УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/246/16-ц Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.

Категорія 50 Доповідач Коломієць О.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 287/246/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та поділ спільного майна подружжя

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2018 року, яка постановлена суддею Винар Л.В.в м. Олевськ Житомирської області

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати спільною сумісною власністю нежитлову будівлю складу мінеральних добрив, нежитлове приміщення магазину та здійснити поділ цього майна.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 16.02.2018 р. прийнято до розгляду заяву позивачки про збільшення позовних вимог щодо визнання відповідача біологічним батьком малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу аналізу ДНК та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду від 16.02.2018 р. скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування зазначив, що в даному випадку відбулась зміна підстави і предмету позову, а не збільшення позовних вимог, що є не допустимим згідно норм цивільного процесуального законодавства.

Представник позивачки надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що процесуальними нормами не передбачено оскарження окремо від судового рішення ухвали про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог, а висновок медичної експертизи аналізу ДНК може бути доказом у вирішенні спору, відтак має значення для розгляду справи. В зв'язку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах передбачених ст.367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

До спірних правовідносин належить застосовувати норми процесуального закону, які діяли на момент виникнення спору.

Відповідно до ч.2 ст. 31 ЦПК України (в ред. Закону 1618-ІV від 18.03.2004р.) позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Верховний Суд України відзначив, що під підставами позову, які згідно зі ст. 31 ЦПК України (в ред. Закону 1618-ІV від 18.03.2004р.) може змінити лише позивач, є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це належить розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою відповідно до вимог ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.

Таким чином, предмет позову - це те, що конкретно вимагає позивач; підстава позову - те, чим позивач обґрунтовує свої вимоги. Вказане узгоджується із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» №5 від 12 червня 2009 р.

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Тому, в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, а це за своєю суттю - уже новий позов. Саме у зв'язку з цим законодавцем було закріплено альтернативну зміну предмета чи підстав позову.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про збільшення позовних вимог і призначення експертизи у справі, виходив з того, що без встановлення батьківства неможливо розглянути справу про стягнення аліментів, оскільки відповідач заперечує той факт, що є батьком малолітньої дитини, на утримання якої і стягуються аліменти.

Проте такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.

Отже, як видно з підстав і предмету позову, заявленого у квітні 2016 року, ОСОБА_2 просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1000,00 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття; визнати спільною сумісною власністю нежитлову будівлю складу мінеральних добрив, площею 398,8 м?, яка знаходиться в Олевському районі на території Руднє-Бистрянської сільської ради, Хімсклад (деревообробний цех), автодорога Рудня Бистра-Корощино, км 2+50 (ліворуч) та нежитлове приміщення магазину, заг. площею 61,3 м?, яке знаходиться по АДРЕСА_1 визнати право власності по ? частині на вказане майно (а.с.1-3).

У травні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просила, окрім попередньо заявлених вимог, визнати відповідача ОСОБА_3 біологічним батьком малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 В обґрунтування цієї заяви зазначила, що відповідач не визнає себе батьком дитини та заперечує щодо вимог про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, оскільки записаний у свідоцтві про народження дитини за вказівкою матері згідно ст. 135 ч. 1 СК України.

Із цієї заяви вбачається зміна не тільки підстав позову, на що посилається позивач, але також і предмету позову, що не до посукається і не передбачено нормами процесуального закону.

Заява позивача про збільшення позовних вимог призвела до виникнення абсолютно нових матеріально-правових вимог і обґрунтування таких, що є підставою для звернення до суду з новим позовом, але не дає право позивачу підміняти норми процесуального закону.

У контексті наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального закону, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2018 року скасувати,а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 квітня 2018 року.

Головуючий: Судді: