№ 2-а-569-2009
П О С Т А Н О В А
Іменем України
м. Селидове 11 листопада 2009 року
Селидівський міський суд Донецької області у складі:головуючого судді - Владимирської І.М., при секретарі - Карабут Ю.О., за участю представника відповідача Клименко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Селидове справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити перерахунок та виплату недонарахованих сум на оздоровлення за 2002-2005, 2007, 2008 р.р., -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити перерахунок та виплату недонарахованих сум на оздоровлення за 2002-2005, 2007, 2008 роки у розмірі 7661 грн.50 коп. Позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом 3 групи. Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідку Чорнобильської катастрофи”, йому передбачена щорічна грошова допомога на оздоровлення, як інваліду 3 групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплат, але відповідач у вказані роки сплачував йому соціальну допомогу у неповному обсязі. Просить визнати дії відповідача про відмову у виплаті недоплачених сум на оздоровлення неправомірними та зобов'язати відповідача провести доплату сум щорічної допомоги за вказані роки.
У судове засідання позивач не з»явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу у його відсутність.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову підтвердивши свої заперечення надані раніше. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги вимоги ст. 11 КАС України, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 8 Кодексу Адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України і законами України.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, визнаний інвалідом 3 групи, що підтверджено посвідченням категорії 1, серія НОМЕР_1, довідкою МСЕК від 01.12.2008 р., та не заперечувалося відповідачем.
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідку Чорнобильської катастрофи”, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідам 3 групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплат. Згідно Закону розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати компенсації на оздоровлення.
Виплати, передбачені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, здійснювались у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В зазначеній постанові розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам Ш групи складає 21 грн. 50 коп.
Таким чином, фінансування витрат, пов'язаних з виплатою допомоги, здійснювалось із розрахунку розміру сум, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно цього встановленого розміру ОСОБА_2 було перераховано зазначену допомогу за 2002 рік - 21,50 грн. в березні 2003 року; за 2003 рік - 21,50 грн. в березні 2004 року.
Вищезазначена постанова КМУ №836 усупереч Закону України № 796-XII ( який встановив розмір допомоги, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
З моменту прийняття постанови КМУ встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2003,2004 роки,у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався Державний бюджет.
Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати.
За правилам ч.1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я або смерті. Тому позовні вимоги в частині зобов»язання перерахувати та здійснити виплату допомоги на оздоровлення за 2003 р. підлягають задоволенню, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплат, а саме :205 х 4 – 21.50 = 798 грн.50 коп.
Щодо зобов»язання відповідача провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2002 рік, вимоги задоволенню не підлягають, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення, хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29.10.2003 року, відповідно до п.2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року №256 (зі змінами та доповненнями). Таким чином, в частині вимоги позивача до відповідача в перерахунку сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2002 р. не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що відповідачем сплачено позивачу: за 2004 р. - 21.50 грн. в листопаді 2005 р., за 2005 р. – 90 грн. в листопаді 2005 р. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562
Приймаючи до уваги розмір мінімальної заробітної плати у вказані періоди, фактичної виплати позивачу соціальної допомоги, яка встановлюється відповідними нормами закону, суд дійшов висновку, що позивачу не було донараховано: у 2004 р. 332 грн. х 4 – 21.50 грн. = 1306 грн. 50 коп., у 2005 р. 332 грн. х 4 – 90 грн. = 1238 грн., загальна сума 2544 грн.50 коп.
Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлено новий розмір щорічної допомоги інвалідам III гр. який складає 90 грн.
За правилам ч.1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я або смерті. Тому позовні вимоги в частині стягнення допомоги на оздоровлення за 2004,2005 р.р. підлягають задоволенню, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплат.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача недоплаченої суми соціальної допомоги по оздоровленню за 2004 та 2005 роки обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008 рік позивач отримав згідно постанови Кабінету Міністрів України № 569 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі: за 2007 рік - 90,00 грн. в квітні 2007 року; за 2008 рік - 90,00 грн. -21 травня 2008 року.
Згідно до законів України ( ст. 2 ЗУ „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" від 13.12.2001 №2896-111; ЗУ „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік" від 26.12.2002 №372-УІ) якими встановлюються розміри мінімальної заробітної плати, до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах, для розрахунків яких застосовується мінімальна заробітна плата Кабінету Міністрів України було надано право здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини бюджету України.
Поряд з цим ст. 101 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 73 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік" Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 р №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 вказані статті не визнані неконституційними. Таким чином, відсутні законодавчі підстави для перерахунку та стягнення зазначених виплат.
Одночасно слід зазначити, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008. положення статті 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. №796-Х1І, щодо розміру щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними).
Ці положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом вище вказаних рішень.
Вказані суми за 2007 рік та 2008 рік були виплачені позивачу у встановлений законодавством термін в повному обсязі до винесення вище вказаного рішення Конституційного суду. Таким чином, відсутні законодавчі підстави для перерахунку та стягнення зазначених виплат за 2007,2008 роки.
У відповідності зі ст. 11 ч. 2 КАС суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 16, 19, 22, 50, 55 Конституції України, ст. ст.1, 13, 48, 70 Закону України “Про статус та соціальних захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, керуючись ст.ст. 7-11, 15, 17, 70-72, 158-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити перерахунок та виплату недонарахованих сум на оздоровлення за 2002-2005, 2007, 2008 р.р. – задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради по відмові ОСОБА_2 у перерахунку та виплаті недонарахованих сум на оздоровлення за 2003, 2004 ,2005 р.р. неправомірними.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України провести перерахунок та здійснити виплату на користь ОСОБА_2 недоотриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003 р. у розмірі 798 грн.50 коп., за 2004 р. у розмірі 1306 грн. 50 коп., за 2005 р. у розмірі 1238 грн., а всього в загальному розмірі 3343 грн.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви.
Суддя