ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1425/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16 січня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Лизун Ю.В. в м. Нововолинську у відкритому судовому засіданні, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС, в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 про скасування постанови по справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС України, в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 про скасування постанови № 3635/20900/17 від 07.08.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 Митного кодексу України у вигляді штрафу в сумі 8500 грн, винесену в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_3

Вказаний позов обґрунтовано тим, що відповідно до оскаржуваної постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК та накладено штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. В протоколі про порушення митних правил зазначено, що в ході перевірки інформації, що міститься в базі даних ЄАІС ДФС України та АСМО «Інспектор», виявлено, що 05 березня 2017 року о 19 год. 05 хв. він ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Угринів» Львівської митниці ДФС автомобіль DAEWOO LANOS, VIN-код SUPTF696DXW90302, реєстраційний номер WOT22726, країна реєстрації ОСОБА_4, в митному режимі «транзит», та в подальшому станом на 23.07.2017 не вивіз на територію іншої держави у встановлений ст.95 МК України термін. Зазначає, що йому запропонували поїхати за товаром до ОСОБА_4. 05.03.2017 він з невідомою йому особою на ім’я Роман перетнув державний кордон України через піший прохід, скориставшись картою 30-кілометрового прикордонного руху із ОСОБА_4, а потім сів у автомобіль до незнайомого в якості пасажира. Вважає дану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він ніякого транспортного засобу на територію України не ввозив, на його ім’я ніколи не видавались доручення на користування автомобілем. Він звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього шахрайських дій, на підставі якої було порушено кримінальне провадження.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 16.01.2018р. адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржила Львівська митниця ДФС, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що не згідний з постановою суду першої інстанції у зв’язку з тим, що висновки суду не відповідають обставина справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивач не надав ні до митниці, ні до суду жодних документів на підтвердження того, що ним не ввозився на митну територію України транспортний засіб. Звертає увагу, що анкетні дані по-батькові та місце проживання записані зі слів водія, оскільки такі дані в паспорті для виїзду за кордон не зазначаються. Також не погоджується з рішенням суду щодо стягнення з митниці понесених позивачем судових витрат у виді сплати судового збору.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що наданими відповідачем документами не підтверджується факт ввезення позивачем автомобіля на митну територію України, що свідчить про наявність обставин, які виключають можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та накладення на нього адміністративного стягнення. Також суд прийшов до висновку, що позов до в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки стаття 529 МК України передбачає оскарження постанови митниці, а не постанови посадової особи.

З висновком суду щодо не підтверджується факту ввезення позивачем автомобіля на митну територію України колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується, вважаючи, що такий прийнято з неповним з’ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, а тому вважає, що оскаржене рішення суду першої підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Статтею 242 КАС України, зокрема визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом встановлено, що листом Львівської митниці ДФС від 03.07.2017 № 3915/10/13-70-76/78 громадянин України ОСОБА_2 запрошений до Львівської митниці ДФС за адресою: 80012, Львівська область, Сокальський р-н, с. Угринів, для надання пояснень щодо не вивезення автомобіля марки автомобіль DAEWOO LANOS, VIN-код SUPTF696DXW90302, реєстраційний номер WOT22726, країна реєстрації ОСОБА_4, та участі у складенні протоколу про порушення митних правил.

23.07.2017 о 10 год. 00 хв. ОСОБА_2 з’явився для складання протоколу.

Протоколом про порушення митних правил №3635/20900/17 від 23.07.2017 установлено, що в ході перевірки баз даних ЄАІС ДФС України встановлено, що 05.03.2017 близько 19 год. 05 хв. через митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС громадянин України ОСОБА_2 ввіз на митну територію України транспортний засіб марки автомобіль DAEWOO LANOS, VIN-код SUPTF696DXW90302, реєстраційний номер WOT22726, країна реєстрації ОСОБА_4, в митному режимі «транзит».

Згідно з даними АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 23.07.2017 року не вивозився та у інший митний режим не поміщений.

Наведений протокол про порушення митних правил підписаний головним державним інспектором ВМО №4 м/п «Угринів» Львівської митниці ДФС ОСОБА_5 та ОСОБА_2 При тому ОСОБА_2 доповнень та зауважень не мав, надавши пояснення на окремому аркуші, в якому пояснив, що 05.03.2017 через митний пост «Угринів» ним був ввезений автомобіль «Део Ланос» реєстраційний №WOT22726 в режимі «транзит».

Постановою в справі про порушення митних правил №3635/20900/17 від 07 серпня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500,00 грн.

Положеннями частини першої статті 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 90 МК України унормовано, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно ч.1 ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу;

Правилами п.1 ч. 1 ст.95 МК України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

В той же час, згідно ч. 2 ст.95 МК України до строків, зазначених у частині першій ст. 95 МК України, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Частиною 3 ст. 470 МК України передбачено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як зазначено вище, нормами ч. 2 ст. 95 МК України до строків, зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України. Проте, в супереч ст. 192 МК України та розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657, ОСОБА_2 до найближчого митного органу до завершення визначеного митницею строку транзиту про обставини подій, у зв’язку з якими порушено ці строки, та місцезнаходження товарів і транспортних засобів у випадку порушення строку транзиту внаслідок поломки транспортного засобу та і його ремонту не звернувся.

Будь-яких підтверджуючих документів щодо аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб у відповідності до вимог ст. 460 МК України ОСОБА_2 не надав.

Таким чином, ОСОБА_2 не доставив транспортний засіб марки «DAEWOO LANOS», VIN-код SUPTF696DXW090302, реєстраційний номер WOT22726, країна реєстрації ОСОБА_4, до митного органу призначення, чим перевищив встановлений МК України строк доставки транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення терміном більше ніж на 10 діб. Отже, в діях ОСОБА_2 наявний склад порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 470 МК України.

ОСОБА_6 позивача про те, що ним не ввозився жодний транспортний засіб на митну територію України спростовуються його ж поясненнями, протоколом про порушення митних правил, до якого ОСОБА_2 зауважень не мав.

Щодо покликань позивача на вчинення щодо нього дій, передбачених ч.3 ст.357 КК України, у зв’язку з чим звернувся із заявою в органи поліції, якими зареєстровано заяву та порушено кримінальне провадження, про що надано витяг з кримінального провадження №12017030050000760, то такі не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що згідно з ч.6 ст.78 КАС України підставою для звільнення від доказування може бути вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Сам факт звернення у правоохоронні органи не є достатньою підставою вважати, що проти позивача вчинені злочинні дії.

Колегія суддів також критично оцінює доводи сторони позивача щодо невірного зазначення в Єдиній автоматизованій інформаційній системі органів доходів і зборів даних по-батькові позивача та місця його проживання, так як у паспорті для виїзду за кордон не вказується по-батькові та адреса реєстрації особи, тому, як пояснив відповідач, посадова особа митниці при внесенні інформації у програмно-інформаційні комплекси про адресу проживання та по-батькові особи, яка ввозить на митну територію України транспортний засіб, записує її зі слів самого водія.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що посадовою особою митного органу правомірно було прийнято рішення про наявність в діях позивача складу правопорушення, внаслідок чого винесено постанову про порушення митних правил. Відповідач довів правомірність своїх дій. Натомість позивач не довів тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Судова колегія окремо звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм матеріального права щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно ч.1 ст.529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому КУпАП.

За приписами ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В той же час, відповідно до абз.2 ч.5 цієї статті якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у випадку задоволення позовних вимог судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви не можуть бути стягнуті з відповідача, а такі підлягають поверненню у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», за яким сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В силу приписів ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У зв’язку з викладеним, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Згідно ч.5 ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів вважає, що розподіл судових витрат не підлягає застосуванню, так як учасники справи звільнені від сплати судового збору.

Керуючись статтями 268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16 січня 2018 року у справі № 165/1963/17 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин – з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_7

судді ОСОБА_6

ОСОБА_8

Повне судове рішення складено 23.04.2018.