позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6-14, 71,94,159-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України в Харківському районі Харківській області щодо нездійснення перерахунку та призначення ОСОБА_2 пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України в в Харківському районі Харківській області зробити перерахунок ОСОБА_2 основної пенсії у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 05.12.2007 року по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 року по 19.10.2010 року з наступним перерахунком цих сум відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації щодо не нарахування належних ОСОБА_2 сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007р., 2008р., 2009р. відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації здійснити виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007р., 2008р., 2009 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2(місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) витрати на правову допомогу у розмірі 250 грн. (двісті п’ятдесят грн. 00 коп.), витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.З ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: