АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року

м. Харків

Справа № 640/672/18

Провадження № 22-ц/790/2030/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Овсяннікової А.І., Піддубного Р.М.,

за участі секретаря - Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 січня 2018 року (в складі судді Ніколаєнко І.В.) по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-

встановив:

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти в сумі 8 179 479 грн., що еквівалентно 170900 доларів США та 95 400 Євро та відшкодувати судові витрати.

15 січня 2018 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про забезпечення позову в порядку забезпечення вищезазначеного позову, в якому просив суд накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1146662463101; квартиру за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 757085863101; 18/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 297849363101; 11/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 256365463101: 23/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 30279423; 1/5 частки квартири за адресою: АДРЕСА_6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 8519118; автомобіль Lexus RX 350, державний номер НОМЕР_1.

В обґрунтування своєї заяви послався на те, що свідоме ігнорування ОСОБА_1 його вимог щодо повернення коштів, надають підстави вважати, що відповідач може розпорядись належним їй майном, що зробить неможливим та ускладнить виконання судового рішення, внаслідок чого його законні права не будуть захищені.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 січня 2018 рокузаяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1146662463101; квартиру за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 757085863101; 18/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 297849363101; 11/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 256365463101: 23/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 30279423; 1/5 частки квартири за адресою: АДРЕСА_6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 8519118; автомобіль Lexus RX 350, державний номер НОМЕР_1.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення суду першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 січня 2018 року.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що накладання арешту на майно не відповідає сумі заявлених позивачем вимог. Позивачем не надано доказів вартості майна і що саме таке забезпечення позову буде співмірним.

Крім того, апелянт вказує, що накладання арешту на належний їй автомобіль Lexus RX 350, державний номер НОМЕР_1, обмежує її законне право на користування цим майном.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Частиною 2 статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може призвести до того, що у разі якщо відповідач розпорядиться спірним майном, це ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду. Однак вважає, що обраний вид забезпечення позову є не співмірним із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно порушує права відповідача на користування вказаним майном, власником якого є ОСОБА_1

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на той факт, що накладання арешту на її майно не відповідає сумі заявлених позивачем вимог, колегією суддів не приймаються, оскільки із наданих представником позивача в судовому засіданні апеляційного суду висновків про оцінку майна вбачається, що загальна вартість майна складає 5857751 грн., тоді як позов заявлено на суму8 179 479 грн.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З урахуванням обставин справи, судова колегія вважає за можливе ухвалу судді суду першої інстанції в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту змінити та заборонити відчуження вищевказаного майна.

Керуючись статтею 367, пунктом 2 частини 1 статті 374, статями 376, 381, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2- задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 січня 2018 року- змінити.

Заборонити відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1146662463101; квартири за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 757085863101; 18/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 297849363101; 11/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 256365463101: 23/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 30279423; 1/5 частки квартири за адресою: АДРЕСА_6 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 8519118; автомобілю Lexus RX 350, державний номер НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 24 квітня 2018 р.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

Р.М. Піддубний